Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала величезні запаси зброї та боєприпасів, які зберігалися на її території. У середині 1990-х і на початку 2000-х років Україна нажила недоброї репутації, продаючи багато цієї зброї, як легально, так і нелегально, усім і кожному, хто мав готівку.
Українська парламентська комісія в 1998 році виявила, що в 1992-96 роках військові запаси на суму 32 мільярди доларів США зникли зі складів і були незаконно продані за кордон. Було встановлено, що через обмежені людські та фінансові ресурси величезні склади зброї та боєприпасів в Україні часто залишалися без охорони, а отже, ставали легкою здобиччю для злодіїв. Було також встановлено, що здебільшого ці крадіжки організовували саме ті, кому доручено було охороняти ці склади.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Незважаючи на те, що Україна вжила заходів для подолання проблеми, вона аж ніяк не сприяла покращенню своєї репутації проведенням низки нібито юридично коректних операцій, які на ділі виявилися чимось іншим.
Найгучнішим прикладом подібного став випадок 2008 року, коли сомалійські пірати захопили MV Faina, вантажне судно під прапором Белізу, яке належало і управлялось українською компанією Kaalbye Shipping. Після 5-місячного утримання піратами ВМС США звільнили корабель, вантажем якого виявились 33 українські танки Т-72, переносні зенітні комплекси, реактивні гранатомети та різноманітні боєприпаси.
Українські експортні ліцензії вказували на те, що кінцевим споживачем обладнання начебто була Кенія, але пізніше з’ясувалося, що воно фактично спрямовувалося до Південного Судану, який на той час вже 20 років перебував у стані громадянської війни з урядом Судану.
ВМС США беруть під контроль MV Faina. Фото ВМС США
Українські Т-72 розвантажуються в Момбасі, Кенія. Фото AP news
Ця заплутана історія в поєднанні з тим фактом, що багато нелегальної зброї, яка зараз курсує Європою, потрапила до рук злочинців від військових, які вели останню (до 24 лютого минулого року) європейську війну на Балканах, змусили Пола Джеймса, речника NABIS, сказати:
«Протягом останніх 15-20 років зброя із Західних Балкан … використовувалася в багатьох резонансних злочинах і терористичних інцидентах, і ми все ще намагаємося зменшити потік вогнепальної зброї звідти. Я думаю, що ситуація з Україною може бути набагато гіршою».
Проте до війни українські закони щодо володіння зброєю були досить суворими. Українцям було дозволено володіти напівавтоматичними гвинтівками та дробовиками, але володіння пістолетами суворо контролювалося, та й правопорушень, у яких фігурувала вогнепальна зброя, в країні реєструвалось відносно мало. Тим не менш, незалежна дослідницька організація із Женеви, Small Arms Survey, підрахувала у 2017 році, що в той час як українці володіли близько 800 тис. одиниць зареєстрованої вогнепальної зброї, ще 3,5 мільйона одиниць незареєстрованих зброї також перебуло на зберіганні у населення країни.
Європейських спостерігачів ще більше тривожить той факт, що в день початку вторгнення Росії президент Зеленський сказав: «Ми дамо зброю кожному, хто хоче захищати країну».
За словами тодішнього міністра внутрішніх справ Дениса Монастирського, лише за два дні цивільним особам було передано понад 25 тисяч автоматів та іншої зброї, включно з реактивними гранатометами (РПГ). Усе, що потрібно було зробити тоді для того, аби отримати гвинтівку чи автомат, це показати документ, що посвідчує особу. Хоча українська влада, здається, й має реєстр тих, хто тоді отримав зброю, з тих пір не було оприлюднено жодних даних про загальну кількість зброї, виданої населенню за відповідний період. Як і даних (які є, можливо, ще більш важливими) щодо кількості зброї, яка була втрачена під час операцій. За деякими оцінками, українцям було роздано близько мільйона гвинтівок.
В якийсь момент росіяни розпочали «інтенсивну дезінформаційну» кампанію щодо ймовірної «контрабанди зброї з України». Це стосувалось як зброї, наданої київською владою своїм громадянам, так і тієї, що постачається її союзниками.
