Час стає вирішальним фактором у війні Росії проти України. Звертаючись до учасників Рамштайну, Президент Зеленський закликав світ поспішати. Затягування війни і час наразі працюють на Росію – саме тому необхідно прискоритись. І, дякуючи партнерам, Президент України сказав, що «сотні подяк – це не сотні танків». В унісон Володимиру Зеленському міністр оборони США Остін зазначив, що Росія «зазнає значних втрат, і у неї закінчуються боєприпаси. Але росіяни перегруповують свої сили і намагаються залучити підкріплення». Тож треба приймати рішення і діяти швидше.
“Навіщо нам підтримувати Україну?” Вперше я почув це питання від людини, яка мешкає в США. Люди на Заході часто сприймають допомогу Україні як фінансування далекої війни їхнім коштом. На що я відповів: Україна зупинила переділ світу і глобальну війну. Швидка перемога Росії започаткувала б процес, за якого великі за розміром гравці, у яких більше живої сили і бронетехніки, брали б те, що їм подобається. І мова, між іншим, не лише про Росію й Україну, чи Китай та Тайвань. У силовому переділі світу взяли б участь й інші охочі пограти м’язами.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
На початку вторгнення РФ в Україну дипломатичні джерела поширили план, як вказувалося, розроблений у Кремлі. І хоча там не стояв підпис Путіна, що цілком зрозуміло, подальші дії з окупації українських територій і захоплення українських активів підтверджують, як на мене, його автентичність.
Росіяни намагаються захопити або зруйнувати, об’єкти української енергетики, підприємства ВПК, приєднати до російського комплексу український агропромисловий сектор (бо їсти і продавати зерно ж хочеться). І ще - мобілізувати українців на окупованих територіях до своєї армії. Що росіяни активно й роблять, формуючи полки так званих «днр» і «лнр».
Не маю сумнівів, що весь цей воєнний ресурс після захоплення України Путін планував спрямувати далі на Захід. Власне, він цього й не приховував, коли вимагав, фактично, роззброєння НАТО і повернення його до кордонів 1997 року. Що було б капітуляцією 14 країн Європи й утворення сірої зони з колишніх незалежних країн під постійною загрозою російського вторгнення і приведенням до влади маріонеткових і лояльних до Москви урядів.
Коли Путін говорив про «найбільшу трагедію 20 століття» – розвал Радянського Союзу, він прагнув відновити не лише комуністичну імперію, а й радянський блок анти-НАТО – Варшавський пакт. Й таким чином отримати контроль над нині суверенними націями Центральної і Східної Європи. І ці плани російський диктатор виголосив, маючи цілковиту впевненість у швидкому підкоренні України й інтеграції її в російський військовий, політичний, економічний й інформаційний простір.
Але своїм спротивом Україна ці плани відправила у смітник. І якби Україна не зупинила Росію, це означало б, що головними у цьому світі є ті, у кого більше сили й одиниць бронетехніки. Це означало б кінець мирного співіснування на планеті та порушенню всіх існуючих балансів і систем стримування. На людство б чекала темна доба регіональних війн, які цілком могли б перерости в одну велику глобальну війну. Між блоками країн, між цивілізаціями і цінностями.
А тепер уявіть, якою була б історія світу й історія Другої світової війни зокрема, якби, скажімо, Чехословаччина вступила в бій з нацистською Німеччиною і зупинила Гітлера? Адже, погодьтеся, і тоді, у 1938-му році, в демократичних країнах було багато людей, які запитували: а навіщо нам допомагати Чехословаччині? Або Польщі? Або Франції? За масштабами і пропорціями країн (подивіться на карті, що таке Росія, і згадайте, якою вважалася її армія до вторгнення в Україну), такі порівняння є цілком коректними. Цілком ймовірно, що людство заплатило б значно меншу ціну вбитими на тій війні й руйнуваннями цілого континенту.
Тож питання, навіщо збирається Рамштайн і чому платник податків в Європі чи на півночі Америки має платити своїми чесно заробленими грошима за війну в Україні, можна сформулювати інакше. Чи хоче цей платник податків жити у своєму будинку з гарантією того, що в цей будинок не прилетить російська ракета, скажімо, типу Х-22, як це сталося нещодавно в українському місті Дніпро, і не вб’є його разом з його сім’єю? Тим більше, що ракета чи літаючий заряд з вибухівкою може бути не лише російським. А й, наприклад, іранським. Чи виробленим в якійсь іншій країні, яку також дратує існуючий стан речей (порядок) у світі, і якій не подобається лідерство і згуртованість під парасолькою НАТО країн євроатлантичної цивілізації.
На сьогодні такий сценарій «переформатування» світу принаймні суттєво загальмований українцями та їхніми Збройними силами. Спалені в Україні тисячі одиниць російської бронетехніки, колосальні втрати живої сили росіян, які не йдуть у жодне порівняння з війною Радянської імперії в Афганістані, охолодили бойовий порив «яструбів» війни в усьому світі. Аналіз бойових дій примусив прибічників силового з’ясування стосунків між цивілізаціями переглянути і власні доктрини, й уявлення про сучасну війну, й методику підготовки військових і реформування своїх армій.
Міністр оборони Росії Шойгу, який разом із своєю армією планував пройти переможним маршем Україною, заявив про реформування російських збройних сил. А це потребує часу, ресурсів, технологій, грошей, одним словом, можливостей, яких на сьогодні країна-агресор або вже не має, або має у значно зменшених обсягах, аніж до вторгнення в Україну. Оскільки значну частину цих можливостей Росія вже спалила у топці війни з Україною. При цьому цивілізація отримала не лише час на підготовку й зміцнення своєї оборони. Цивілізація позбулась рожевих окулярів і ставиться до країни агресора менш-більш адекватно. Застосовує санкції, які руйнують путінський режим і не дозволяють йому відновити свої кондиції, щоб продовжувати вимагати у НАТО роззброєння і демілітаризації його країн-членів.
Тож, сподіваюсь, нинішня зустріч у форматі Рамштайн стане ключовою у системному підході до протидії російському вторгненню в Україну. І Київ отримає зброю, яка допоможе не лише зупинити Росію і визволити окуповані нею українські території, а й відновити баланс сили і здорового глузду в усьому світі. Сподіваюсь, що всі учасники формату Рамштайн розуміють, що це варте масштабної і дієвої допомоги Україні тими ресурсами, які є на озброєнні цивілізованих країн.
