ПОГЛЯД: Чому Латинська Америка не чує Україну?

Нещодавно президент Бразилії Луїс Інасіу Лула да Сілва запропонував віддати росіянам Крим, аби зупинити війну. Бразильський лідер мав би знати, що Росія вже відбирала Крим. Без серйозних бойових дій і пострілів (за виключенням кількох пострілів і вбитого українського військового). В українській армії тоді панувало нерозуміння того, що відбувається. Військові не могли психологічно подолати бар’єр «червоної лінії», за якою починається відкриття вогню на враження. Пройти бар’єр «спускового гачка».

Трохи історії про окупацію Криму росіянами й надії на «закінчення війни»

Мені доводилось зустрічати людей, які вважали, що в захопленому Криму агресія Росії проти України зупиниться. Тим самим ці люди повторювали помилку британського прем’єра Чемберлена, який щиро вірив, що поступка Гітлеру у вигляді здачі Німеччині чехословацьких Судетів зупинить війну. Не зупинила ані ця поступка, ані інші. Як і поширення війни на інші українські землі після захоплення Криму.

Якби українська армія не подолала «синдром спускового гачка» на сході країни, росіяни б йшли спочатку до Києва, роззброюючи підрозділи української армії – приблизно так, як гітлерівці йшли до Парижа, роззброюючи французів. А потім й до Рави Руської, на західному кордоні України. Після чого оголосили б свій ультиматум країнам НАТО.

Адже Путін це вже зробив. І зажадав капітуляції НАТО у вигляді здачі 14 країн Європи, які приєдналися до Альянсу після 1997 року. Це ж був ультиматум Заходу, який не мав продовження тому, що російську армію зупинив український народ і його збройні сили.

Чому Бразилія не розуміє суті війни в Європі?

Майже дитяча наївність бразильського лідера не може пояснюватись лише тим, що Бразилія знаходиться далеко і з такої відстані війна Росії проти України не проглядається в усіх деталях. Також не можна все пояснювати партнерськими стосунками Бразилії з Росією в межах економічного об’єднання БРІКС. На жаль, в Бразилії, як і в більшості країн Латинської Америки, голос України майже відсутній. Натомість існує потужна російська пропаганда. На чому вона ґрунтується?

Дезінформаційний міф Росії про те, що Москва воює зі США і всім блоком НАТО

Ця російська брехня була створена для того, щоб зсередини не розвалилася сама Росія. Щоб пояснити власному населенню численні поразки російської «другої армії світу» в Україні. Путінському режимові був потрібен цей міф, аби уникнути заворушень і протестів, викликаних усвідомленням того, що українська армія перемагає росіян на полі бою. Значно меншою кількістю як в особовому складі, так і в озброєннях.

Ця велика неправда, створена російськими технологами, зайшла в голови людей і виконала своє завдання. Тепер росіяни пишаються, що вони тримають фронт і по міліметру «відгризають» паркани, перехрестя, підвали й інші руїни знищеного ними Бахмута в Донецькій області. Бо воюють «не з Україною, а з НАТО».

При цьому російська верхівка й генералітет розуміють, що насправді вони воюють з українським народом, а не з арміями країн НАТО. Вони чудово знають, що українці завдають ударів «другій армії світу» на своїх стареньких танках «Т-64» і ще радянськими винищувачами «МіГ-29». Які вдалося врятувати вдалими діями під час ракетних обстрілів країни. Основні бойові західні танки перебувають на певних етапах логістичних ланцюжків, а про винищувачі типу F-16 йдуть поки що лише розмови в контексті віддаленої перспективи.

Так, Україна отримує військову допомогу від партнерів. Й ракетні системи з обмеженим радіусом дії, й артилерія виділяються Україні буквально поштучно. Але як тут не згадати, що в часи 2-ї Світової війни Радянський Союз отримував від західних партнерів військову допомогу в дуже великих обсягах. Що не завадило йому потім переписати історію і, фактично, проголосити себе ледве не одноосібним переможцем.

Російські інформаційні міфи працюють й за межами самої Росії

Нинішній російський міф про те, що Росія веде війну з «усім блоком НАТО» підбадьорює не лише росіян, яким пропагандисти «викотили» благородний образ жертви й захисників від «світової змови» і «нападу на Росію».

Але ця брехня працює й назовні – в країнах з потужними «антиімперіалістичними» й антиамериканськими традиціями. Ідеологічно обробляючи, в тому числі країни Латинської Америки, росіяни розігрівають цей міф. Доводять його до абсурду. Створюють образ Росії  як лідера в боротьбі з колоніалізмом і «диктатом» США та ЄС на планеті. Так працює російська пропаганда.

Тож слова президента Бразилії про те, що у цій війні винен не лише Путін і Росія, а й Україна, Зеленський, США, ЄС і НАТО, збігаються з його внутрішнім «лівацтвом» й ідеологією соціалізму та антиамериканізму, характерною для країн Латинської Америки. Над якою досі шугає дух марксиста й команданте Че Гевари, якого в Болівії звинуватили в садистських тортурах полонених і ув’язнених й стратили. 

Взагалі, постать Лули є вартою сценарію драматичного серіалу з карколомним сюжетом. Адже це не вигадана історія: бути президентом великої країни, потім потрапити за ґрати після звинувачень в корупції, отримати судовий вирок у вигляді 12 років ув’язнення, відсидіти 580 днів, вийти на свободу згідно з рішенням Верховного суду і… знову очолити державу!

Росія як форпост сучасного колоніалізму

Водночас у потоці російських міфів губиться інший факт: саме Росія у її нинішньому вигляді і є головним колонізатором сучасного світу. Вона проводить лінії на карті, визначаючи межі своїх «стратегічних інтересів». І просуваючи ці межі у випадку, якщо не отримує відчутного опору. Як в українському Криму у 2014 році. В тому самому Криму, який президент Бразилії Луїз Інасіо Лула да Сілва пропонує віддати Росії, щоб зупинити війну.

Проблема цих «пропозицій» у тому, що виконання вимог агресора не призводить до завершення війни. Такі дії лише розпалюють апетит, відчуття власної величі й потреби «пускати кров» інших народів в ім’я своєї імперії.

Висновок

Окупація чужих територій не зупиняє сучасну Росію, й досвід дев’ятирічної війни в Україні це підтверджує. Країни та лідери, які генерують ідеї, співзвучні з вимогами Кремля, потрапляють у пастку російських наративів.

Південна Америка має чути й голос з України. За океаном має активно працювати українська дипломатія, проводити зустрічі і різноманітні заходи з інформуванням про наслідки російського вторгнення в Україну.

Президент Бразилії бував в Україні – щоправда, це було ще до війни, яку розпочала Росія у 2014 році. Мій друг – чудовий перекладач з кількох мов, в тому числі з португальської, який супроводжував візит президента Бразилії в Україну, згадує емоції Луїза Інасіо, коли кортеж з президентом рухався Хрещатиком. Тоді бразилець, роздивляючись на архітектуру й людей, захоплено промовив: «Народ, який все це створив, гідний поваги».

Час нагадати про повагу, якої гідні українці президенту Бразилії саме сьогодні, коли Росія намагається знищити українську націю і загнати її під правління путінського режиму. Як це росіяни роблять на окупованих українських територіях. Варто спробувати знову, під час російського вторгнення, запросити президента Бразилії в Україну. Його реакція буде маркером ставлення до цієї війни.

Погляди автора статті можуть не збігатися з позицією редакції Kyiv Post.