У середині 2022 року як США, так і ЄС запровадили у співпраці з Україною механізми моніторингу, щоб забезпечити реєстрацію та подальший контроль за використанням зброї, наданої для підтримки України у війні проти Росії, лише у законних цілях. Це включало систему спостереження і перевірку наданого озброєння на місці використання.
Занепокоєння Європи
Не дивно, що сфери інтересів різних органів і різних країн по-різному сфокусовані. Головне занепокоєння в ЄС викликає небезпека розповсюдження стрілецької зброї та легкої зброї (SALW), які контрабандою вивозяться з України для використання злочинцями та терористами, як це сталося на Балканах.
23 лютого 2022 року, безпосередньо перед вторгненням Росії та оголошенням надзвичайного стану, український парламент ухвалив закон, який надав громадянам право носити зброю з метою самозахисту.
Тоді це проголошувалось тимчасовим заходом. Питання в тому, чи змінить війна загальне ставлення українців до володіння вогнепальною зброєю та українське законодавство.
Андрій Осадчук, на той час перший заступник голови комітету Верховної Ради з питань правоохоронної діяльності, у травні минулого року заявив: «Війна змінила ставлення до зброї. Війна змушує нас передати зброю в руки громадян».
В іншому своєму інтерв’ю він сказав: «Україна роздала величезну кількість зброї, яку ми навряд чи зможемо забрати назад… Питання в тому, чи варто нам намагатися це зробити?»
Війна однозначно змінила ставлення українців до володіння зброєю. Два опитування, проведені в середині 2022 року – одне соціологічною компанією «Рейтинг», інше – в мобільному додатку «Дія», показали, що майже 60% українців підтримують право громадян вільно володіти вогнепальною зброєю. Це різко контрастує з аналогічним опитуванням 2018 року, коли понад 70% опитаних висловилися проти такого володіння.
Занепокоєння США
США, зі свого боку, приділяють більше уваги потенційній загрозі викрадення важкої (складної, сучасної) зброї, яку вони передали Україні.
За оцінками США, загалом Україна вжила заходів для «належного захисту та обліку переданого американського оборонного обладнання… особливо високотехнологічної та вдосконаленої звичайної зброї, включаючи переносні зенітно-ракетні комплекси (ПЗРК) і протитанкові/тактичні керовані ракети (ATGMs)».
Американська протитанкова керована ракета Javelin. Фото Wikicommon
Головне занепокоєння США полягає не в тому, що Україна може якось неправильно використовувати отриману від США зброю, а в тому, що проросійські сили можуть захопити її і потім розробити заходи ефективної їй протидії або передати захоплену зброю третій стороні.
Насправді, схоже, що останнє занепокоєння Вашингтону виявилось небезпідставним. На початку березня з’явилися повідомлення про те, що Росія відправила захоплене в Україні західне озброєння до Ірану з надією, що там зможуть виробити аналоги зброї, яка досі давала Україні перевагу у війні.
На перший погляд такі дії росіян видаються дещо дивним. Здається, їхні власні вчені та інженери могли б зробите це й самі. Напевно, зразки були передані Тегерану з трьох причин:
По-перше, Ірану це досі добре вдавалося. Він має довгу історію використання американських технологій та їх відтворення.
У 1970-х роках вони переробили трофейні американські протитанкові керовані ракети (ПТРК) BGM-71 TOW («Трубний запуск з оптичним відстеженням і дротовим керуванням») для виробництва власної ПТРК «Туфан».
У 2011 році іранці отримали дрон Lockheed Martin RQ-170 «Sentinel», який розбився на кордоні Ірану та Афганістану. Через шість років точну копію безпілотника з іранським маркуванням було збито в повітряному просторі Ізраїлю.
Іранська копія безпілотника Sentinel. Фото AFP
По-друге, зараз Іран, швидше за все, скоріше зможе отримати необхідні високотехнологічні компоненти, що містяться в цій зброї, від західних постачальників, ніж піддана санкціям Росія.
