В одному зі своїх недавніх інтерв’ю Лекорню розповів про те, що раніше керівництвом його країни політично було вирішено, що допомога Україні цього року може сягнути трьох мільярдів євро. "На практиці, ми вийдемо за два мільярди, не дотягнемо до трьох», - наголосив тоді французький міністр оборони.
Французи люблять та вміють обіцяти, вони перетворили це на мистецтво, на політичний інструмент, який дозволяє демонструвати активну діяльність одразу в кількох регіонах світу.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
В лютому 2024 року Емануель Макрон пообіцяв Україні 3 мільярди євро. Цій обіцянці передувала публікація даних про те, що Париж, м’яко кажучи, відстає від інших європейських держав, які обіцяють менше, але роблять більше. Критики відзначають, що внесок Франції є доволі невеликим, особливо в тому, що стосується постачання важкого озброєння.
МЗС Литви закликало ЄС до нової стратегії для перемоги України
За даними німецького Інституту світової економіки (IfW Kiel), з початку широкомасштабного нападу Росії на Україну Польща надала Україні 4,5 млрд євро – стільки ж, скільки й Франція. Лекорню пояснює, що ситуація в економіці важка й дефіцит бюджету Франції сягне 6% ВНП, що змушує уряд терміново скорочувати видатки.
Втім, наприклад, дефіцит польського бюджету становитиме 5,7%, але ніхто не чує "плачу з Варшави".
Можна заперечити, що рахувати чужі гроші – дурна справа, але суть у тому, що Париж взяв на себе зобов’язання, порушення яких в умовах війни призводить не лише до втрат, а й до тисяч смертей.
Франція не вперше "підставляє" Україну та Європу
На жаль, це далеко не перший випадок, коли Париж "підставляє" Україну та всю Європу. Незважаючи на полум’яні заяви про підтримку санкцій проти агресора, в 2024 році Франція продовжила імпортувати російський скраплений газ (СПГ) і, за повідомленнями, обсяги імпорту значно виросли. В першій половині 2024 року Франція імпортувала російський СПГ на суму 1,2 млрд євро, що на 28% більше в порівнянні з аналогічним періодом минулого року.
Цей сплеск викликає занепокоєність і з приводу залежності Європи від російських енергетичних джерел загалом, тим паче на тлі нинішньої геополітичної напруги. Окрім того, аналіз виявив, що постачання російського СПГ до Франції більш ніж подвоїлося в першій половині 2024 року, що зайвий раз відверто демонструє труднощі Європи щодо диверсифікації енергетичних ресурсів. Цікаво, що, збільшуючи імпорт російського газу, Франція водночас скоротила його закупки в інших постачальників – як-от США, Ангола, Камерун, Єгипет та Нігерія. Згідно аналізу, це скорочення практично компенсувало зростання імпорту російського газу. Постачання СПГ з цих та інших країн залишилося незмінним, незважаючи на нещодавні атаки в Червоному морі.
Дані про ціни на російський газ не публікуються, проте російський СПГ зазвичай продається з невеликим дисконтом, позаяк деякі покупці уникають купувати його в Росії. Додатковий газ не використовується французькими домогосподарствами чи промисловістю, тому що попит у Франції скоротився на 9% в першій половині цього року в порівнянні з минулим роком. Замість цього, експорт газу газогоном з Франції до Бельгії збільшився майже на 10% протягом того ж періоду, згідно з даними аналітичної компанії Kpler Global Trading Intelligence. Втім, залишається невідомим, яку частку цих експортованих обсягів становить російський газ. Тим не менш, можна припустити, що Франція отримує прибуток від цієї торгівлі.
Франція продає озброєння дуже вибірково, Україна - не пріоритет
Дивна ситуація складається й з озброєннями, які Франція зобов’язалась надати Україні. Можна згадати випадок з винищувачами «Міраж», які чомусь були продані до Сербії, хоч ця країна сьогодні не воює. Але набагато цікавішою є тема з самохідними гаубицями Caesar. Париж збирається доправити Україні 12 таких гаубиць, оплативши їх за рахунок коштів від реалізації заморожених російських фондів. Чому так мало? Адже на заморожених рахунках є близько 1,5 млрд євро. На всіх просто не вистачає, а Франція вирішила продати 36 таких гаубиць Вірменії, яка ось-ось має підписати мирну угоду з Азербайджаном.
Кожна така гаубиця коштує близько 6 млн євро, тож тепер Єреван винен Франції близько 216 мільйонів євро. Це значний контракт, якщо враховувати, що оборонний бюджет Вірменії становить менше 1,3 млрд євро. Й паралельно Вірменія купує озброєння на півмільярда в Ірані — тому самому Ірані, який допомагає Росії в знищенні України, доправляючи ракети та дрони, причому деякі з них опиняються в Росії через аеропорт в Єревані.
Чому в Вірменії перетинаються інтереси Ірану та Франції? Чому вони активно її озброюють? Як зазначає ціла низка європейських аналітиків, Тегеран та Париж зацікавлені в зриві мирних угод на Південному Кавказі. «Чому Париж зацікавлений в постачанні зброї до Вірменії, яка, згідно багатьом західним публікаціям, є центром обходження санкцій проти Ірану та Росії? Століттями Франція вважала Південний Кавказ геополітичним полем битви, намагаючись зміцнити там свій вплив, конкуруючи з Османською імперією, Британською імперією, Росією, а пізніше – з Туреччиною. Макрона, країна якого генерує 80% електроенергії на атомних реакторах, мало обходить, що Азербайджан є важливим джерелом природного газу, а в майбутньому – і електрики для ЄС», - зауважив американський аналітичний часопис Townhall.
Для Ірану втягнути в конфлікт світський Азербайджан, якого він вважає «плацдармом Ізраїля на Кавказі» - також подарунок. Доктрина Тегерана з об’єднання трьох конфліктів в один (близькосхідного, кавказького та російсько-українського) дозволяє йому збільшувати свій вплив в усіх регіонах, завдаючи шкоди «колективному Заходу» та Ізраїлю водночас.
Якщо казати про Близький Схід, то інтереси Франції та Ірану також майже збігаються у Лівані. Париж, можливо, все ще розглядає цю країну, як своєрідний свій протекторат і домовляється з Тегераном, чия терористична проксі-структура Хезболла практично захопила Південний Ліван, про переговори щодо припинення вогню.
Іран напряму озброює Хезболлу, а Франція надає озброєння, яке так необхідне Україні, ліванській армії, звідки воно, зрештою, потрапляє до рук все тієї ж Хезболли.
Таким чином, Іран опиняється в подвійному виграші, а Франція, в якої є власний конфлікт з Ізраїлем, також не залишається в програші.
Цікаво, що французькі експерти в військовій та розвідницькій сферах нещодавно зазначили, що секретне співробітництво ізраїльських спецслужб із українськими «викликає занепокоєння Москви». «Обмін стратегічними розвідданими, передача технологій протидії дронам: українські та ізраїльські служби почали контактувати одна з одною, наближуючись одна до одної, чого давно очікували їх союзники. В кожної з сторін є активи, які інша може використати проти своїх давніх ворогів, Росії та Ірану», - зазначав минулого місяця авторитетний часопис.
Підсумовуючи, варто визнати, серед тих, хто публічно заявляє про свою відданість справі перемоги України, є й ті, хто грає чи то подвійну, а чи то свою власну гру. Франція – приклад такого гравця, інтереси якого часто в дещо іншій площині, ніж інтереси України та її партнерів.
