Леся Українка у поемі “Давня казка” писала:
Дорогих перлин коштовних
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Є багато в синім морі,
Та не може дорівнятись
Ні одна з них Ізидорі…
Коли писалися ці рядки, справжній “донні Ізидорі” було всього п’ять років. І в родині називали й прозивали її прозаїчніше, але тепліше: Дора, Дроздик, Патя, Гусінька, Гусик та ще якось. Йдеться про наймолодшу сестру Лесі Українки Ізидору Косач. Вона народилась 135 років тому: 22 березня 1888 року в селі Колодяжному на Волині. Від Лесі Дору відділяла відстань у 17 років! Леся володіла тринадцятьма мовами, а свою молодшу сестру навчала французької мови та гри на фортепіано. Згодом Леся напише про сестру: “Дора все так само життям веселиться, але й учиться при тім непогано”.
Через багато років вже Ізидора напише про сестру: “Біографи Лесі Українки вірно характеризують її як людину мужньої, сильної вдачі, принципову, непохитну в обстоюванні своїх переконань. Це вірна, але неповна характеристика, бо Леся Українка до того була ще й ніжна, ласкава, чутлива до всякого страждання інших, і ці її особливості кожен з нас найближчих її рідних з вдячністю це відчував…”.
Дитинство минуло, а навчання Ізидори продовжилося. Навчалася вона на Жіночих сільськогосподарських курсах у Петербурзі та в Київському політехнічному інституті, який закінчила у 1911 році, здобувши спеціальність агронома. Працювала в науково-дослідних установах, викладала в сільськогосподарському інституті в Білій Церкві на Київщині. Більшовицька влада пильно приглядалася до родини Косачів.
І тут згадаю упорядкований доктором історичних наук Василем Даниленком збірник документів «Ізидора, рідна сестра Лесі Українки: від сталінських таборів до еміграції», що вийшов друком у 2011 році. Надруковані у ньому документи відтворюють трагічну по суті історію родини Лесі Українки в комунізованій Україні.
Спочатку чекісти не говорили про «контрреволюційну» діяльність сестер Лесі Українки. Їм винесли своєрідне попередження, репресувавши їхніх чоловіків. Так, чоловік Ольги Михайло Кривинюк був притягнутий до відповідальності за звинуваченням у приналежності до «Спілки визволення України» (показовий процес у цій сфабрикованій справі відбувся навесні 1930 року у Харкові). Юрій Борисов (чоловік Ізидори) в адміністративному порядку був висланий на чотири роки у Північний край. У лютому 1933 року заарештували Климента Квітку (чоловіка Лесі Українки).
У вересні 1937 року прийшла черга Ізидори. Її ув’язнили, допитували, шантажували, вимагали зізнань у злочинах. 20 листопада 1937 року судова трійка винесла рішення, в якому Ізидора обвинувачувалась у тому, що вела серед студентів Київського сільськогосподарського інституту «контрреволюційну діяльність, поширюючи провокаційні чутки». Покаранням стало вісім років виправно-трудових таборів.
Вже звідти Ізидора писала листи до Президії Верховної Ради СРСР. Вона просила не про помилування, а про необхідність неупереджено розслідувати її «злочин», точніше те, що чекісти називали злочином. І ось у листопаді 1939 року Ізидору Косач-Борисову звільнили. Проте зовсім не тому, що обвинувачення проти неї визнали необґрунтованими. Не останню роль - уявіть собі - в її поверненні відіграла Леся Українка, 70-річчя від дня народження якої мали святкувати у лютому 1941 року.
Восени 1939 року представницька делегація Радянської України відвідала Галичину. Там хтось із письменників, Лесиних знайомих, поцікавився долею її сестер. Повернувшись до Києва, радянські «делегати» з’ясували, що наймолодша сестра письменниці відбуває покарання в північному таборі. І ось все змінилось – Ізидора на волі, її залучили до проведення заходів, присвячених ювілею Лесі Українки.
Під час війни Ізидора була зв’язана з діячами мельниківського крила Організації Українських Націоналістів, її заарештувало Гестапо. Можливо, знову ім’я сестри та факт перебування до війни у сталінських таборах врятували Ізидору: її звільнили. У 1943 році вона разом з дочкою Олесею (Ольгою) Сергіїв та двома онуками Михайликом та Олею виїхала з України. Зрештою опинилась у США, де пішла з життя 12 квітня 1980 року. Її дочка Ольга Сергіїв у 1989-1991 роках передала родинний архів в Україну.
Дорогих перлин коштовних
Є багато в синім морі,
Та не може дорівнятись
Ні одна з них Ізидорі…