По-третє, Росія зробила це, щоб заохотити Тегеран продовжувати підтримувати війну Росії в Україні. Іран відкрито підтримує Росію в її так званій «спеціальній воєнній операції», постачаючи їй сотні безпілотників-камікадзе «Шахід», а також артилерійські та танкові боєприпаси.
Чи має вільне володіння зброєю приватними особами подовжитися і після закінчення війни?
Багато (неамериканських) експертів вказують на США як на приклад того, що ліберальний підхід до володіння зброєю може призводити до сумних наслідків. В Америці це призвело до широкого використання зброї в домашніх і соціальних конфліктах, а також до збільшення кількості вбивств, самогубств і масових розстрілів.
Деякі експерти вважають, що це частина більш широкої проблеми, ніж просто проблема вільного володіння зброєю. Вони переконані, що це свідчить про дуже глибокі суспільні проблеми, існуючі в США.
Європейський досвід виглядає дещо інакшим. Наприклад, у 1990-х роках Естонія, Польща та Словенія запровадили законодавство, яке дозволяє громадянам володіти пістолетами, після чого у всіх трьох країнах рівень злочинності впав на 35-50%, а вбивств – приблизно на 20%.
Якщо Україна вирішить піти цим шляхом, їй необхідно буде розробити ретельно продумане законодавство, в якому чітко буде вказуватись, якими видами зброї можна володіти і за яких умов ця зброя має зберігатися.
Українцям треба буде визначитись, чи хочуть вони залишити стрілецьку зброю, яку роздали на початку війни, на руках у цивільних осіб, або, в протилежному випадку, як її повернути у володіння держави. Якщо рішення буде прийняте на користь повернення зброї, тоді, напевно, треба буде застосувати певну форму «амністії» і, можливо, певного роду фінансову «винагороду» за повернення зброї.
Отже, що буде, коли закінчиться війна?
Українська влада та її західні партнери справедливо вбачають своєю першочерговою метою перемогу над російським агресором. Прагнучи досягти цієї мети Україна озброїла своїх громадян як ніколи раніше, та й західні союзники надали Україні величезний арсенал сучасного озброєння. Зараз, мабуть, настав час Україні підвести підсумки зробленого та з’ясувати, що тепер треба робити, аби захистити і своїх громадян, і ширшу європейську та світову спільноту від надлишку зброї після закінчення війни.
Ці зміни повинні включати переглянуті та ефективні процедури боротьби з контрабандою, якщо Україна хоче продовжувати підтримувати відносини зі своїми західними союзниками, особливо з європейськими. Про це легше сказати, ніж зробити в країні з такою довжиною кордонів, особливо з огляду на те, що її сусіди планують пом’якшити прикордонний контроль – Польща вже погодилась на комбіновані єдині перевірки на прикордонних пунктах на кордоні з Україною.
Україна також може очікувати, що влада США запровадить більш суворий контроль для захисту свого високотехнологічного озброєння. Це прописано у відповідному документі американського Держдепу: «План США з протидії незаконному переміщенню деяких передових видів звичайної зброї у Східній Європі», який був опублікований ще в жовтні.
У плані йдеться про необхідність захисту самої зброї та технологій, які містяться в ній. Зокрема, наголошується на необхідності безпечного зберігання та обліку зброї в Україні та суміжних країнах, а також запровадження жорсткого спостереження за регіональними кордонами з метою недопущення незаконного переміщення зброї. В також плані вказується на необхідність надання Україні допомоги з метою підвищення спроможності її сил безпеки, правоохоронних органів та органів прикордонного контролю попереджати, вчасно виявляти та перешкоджати незаконному обігу зброї.
Якщо Україна прагне приєднатися до ЄС і НАТО, вона має сприйняти всі елементи плану Держдепартаменту, адже їй вже були надані серйозні сигнали з приводу того, що її проєвропейські та євроатлантичні амбіції будуть підтримані і цілі її будуть з часом досягнуті. Київ має усвідомити, що його неспроможність забезпечити збереженість зброї, наданої для захисту України від російської агресії, може в майбутньою стати перешкодою для реалізації її стратегічної мети. А це було б верхом необачності.
