Ми зараз є свідками Третьої світової війни, і Європа знаходиться в її епіцентрі.
Ні, ми не стоїмо на порозі ядерного Армагеддону. Просто будь-яка велика війна в умовах глобалізованої економіки матиме ефект цунамі по всій планеті. І все ж цю російсько-українську війну слід розглядати як Третю світову війну, тому що саме так її сприймає Москва.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Реальність така, що Кремль розцінює цю війну як екзистенційну загрозу – за його власним викривленим визначенням. Володимир Путін чітко усвідомлює, що його режим зараз у великій небезпеці, оскільки всі світові держави або проти нього, як США і ЄС, або не бажають відкрито вступати в союз з Москвою, як Індія і Китай.
Звичайно, в небезпеці лише режим Путіна. Бо Росія виживе. Бо вона величезна. Бо вона охоплює 11 часових поясів. Намагатися знищити її було б безглуздою справою, і ні Україна, ні НАТО не мають жодного наміру цього робити.
На цвинтарі розстріляних ілюзій Україна опинилася лиш з Планом перемоги на руках
Але владі Путіна над Росією, його ідеології "русского мира" і фантазіям про Велику Росію, яка відновить свій колишній вплив на більшу частину Європи і Азії, настає кінець.
Тим не менш, що стосується бойових дій, то те, як Путін визначає війну, має значення. Тому що саме він її розпочав, і саме він буде змушений її припинити.
Гібридна війна Путіна
Ще до першого вторгнення, з якого почалася ця війна в 2014 році, Росія вела проти Заходу так звану "гібридну війну", в якій зброєю є не лише бомби й танки, а й постачання газу, кібератаки та інформаційна війна.
У 2013 році головнокомандувач збройних сил РФ генерал Валерій Герасимов у маніфесті, відомому як "Доктрина Герасимова", висловився так:
"У ХХІ столітті ми спостерігаємо тенденцію до розмивання меж між станом війни і миру. Війни більше не оголошуються, а розпочавшись, протікають не за звичним шаблоном".
На Заході ми все ще схильні мислити чіткими категоріями: якщо є вогонь і дим, значить іде війна; якщо йдеться лише про інформацію, значить це просто пропаганда. Путін, з іншого боку, завжди любив працювати в сірій зоні.
Оскільки Росія добре усвідомлює військову та економічну перевагу країн НАТО, вона свідомо стала на шлях асиметричної гібридної війни. Стратегія полягає в тому, щоб підірвати європейську єдність і розвалити трансатлантичний альянс, щоб поступово підривати гегемонію США над Європою і світовою економікою.
Герасимов продовжує: "Змінилися самі "правила війни". Зросла роль невійськових засобів досягнення політичних і стратегічних цілей, які в багатьох випадках за своєю ефективністю перевершують силу зброї".
Європа має діяти швидше
20 березня ЄС погодився "відповідно до нагальних потреб України... на тристоронній підхід з метою, зокрема, прискорення постачання і спільних закупівель одного мільйона артилерійських боєприпасів для України протягом наступних дванадцяти місяців, і закликав до швидкої імплементації цих трьох напрямків, які пов'язані між собою і повинні здійснюватися паралельно і скоординовано".
Чесно кажучи, здатність Європи зберігати єдність досі викликає неабияке здивування. Тим не менш, бюрократична обтяженість першого речення цієї декларації має дати читачеві уявлення про те, як швидко всі ці боєприпаси опиняться на полі бою. Хоча прямо згадуються "спільні закупівлі", неодмінно виникнуть дебати щодо того, які саме країни будуть джерелом будь-яких закупівель.
Прем'єр-міністр Польщі Матеуш Моравецький в інтерв'ю польському радіо RMF FM вже заявив, що планує переконати партнерів з ЄС у необхідності спільних закупівель боєприпасів за межами Європи.
"У Брюсселі ні для кого не секрет, що в Європі немає боєприпасів. З іншого боку, у світі є кілька регіонів – таких, як Південна Корея та Ізраїль, де таких боєприпасів набагато більше. Тому я очікую, що наші спільні дискусії з Єврокомісією, кількома ключовими країнами, Німеччиною та Францією, призведуть до швидкого отримання боєприпасів, тому що вони потрібні Україні тут і зараз".
Але, за словами Моравецького, Франція наразі виступає проти закупівлі боєприпасів за межами ЄС.
Аналізуючи заяву ЄС, старший військовий кореспондент Kyiv Post Стефан Коршак у своєму мілблозі дозволив собі нехарактерний для нього сарказм:
"З моєї точки зору, бюрократ, який каже: "Ми молодці, ми провели купу зустрічей і домовилися про деякі речі швидше, ніж зазвичай", – це не досягнення, а хрестоматійне визначення роздутої бюрократії, яка марнує гроші платників податків і перешкоджає реформам та підвищенню ефективності. Засідання не є реальним результатом. Результат... це коли снаряди дістаються до підрозділів".
Підкреслюючи цю ідею, декілька днів після оголошення ЄС Володимир Зеленський сказав в інтерв'ю японській газеті Yomiuri Shimbun, що ситуація на сході України "не дуже хороша", і додав: "Ми чекаємо на надходження боєприпасів від наших партнерів".
Суть в єдності
Починаючи з 2014 року Європа постійно уникала будь-яких дій, які б спонукали Москву до ескалації агресії проти України, і впродовж останніх дев'яти років Кремль спритно користувався цією нерішучістю Європи.
Проте з початку повномасштабної війни європейська єдність стала одним із головних оплотів, що перешкоджають російському успіху – хоча можна посперечатися про те, хто дійсно заслуговує на цю честь.
Незалежно від того, хто врешті отримає визнання, єдність ЄС переможе Росію. Але лише за умови, що ця єдність перетвориться на узгоджені, своєчасні зусилля, завдяки яким весь континент економічно підготується до війни. ЄС вже відмовився від залежності від російського газу – незважаючи на віщунства цілого хору Кассандр. Тепер він повинен відкинути всі очевидно нещирі заклики до "припинення вогню і переговорів" і збільшити витрати на оборону, щоб допомогти Україні.
Натепер лише сім країн НАТО – США, Велика Британія, Польща, Естонія, Греція, Латвія і Литва – витрачають на оборону щонайменше 2 відсотки свого ВВП. Можливо, цього можна було б досягти швидше, якби Європа змінила свою точку зору на точку зору свого ворога: визнала не лише те, що це Третя світова війна, а й те, що в ній можна перемогти, підтримавши Україну.
Українці впевнені, що можуть вигнати росіян з усієї своєї території без того, аби чоботи іноземних солдатів ступали на українську землю. Але вони не зможуть цього зробити без важкого озброєння та економічної допомоги.
Однак це вікно можливостей буде відкритим недовго. Європа повинна рухатися швидко і прибрати деяких зі своїх бюрократичних "лежачих поліцейських", поки Росія вичерпує свої ресурси, а Україна все ще має волю й сили, щоб розпочати свій нелегкий наступ, щоб позбутися лиха путінського режиму.
Інакше наступною буде Європа.
