Останнім часом надходили повідомлення, що українські підрозділи форсували Дніпро та створили плацдарми на його східному березі, що могло стати важливим етапом у літньому контрнаступі України на півдні. Скільки українських військових переправились через річку і наскільки надійно захищений цей плацдарм, поки неясно.
Теперішній контрнаступ ЗСУ поки що не зміг набрати такого ж потужного імпульсу, як минулорічний осінній наступ, попри попередні великі очікування. Київ перебуває наразі під значним тиском з боку союзників і, цілком зрозуміло, намагається продемонструвати суттєві результати наступу (і бажано якнайскоріше), аби зберегти ентузіазм у лавах своїх союзників, від яких Україна дуже залежна щодо більшості своїх озброєнь та можливостей.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Те, що цьогорічний контрнаступ виявився більш важким, ніж торішній блискавичний прорив у вересні та жовтні, пояснюється кількома факторами. Руйнування Каховської дамби в червні призвело до затримки просування українських сил до Дніпра на кілька тижнів через затоплення навколишніх територій, а також розширення русла річки. Потужна паводкова хвиля змила мости через Дніпро, тобто переправа десантом стала єдиним – і набагато складнішим – варіантом для ЗСУ.
Буданов пояснив неможливість проведення наступальних операцій
Натомість український прогрес можна охарактеризувати як повільний, але стабільний. Щодня надходять повідомлення про те, що українські підрозділи, які діють на різних ділянках лінії фронту, поступово звільняють села, окуповані російськими військами в перші дні війни.
Але стрімкого просування на південь до Азовського моря, щоб фактично розколоти російську армію навпіл та ізолювати Крим, поки що не відбулося. Недаремно очікувалось, що ця війна триватиме роками.
Важливість Дніпра
Форсування Дніпра і створення надійного плацдарму на східному березі стало б справжнім проривом. Протягом тисячолітньої історії війн в Україні ця річка була ключовим стратегічним бар’єром. Вона має величезне значення для багатьох сфер життя в Україні: транспорту, енергетики, навіть забезпечення продовольством (перед війною річка забезпечувала 80 % вилову риби в країні).
Але зараз на перший план виходить стратегічне значення Дніпра. Він тече з півночі на південь через усю країну, і російські окупанти усвідомили його величезне стратегічне значення ще на початку війни. Вони зрозуміли, що можуть розділити та завоювати Україну, а також скористатись природним захистом від українського контрнаступу, контролюючи річку.
Перешкода та можливість: річка Дніпро протікає через всю Україну/ Кнутукс через Вікіпедію, CC BY-ND.
В ході контрнаступу восени 2022 року Україна відвоювала значну частину території на сході та півдні, а також відкинула Росію із західного берега нижнього Дніпра. Але Росія все ще домінує там на східному березі. Ось чому повідомлення про переправу підрозділів ЗСУ на лівій берег є такими важливими.
Але ці повідомлення слід сприймати зважено. Україна й раніше займала окремі позиції на східному березі, що дозволяло їй здійснювати рейди на окуповану Росією частину Херсонської області, сподіваючись там закріпитись. Але поки що всі ці атаки були відбиті ворогом.
Втім існує надія, що останній рейд був більш вдалим там, де інші зазнали поразки. У своїх регулярних оновленнях щодо ситуації в Україні міністерство оборони Великої Британії 14 серпня зазначило: «Українські сили працювали над рейдами або створенням невеликих плацдармів у нових місцях на контрольованому Росією східному березі».
Це, на додаток до плацдарму, який українські сили утримують з червня біля зруйнованого Антонівського мосту неподалік Херсона, могло б дозволити їм просуватися далі на південь, на поки контрольовану Росією територію.
Наступний етап
Є кілька сценаріїв розвитку подій. Повідомляється, що росіяни зараз перекидають людей і техніку на південь, щоб зміцнити оборону східного берега Дніпра неподалік ключового міста Херсон.
Важкі бої також тривають у районі Бахмута. Битва за це східноукраїнське місто триває вже рік, забравши за ці 12 місяців десятки тисяч життів з обох боків. Щодня надходять повідомлення про наступальні та контрнаступальні операції з обох сторін в цьому районі, який Росія вважає ключовим для захоплення усієї Донецької області та подальшого контролю над нею. Як відомо, у вересні минулого року РФ анексувала чотири українські області після «референдумів», які Захід визнав нелегітимними.
Також повідомляється, що ЗСУ ведуть важкі бої щонайменше на трьох ділянках фронту та просуваються на Луганщині, на північний схід від Донецька, а також на півдні – в західній частині Запорізької області.
Все це означає, що російські планувальники постали перед складним вибором: зберегти концентрацію військ на цих ділянках лінії фронту чи перекинути більше підрозділів на південь, щоб зміцнити оборону східного берега Дніпра.
Успішне форсування Дніпра і наступний потужний прорив ЗСУ на східному березі в Херсонській області проклав би українським військам набагато легший і раціональніший шлях до Криму.
Тим часом повідомлення про те, що Україна звільнила стратегічно важливе село Урожайне на заході Запорізької області, відкривають можливість для наступу ЗСУ на південь у напрямку Азовського моря, що Київ оголосив однією з ключових цілей теперішнього контрнаступу.
Але, як нещодавно зауважив New York Times, «те, що прогрес у довгоочікуваному контрнаступі Києва тепер вимірюється деокупацією невеликих сіл, підкреслює, наскільки важкі там точаться бої».
Копітка праця
Як нещодавно написав американський військовий аналітик Фредерік Каган у журналі Time: «Хоча ми й сподівались, що дорога до Азовського моря відкриється просто для українських сил, високою є ймовірність того, що й там бої будуть важкими, втрати високими, і розчарування буде постійним нашим супутником. На війні все це нормально».
Отже, незважаючи на щоденні повідомлення про здобутки в повільному, але стабільному контрнаступі України, багато що й далі залежатиме від непохитної підтримки з боку західних союзників Києва.
Є ознаки втоми від війни в деяких країнах, які раніше твердо підтримували Україну, наприклад, у Словаччині, де прокремлівський кандидат лідирує в соцопитуваннях напередодні виборів наступного місяця, агітуючи за припинення військової підтримки України і за послаблення санкцій проти РФ.
Київ має молитися, щоб це не стало зразком для інших не надто стійких прихильників України і не зашкодило підтримці НАТО її військових зусиль.
Цей аналіз спершу був опублікований в The Conversation – передруковано з дозволу автора.
