Часто такі виступи супроводжуються фізичними й вербальними погрозами студентам-євреям та тим, хто їм співчуває. А працівники та керівництво навчальних закладів часто або не реагують, або частково підтримують такі дії. Як престижні навчальні заклади США стали полем бою – у матеріалі Kyiv Post.
Звільнимо газон, а потім і Палестину
Вуличні протести на Заході проти жорстокості Ізраїлю в Газі, за “звільнення Палестини від ріки до моря” (від кого – палестинців, євреїв, впливу Ірану?), сліпе цитування цифр, заяв ХАМАСу та підконтрольного йому “міністерства охорони здоров’я Гази” почалися дуже швидко після нападу бойовиків на Ізраїль 7 жовтня минулого року.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Звісно, така шокуюча та гучна подія сколихнула й університети, які вже довгий час перебувають у своєрідній ліволіберальній пастці. Вона, як трясовина, затягувала до своїх глибин іще вчора адекватних студентів і викладачів. З часом спокійні протести почали переростати у створення відкрито прохамасівських груп – SJP – “Студенти за справедливість у Палестині”, WOL – Within Our Lifetime, Apartheid Divest та інші.
Перші дзвіночки нездатності та небажання керівництва університетів щось із цим робити пролунали в грудні минулого року в Ратґерському університеті. Там SJP спочатку забанили, але швидко відновили. Вогонь, що там спалахнув, повільно тлів ще пів року, поки не вибухнув у кампусі одного з найстаріших університетів США – Колумбійському. Водночас, власне університет має давні єврейські корені та багатих впливових донорів із діаспори. Але, зрештою, дійшло до того, що після останніх подій власник команди НФЛ “Нью-Інгленд Петріотс” Роберт Крафт оголосив про зупинку фінансування, допоки ситуація з безпекою єврейських студентів не зміниться на краще.
Тоді як у Нью-Йорку спочатку зреагували ніби добре – більше 100 арештованих за нелегальний протест – зокрема, донька конгресвумен Ільхан Омар, Ісрі Гірсі. Затриманих тимчасово усунули від занять, виселили з гуртожитку, фактично зробивши бездомними. Але головне слово тут – тимчасово. Зрештою, вони повернулися до кампусу, їх запустили (тоді як професора-єврея Шая Давідая, який активно та публічно критикував ці виступи студентів та своїх колег – не пустили, деактивувавши картку).
Наприкінці квітня посилилися вербальні образи та знущання зі студентів-євреїв. Вірусним стало фото, де дівчина-студентка (не мусульманка, не арабка, а американка – донька багатих батьків із маєтком за $3 млн у штаті Джорджія) стояла біля інших молодих людей, вкритих прапором Ізраїлю з саморобним плакатом “Наступні цілі “Аль-Касам” (“Бригади Іззадіна Аль-Касама” – бойове крило ХАМАСу) зі стрілкою, що вказувала на євреїв. Можна було почути вигуки “Забирайтеся назад до Польщі” (така собі алюзія на Голокост). В Єльскому університеті студентка-єврейка ледь не втратила око після фізичного нападу. Голосно лунали рефрени про “повторення 7.10” та “глобальну інтифаду”. Що, до речі, вже відбувається – до жорстоких антисемітських виступів приєдналися навчальні заклади Австралії.
Зрештою, рабин Еліе Бюхлер закликав єврейських студентів на деякий час залишити кампус, який не може захистити їх. І зараз, по суті, послуговуючись, на жаль, термінологією Третього Райху, Колумбійський університет став Judenrein – землею, вільною від євреїв. Найголовніше, що треба зрозуміти – ці дії, “мирні протести” та відкрита підтримка терористів жодним чином не змінить ситуацію в Газі та Палестині, яку молоді люди нібито “звільняють”, ставлячи намети та запрошуючи дуже скомпрометованих спікерів як із середовища своїх університетів, так і “гостьових”. Натомість, це чудово демонструє, як добре організований рух може паралізувати волю дорослих людей у сферах освіти й політики. Або – ще гірше – змусити влитися в їхні лави, знищуючи свою репутацію.
Така поведінка має давню історію. Професор Макс Абрамс, який вивчає тероризм і міжнародну безпеку, розповів у пості в Х (колишній Twitter), що на факультетах вже років зо 20 студентів вчать, що “Ізраїль – не легітимний, білі та євреї – колоніальні пригноблювачі, а спротив їм – обов’язковий. І студенти приймають таку ідеологію проти Ізраїлю та США. А потім не розуміють, чому їх намагаються “заткнути” – вони ж просто роблять те, чого їх вчили!”.
Безкарність і ненависть поширилися в університетах США, як лісова пожежа
За умов безкарності антисемітизм поширюється, мов лісова пожежа. Те, що почалося в Нью-Йорку, дійшло до Техасу й Каліфорнії лише за кілька днів. Соцмережі, агресивна риторика, пропаганда, що ллється з усіх боків – ось складові цього явища.
Цьому сприяє Tiktok, де відео студентів та інших, хто підтримує Палестину, набагато більше, ніж єврейських чи поміркованих голосів. А той, хто більше кричить, завжди має перші шпальти. Особливо, якщо керівництво паралізоване страхом і бездіяльністю.
