ПОГЛЯД: Час перевірити наші бомбосховища

Впродовж місяця чи не щоденних (а якщо говорити точніше, майже щоночі) ракетних і дронових атак на столицю, протиповітряна оборона Києва здебільшого успішно перехоплювала російську зброю. Але навіть якщо ППО вдається збити російську ракету чи безпілотник, їхні уламки все одно можуть завдати шкоди і навіть вбити тих, хто опинився неподалік. А нерідко коли кияни бігли в укриття після сигналу повітряної тривоги, як їм наполегливо радили чиновники, вони не могли до нього потрапити.

На жаль, цю проблему з новою силою висвітлила трагедія, що сталась у столиці не так давно, коли місцеві мешканці побігли до найближчого укриття вночі, під час комендантської години, але виявили, що воно зачинене. Троє людей загинуло від влучання уламків ракети під зачиненими дверима офіційно визначеного владою укриття. Тепер місцева влада вимушена реагувати на спричинений трагедією суспільний резонанс.

По всій Україні перевіряють бомбосховища. Весь травень країна потерпала від інтенсивних ракетних обстрілів, а 1 червня в Києві біля входу в закрите бомбосховище загинули молода жінка з дитиною.

З цього приводу було призначено ретельну перевірку, результати якої виявились невтішними. Попри те, що на облаштування та ремонт укриттів була виділена величезна сума коштів, багато з них досі перебувають в непридатному стані або зачинені, а часто і те, і інше одночасно.

Ці дві безглузді смерті в Києві стали приводом для нових нападів на міського голову Віталія Кличка, зокрема з боку адміністрації Зеленського, але ці звинувачення дали результат, протилежний тому, на який очікували, оскільки, як виявилось, відповідальність за утримання бомбосховищ в належному стані солідарно несуть цивільна та військова адміністрація міста, а посадові особи війскадміністрації призначаються безпосередньо Офісом президента.

Зараз особлива увага приділяється укриттям в школах та інших навчальних закладах. Згідно з існуючими правилами, їхні укриття мають дозволяти продовжувати навчальний процес і під час авіанальотів. Рік тому Ужгородський державний університет зміг провести вступні іспити у своєму підземному укритті. Проте не всі навчальні заклади країни потурбувалися про облаштування укриттів, і тепер прокуратура погрожує притягнути до суду низку директорів шкіл та коледжів, аби нарешті змусити їх навести порядок у підвалах їхніх закладів.

У Чернігові нещодавно обласний суд зобов’язав директора однієї зі шкіл в Козелецькому районі відремонтувати укриття в підвалі будівлі школи. Суддя не погодився з виправданнями директора, що на ці роботи не було виділено фінансування. Насправді багато заходів, спрямованих на забезпечення безпеки мирного населення, проводяться у нас без державного фінансування. Певною мірою це пов’язано з радянською традицією збирати кошти з батьків учнів шкіл та проводити ремонт шкільних приміщень під час канікул силами тих же батьків.

Але нині міські адміністрації знаходять і інші безкоштовні джерела робочої сили для виконання таких завдань. Понад рік у Чернігові працює «Армія відновлення». До її лав входять українці, які офіційно зареєстровані як безробітні та погоджуються брати участь у роботах з ремонту бомбосховищ та інших об’єктів, важливих для міста та області. Нині в «Армії відновлення» працює близько трьох тисяч безробітних.

Чернігівська область, розташована на кордоні з Білоруссю та Росією, є великою за розміром, але доволі малонаселеною. Тут мало доріг і багато боліт і річок. До деяких сіл дуже важко дістатися. Коли в березні минулого року російська армія захопила частину області, вона так і не змогла закріпитися тут через особливості місцевості. Зрештою їм довелося відступити.

Протягом останніх місяців Росія регулярно обстрілювала прикордонні населені пункти ракетами, безпілотниками та артилерією, але нових спроб захопити територію області не робила. Ймовірно тому Мезвінський заповідник, розташований на площі в понад 300 квадратних кілометрів лише в годині їзди від російського кордону, відкрив свої готелі та почав запрошувати поціновувачів відпочинку на природі та дослідників-орнітологів приїжджати сюди і насолоджуватись літом.

Заповідник може похвалитися двома музеями, а любителі археології знайдуть тут понад півсотні цікавих пам’яток, зокрема залишки стародавнього поселення епохи палеоліту, якому понад 20 тисяч років.

Війна внесла певні корективи у правила відвідування заповідника. На річках і озерах зараз не можна кататися на байдарках і човнах, але можна проїхатись джипом спеціально підготовленим лісовим маршрутом. Для любителів позашляховиків є можливість перевірити свої навички водіння та можливості свого автомобіля.

Намагається жити звичним життям і тисячолітнє місто Чернігів. Тут працюють магазини, кафе, театри, але туристи з інших регіонів України сюди не поспішають. У Всеукраїнському конкурсі юних піаністів, який проходить у Чернігові раз на два роки, цього разу взяли участь учасники лише з двох регіонів країни – прифронтових Харківщини та Миколаївщини. Анастасія Грушко, учениця Харківського музичного коледжу, яка здобула перше місце на конкурсі, розповіла, що найбільшою проблемою для неї були постійні попередження про авіанальоти, які дуже ускладнювали підготовку до виступу.

Тим не менш, дівчині пощастило, причому одразу у двох сенсах – під час її виступу не пролунали сирени, і вона здійснила свою мрію зіграти з філармонічним оркестром.

Кордон із Росією на Чернігівщині, безумовно, можна назвати лінією фронту. Тут вже мало хто залишився жити. Нечасті тут села здебільшого лежать в руїнах. А ось на кордоні з Білоруссю тихо і спокійно, тим більш, кордон тут проходить через непрохідні болота і ліси. Місцеві, звісно, знають усі таємні стежки, але для чужинців ця місцина є смертельно небезпечною. Під час Другої світової війни в цих болотах потонули або в інший спосіб загинули тисячі німецьких солдатів.

Зараз пункти пропуску на кордоні з Білоруссю закриті, офіційна торгівля із країною-союзницею Росії заборонена, але місцеві контрабандисти спокійно продовжують свою справу. Контрабандистська діяльність тут сильно відрізняється від того, що відбувається на західних кордонах України, де основним нелегальним товаром є сигарети.

Судячи з останніх новин, основним об'єктом контрабанди з Білорусі є засоби від комах. До появи тут російської армії головними ворогами мешканців Чернігівщини були саме комарі.

Нещодавно місцеві підприємці намагалися автомобілем переправити з Білорусі до Чернігівської області через Польщу партію репеленту. Майже три з половиною тонни фумігаторних пластин із Білорусі виявили українські митники. Вантаж вилучили, але я сподіваюся, що з часом він все ж таки опиниться на Чернігівщині – одному з найбільш уражених комарами регіонів України.

Окрім іншого, чим менше мешканці Чернігівщини будуть страждати через осоружних комарів, тим швидше вони зможуть навести лад у своїх бомбосховищах.

Погляди, висловлені автором в цій статті, можуть не поділятись Kyiv Post.