В останні тижні свого перебування на посаді президента Джо Байден вжив рішучих заходів на підтримку України. На додачу до продовження виплати схваленої Конгресом допомоги, Білий дім запровадив жорсткі санкції проти російської нафтової промисловості та націлився на її тіньовий флот нафтових танкерів. Ці заходи вже призвели до того, що деяким суднам не дали зайти в китайські порти, а Індія оголосила про плани наслідувати цей приклад. Хоча ці санкції є позитивним кроком, про них можна сказати так, як і про більшість кроків Байдена за час свого президентства: замало і запізно.
Завжди було очевидно, що заходи проти експорту нафти є найкращим інструментом для стримування Владіміра Путіна. Однак, незважаючи на доповіді розвідки, що вказували на неминуче вторгнення в Україну, в травні 2021 року Байден прийняв нерозумне рішення зняти санкції з «Північного потоку-2», що ще більше посилило економічну та енергетичну залежність Європи від Росії.
Інавгурація Трампа відбудеться у приміщенні
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Як написав Боб Вудворд у своїй книзі «Війна», команда Байдена несе колективну відповідальність за неправильний кризовий менеджмент стосовно України. Зокрема, директор ЦРУ Вільям Бернс, колишній посол США в Москві, не сприйняв погрози Путіна всерйоз – і це незважаючи на свій багатий досвід, постійні попередження розвідки і чіткі заяви Путіна про намір вторгнення. Помилка Бернса в липні 2021 року є прикладом глибших провалів адміністрації Байдена.
Нерозуміння Байденом путінського режиму не є дивним, враховуючи його перебування на посаді віце-президента за часів Барака Обами. Адміністрація Обами прагнула до сумнозвісного «перезавантаження» відносин із Кремлем і утримувалася від озброєння України під час вторгнення Росії в Крим і Донбас у 2014 році. Ключові гравці тієї епохи, такі як радник з питань національної безпеки Джейк Салліван, залишаються впливовими в адміністрації Байдена.
Як зазначає Андерс Ослунд, Салліван стверджував, що погроза розгортанням американських військ в Україні не стримає Путіна, а спровокує на подальшу ескалацію. Салліван також виступав проти встановлення безпольотної зони над Україною та гарантування свободи судноплавства в Чорному морі. Ці стратегії фактично не дали Україні перемогти. Бернс тісно пов’язаний з обережним підходом Саллівана, якого підтримували такі впливові фігури, як близький соратник Саллівана Семюел Чарап.
21 січня 2022 року – всього за місяць до повномасштабного вторгнення Росії – Чарап написав у Foreign Policy есе під назвою «Західна зброя не матиме жодного значення для України». Чарап стверджував, що військова допомога США не допоможе Україні і не стримає Путіна. За іронією долі, Чарап обіймає посаду почесного голови з питань політики щодо Росії та Євразії в корпорації RAND, яка широко відома як аналітичний центр Пентагону.
Зараз, коли Байден готується піти зі своєї посади, маючи один із найнижчих рейтингів схвалення серед усіх президентів, залишається питання: чи визнає він наслідки помилок своєї адміністрації? Його нещодавні рішення щодо посилення підтримки України свідчать про те, що так. Однак трагедія полягає у втрачених можливостях. Замість того, щоб рішуче перемогти Росію, його ключові радники, такі як Салліван, Бернс і Чарап, які вірили, що зможуть домовитися з Путіним або бути посередниками у встановленні миру, мали занадто великий вплив на президента, якому бракувало рішучості діяти сміливо.