Правозахисниця Аян Гірсі Алі в гострому тексті пояснює, що це стало можливим через отруйну комбінацію марксизму та радикального ісламізму ще у 1960-х роках. Це послабило університети та суспільство загалом. А молодих довірливих студентів стало дуже легко вразити, їх збуджує все: чи то війна у В’єтнамі, чи то конфлікт у Газі. І вони не розуміють, що насправді означають їхні заклики до “інтифади по всьому світу”. В Ізраїлі це означає масові акти тероризму та вбивства мирних жителів і солдатів.
Втім, втрачати такого “золотого тільця” не хоче ніхто. Голова MIT Саллі Корнблут визнала, що протестувальники порушили правила поведінки, але серйозних покарань не буде, бо тоді студенти будуть депортовані (хоча закони США передбачають саме таку процедуру, якщо людина підтримує терористів).
Чому так відбувається? Відповідь проста – гроші. Багато студентів, що вступають до американських ВНЗ, походять з багатих родин з усього світу. А надто – з авторитарних держав. Вони сплачують повну чи майже повну вартість навчання та проживання. Тож ці молоді люди відчувають безкарність і дозвіл робити будь-який рейвах без втручання адміністрації та професури (або, що частіше, за їхнього активного сприяння і захисту, включно з юридичним).
Нестача професорів з Ізраїлю та євреїв серед викладацького складу теж грає роль – здебільшого, немає кому боротися з цією палестинською хвилею. Студенти, залишені самі на себе в закритому просторі, схвильовані лівими ідеологіями (є плакат, який прирівнює повстання проти євреїв та соціалістичну революцію!), недостатньо освічені, швидко розуміють, до кого пристати. А далі агресивно атакують тих, хто намагається знімати життя кампусу – журналістів. Безпекова ситуація в таких містах, як Нью-Йорк (Колумбійський) та Чикаго (Північнозахідний університет) і так доволі погана.
Університет Південної Каліфорнії спочатку призначив дівчину виголошувати лекцію під час випускних урочистостей. Але ось проблема – в історії її онлайн-трафіку є антисіоністські сайти, які підтримують знищення Ізраїлю. А це вже офіційне визначення антисемітизму. А коли це стало відомо – просто скасував спіч, роз’ятривши обидва табори. Таким шляхом іде й Колумбійський – замість виклику поліції чи Нацгвардії та зупинки нелегального захоплення кампусу там запровадили дистанційне навчання та ведуть “перемовини”. Незважаючи на виданий “ультиматум” та погрозу “використати альтернативні методи”, намети досі стоять. А президент Північнозахідного університету Майкл Шилл узагалі запропонував антиізраїльські лекції як альтернативу наметам, які прибрала поліція.
Часто учасники цих нібито “мирних протестів” не американці, можуть бути на студентській візі або ж на грін-карті. Або з паспортами мусульманських країн і статусом біженця. З доступних відео, де вони скандують те, що їм кажуть, можна зробити висновок про серйозний рівень впливу на свідомість молодих людей з боку таких “лідерів”. Ті, хто не поділяє подібні погляди, щоденно мають битися за свої, часто без підтримки (а то й з ворожим ставленням) з боку адміністрації та в значній чисельній меншості.
Це все підсилюють великі арабські й не лише гроші: Катар дав американським університетам $3 млрд з 2012 року, Китай – $1,7 млрд, Саудівська Аравія – $1,3 млрд, ОАЕ – $635 млн, рф – $141 млн. Навіть Палестина та Сирія – більше 1 млн доларів! Усі ці держави, так або інакше, бажають знищення Ізраїлю як державного утворення. Оплачені ними пропаганда, інститути, викладачі та акції протесту є інструментами поширення ненависті до євреїв. І ці інструменти, на жаль, працюють. Навіть сам ХАМАС підтримав протести офіційною заявою. Це все потребує негайної перевірки і, якщо треба, зупинки.
Повернути світ до 30-х років минулого століття не вдасться
Але ж усьому є межа. Одна річ – виходити на протести проти дій – як Ізраїлю, так і ХАМАСу. Одна лише новина про гіпотетичний ордер від МКС для Нетаньягу та його міністрів викликала паніку й термінове засідання уряду. Це нормально – нагадувати про забутих заручників (українців, ізраїльтян та іноземців, захоплених росією, Іраном чи Хамасом), вимагати розслідування катастрофи 7.10 та поведінки ЦАХАЛу в Газі.
Інша річ – і це не нормально – перетворювати 2024 рік на 1938-й, а США та Західний світ на Німеччину тих часів. Бо коли євреїв закликають забратися, зникнути, не пускають всередину навчальних закладів, фізично та вербально атакують, бажають їм смерті, ігнорують, нападають на синагоги, забирають у них відчуття безпеки й захищеності, показуючи, що держава не дуже й може їм допомогти – тоді й виникають такі паралелі. Не дивно, що єврейські студенти, викладачі, політики наразі не почуваються безпечно в країні та згадують страшні часи нацизму.
Це антисемітизм, відкритий та агресивний. Хай тепер він прикривається "звільненням Палестини від ріки до моря", а не величчю арійської раси, суть залишається незмінною – перетворити життя певної спільноти євреїв на пекло. Залякати. Прибрати з публічного життя на окремо взятій території. Змусити залишити рідну землю (знову) та переїхати. Відмовитись від своїх планів та мрій.
Але є один нюанс. Тоді у євреїв не було своєї держави, не було місця, куди завжди можна приїхати й залишитися, якщо на чужині геть кепсько. А тепер є. І не виключено, що Ізраїль накриє нова хвиля еміграції, якщо ситуація суттєво не покращиться.
* у термінології нацистів – земля, очищена від євреїв
