Війна не віщує нічого доброго для Путіна, але він не зможе залишитися царем, якщо програє або здасться.
Його здоров'я погіршується. Потенційні наступники в його найближчому оточенні вже змагаються за шанс керувати постпутінською Росією, і фаворитом цієї «Гри престолів» є Євген Пригожин, колишній ув’язнений, який заробив статки на харчовому бізнесі, а тепер очолює групу 50 тис. найманців під назвою «Група Вагнера».
На відміну від інших претендентів на трон, він має власні військові сили, а також політичний вплив, до того ж є єдиним олігархом, який став багатшим, а не біднішим з початку війни.
У той час як інші багаті та впливові росіяни тікають за кордон або випадають з вікон, Пригожин залишається близьким до Путіна, відвідує свої війська на фронті та безкарно критикує військовий істеблішмент Путіна.
Пригожин отримав прізвисько «шеф-кухар» через його прибуткову імперію дистрибуції їжі та кейтерингу. Але десять років тому він створив приватну армію «Вагнера», яка активно діє в Україні та 27 інших країнах. Він також створив ферми тролів, аби вплинути на перебіг виборів у США 2016 року, підтримуючи Трампа, через що Вашингтон наклав на нього санкції. А цього року він вийшов із тіні як очільник «Вагнера», причому з гучним розголосом після того, як отримав дозвіл вербувати солдат у 18 російських колоніях для проходження шість місяців служби на передовій в Україні в обмін на амністію, (у разі, якщо виживуть).
«Група Вагнера» відома своєю жорстокістю. Нещодавно Інтернетом в Росії були поширені кадри із заголовком «Молот помсти», у яких показано, як вагнерівці страчують ударом кувалди завербованого в’язня, який дезертирував.
Коментуючи цей ролик, The New York Post описала Пригожина так: «Російський олігарх Євгеній Пригожин – пов’язаний із Путіним «грошовий мішок», який стоїть за воєнізованою Групою Вагнера та намагається втручатися у вибори в США» і висловила думку, що назву ролика слід змінити на «Собаці собача смерть».
Нижче наведено відео, опубліковане у Twitter, на якому Пригожин у камуфляжі збирається вручити кувалду та сокиру солдатам Вагнера за їх хоробрість на полі бою.
Відеосюжет, у якому Пригожин дарує кувалду бойовику Вагнера та сокири курським і бєлгородським ополченцям. Бойовики Вагнера використовували кувалди, щоб убити сирійського дезертира в 2017 році та дезертира Вагнера минулого місяця.
«Вагнер» брав участь у вторгненні в Україну в 2014 році, а також таємно діяв у Лівії, Сирії та по всій Африці, щоб просувати інтереси Путіна та забезпечувати його «правдоподібними запереченнями».
Наприклад, співпраця «Вагнера» з сирійським лідером Башаром Асадом призвела до колапсу в цій країні та змусила 7,4 мільйона сирійців тікати до Європи чи таборів біженців у Туреччині та Йорданії.
Ходять чутки, що гонорар Вагнера в Сирії становив 25%-ву частку видобутку природного газу та нафти, і його африканські угоди також передбачають надання йому права на видобуток природних ресурсів.
Нещодавно представники Білого дому стверджували, що великий інтерес Пригожина до завоювання українського міста Бахмут, яке вже називають «м’ясорубкою», пояснюється тим, що він отримає за це права на багаті місцеві родовища корисних копалин.
Наразі Пригожин є палким прихильником війни. Нещодавно він назвав «зрадниками» усіх росіян, які виступають проти війни вдома чи за кордоном, а також тих, хто критикує вербування «Вагнером» затятих злочинців.
«Деякі зрадники сидять по кабінетах, не думаючи про свій народ. Деякі з них на власних бізнес-джетах літають у ті країни, які поки що здаються нам нейтральними. Вони тікають, щоб не брати участь у вирішенні сьогоднішніх проблем. Вони теж зрадники. Хто не хоче, щоб воювали бійці ПВК чи ув’язнені, хто говорить на цю тему, хто не хоче нічого робити і кому ця тема принципово не подобається, відправляйте своїх дітей на фронт. Або ПВК і в’язні, або ваші діти – вирішуйте самі».
Іншим претендентом на трон всередині Росії є Дмитро Медведєв, колишній президент, прем'єр-міністр і нинішній заступник голови Ради безпеки Росії. Але він плейбой, який любить комфортне життя і не має власної армії.
Крім того, є Рамзан Кадиров, який очолює Чеченську Республіку та керує воєнізованими формуваннями, що діють в Україні. Чечня – невеликий мусульманський регіон із 1,5 мільйонами населення, рух якого до незалежності був придушений у 1990-х роках так само жорстоко, як зараз РФ намагається діяти щодо незалежної України. Кадиров командує десятками тисяч військових, які воюють разом із ПВК «Вагнер» і російськими збройними силами, і конфліктує з обома структурами.
Як і Пригожин, Кадиров публічно критикує нинішнє військове керівництво Росії, як і Захід. «Америка насправді недостатньо сильна держава, щоб ми розглядали її як ворога Росії. Ми маємо сильний уряд і є ядерною державою. Навіть якби наш уряд було повністю знищено, наші ядерні ракети були б автоматично задіяні. Ми поставимо весь світ на коліна», – сказав нещодавно Кадиров.
Але він не тягне на президента Росії, тому що не є етнічним росіянином. Крім того, ослаблення Москви відродить рухи за незалежність окремих національних утворень по всій Федерації, в тому числі в Чечні.
Цікаво, що в жовтні Верховна Рада України оголосила, що Чечня також є «тимчасово окупованою» Росією і є жертвою «геноциду чеченського народу» з боку Росії.
Невідома точно кількість чеченців уже воює пліч-о-пліч з українцями, і можна з упевненістю припустити, що ослаблення Москви призведе до посилення ще одного руху за незалежність, який не може не турбувати Кадирова, якщо він має намір утриматись там при владі.
Є дані про те, що ще одне воєнізоване формування було створене ще одним путінським генералом, що призвело до припущень, що стратегія Путіна полягає саме в тому, щоб розпалювати ворожнечу між фракціями різних претендентів на престол з метою самому залишитися президентом. Але якою б не була основна причина цих конфліктів, вони гарантовано спричинять безлад у постпутінській Росії.
«Сила Пригожина і сила Кадирова полягає в тому, що вони мають 30 тис. [або більше] озброєних солдатів, які підкоряються тільки їм», – написав російський аналітик Андрій Піонтковський. «Ви бачите, що на фронті дуже багато ситуацій і зіткнень між цими структурами та російськими збройними силами».
Оскільки Росія програє, Пригожина не варто випускати з поля зору. Інститут вивчення війни у Вашингтоні дійшов висновку, що він «займає винятково вигідну позицію в російській державній структурі та інформаційному просторі, що дозволяє йому розширювати свій електорат в Росії швидше, ніж опальне російське вище військове командування... Пригожин може вільно рекламувати себе і своє військо, критикуючи офіційних осіб Кремля чи Збройні сили Росії і не боячись отримати відсіч».
Коли Путін піде, гра буде закінчена. Його наступник може спробувати битися далі, але це малоймовірно, оскільки країна економічно занепадає. Він може просити миру, але все одно це не протягнеться довго.
Може знову статися 1917 рік, коли збройні угруповання будуть боротися за владу, але, швидше за все, Росія потоне в політичному безладі, як в 1990 році, і почне розпадатися, як це сталося з Радянським Союзом.
Той, хто отримає контроль над військовим і ядерним арсеналом Росії, стане наступним царем, але правитиме меншою та значно ослабленою Російською Федерацією.
Інформаційний бюлетень Дайан Френсіс про Америку та світ
30-денна безкоштовна пробна версія на https://dianefrancis.substack.com/about
Опубліковано з дозволу авторки.
Погляди, висловлені в статті, належать автору і не обов’язково відображають погляди Kyiv Post.
