Це сумна, але правдива нова реальність для країни, яку раніше визнавали і поважали за її боротьбу за глобальний мир і безпеку та підтримку західних ліберальних цінностей.
"Половинчастий характер нашої нинішньої реакції викликає розчарування", - заявив сьогодні австралійський кадровий дипломат Аластер Волтон в місцевій газеті. Всесвітньо відомий австралійський генерал у відставці Мік Райан пішов далі і написав у Твіттері.
Суворий факт полягає в тому, що Австралія отримала величезні економічні вигоди від торгівлі та зростання цін на сировинні товари на міжнародних ринках в результаті повномасштабного вторгнення Росії в Україну. За останні вісім місяців, поки Україна готувалася до наступу, цей заможний учасник G20 не взяв на себе жодних нових зобов'язань щодо військової чи іншої допомоги - на відміну від своїх стратегічних партнерів, таких як США, Велика Британія, Канада та ЄС.
Скільки б разів уряд Австралії не переформульовував свою останню обіцянку, дану в жовтні 2022 року, це не змінить того факту, що в колонці, яка відображає надану Україні допомогу, стоїть великий нуль.
Ситуація стає ще більш невтішною і незрозумілою, коли розкриваються розміри несподіваного «воєнного прибутку» країни. Аналіз Bloomberg, опублікований цього тижня, показав, що «за 15 місяців [станом на травень 2023 року], відколи Москва розпочала своє вторгнення, стрибок цін на енергоносії та інші сировинні товари приніс Австралії близько 150 мільярдів австралійських доларів (102 мільярди доларів США) експортного прибутку».
Ця нова інформація з'явилася після того, як австралійський уряд опублікував бюджетні показники за травень, які показали величезний приріст доходів від експорту енергоносіїв та торгівлі зерном внаслідок війни в Україні, аналогів якому не було вже майже 20 років.
Однак, за даними Bloomberg, із загальною сумою підтримки України в 484 мільйони доларів, країна надала лише 0,5% від цієї суми у вигляді військової та гуманітарної допомоги Україні.
«Серед 20-ти розвинених країн світу, Австралія є одним з найменш активних спонсорів України, незважаючи на те, що вона є великим непрямим економічним бенефіціаром війни», - зазначено у звіті Bloomberg.
Крім того, цього тижня незалежний аналітичний центр Center on Clean Energy and Air показав, що Австралія імпортувала більше російської нафти за завищеними цінами - через «пральні» Китаю та Сінгапуру - ніж будь-яка інша країна світу, включно зі Сполученими Штатами. І це незважаючи на те, що вона пообіцяла не імпортувати російські енергоносії.
Ця невтішна економічна ситуація спостерігається в той самий час, як посольство Австралії в Києві залишається закритим. До того ж, Австралія не надіслала жодного міністра на міжнародну конференцію з питань відновлення України в Лондоні. Міністерка закордонних справ Австралії Пенні Вонг залишилася в Австралії і лише привітала учасників конференції відеозв'язком, в той час як навіть Державний секретар США Ентоні Блінкен знайшов час, щоб бути присутнім на конференції.
Як країна, яка втратила 38 своїх співвітчизників над українською землею, коли путінські маріонетки з Донбасу збили рейс MH17, може вкотре виправдовуватися, що їй нічого сказати і нічого дати, - як це відбувається на щомісячних зустрічах Рамштайнської контактної групи з питань оборони України.
Кілька років тому в австралійській телевізійній рекламній кампанії, спрямованій на залучення іноземних туристів, з'явилася красуня в купальнику, яка питала: "Де ти, чорт забирай?".
Таке ж питання варто поставити й Австралії щодо її підтримки України у 2023 році. Чи є щось, окрім свідомої сліпоти з боку уряду, що може пояснити цю ситуацію?
По-перше, Австралійська лейбористська партія (АЛП) має ліву фракцію з генетичною відразою до військових конфліктів. І прем'єр-міністр, і міністр закордонних справ є членами цієї фракції. Крім того, уряд проводить активну політику, спрямовану на покращення відносин з Китайською Народною Республікою, і може бути дуже обережним щодо питання Тайваню.
По-друге, витрати на оборону в Австралії нещодавно були піддані офіційному перегляду, і це могло спричинити бюрократичні вагання щодо взяття на себе нових зобов'язань. Однак, передача Україні більше автомобілів Hawkei, які стоять без діла на стоянці у Вікторії, спростувала б це твердження.
По-третє, коментатори та, за загальним визнанням, критики уряду припускають, що відсутність підтримки України пов'язана з виборчою політикою. А саме, що виборчий блок української діаспори є незначним і [помилково] розглядається не прихильним до АЛП, і що існує лише мінімальна підтримка з боку ширшої аудиторії австралійських виборців надання більш суттєвої допомоги. Навіть міністр оборони назвав Україну "дуже далекою" - так, ніби всі її проблеми взагалі не стосуються Австралії.
Ймовірно, в уряді панує цинічна думка, що самої лише риторики та медійних засобів достатньо; будь то нові стрічки навколо обіцянки, даної в жовтні, чи заїжджене (і все більш порожнє) повторення гасел на кшталт «стоятимемо з Україною стільки, скільки знадобиться", чи лукаві твердження, що Австралія є "найбільшим прихильником України в Індо-Тихоокеанському регіоні, крім США».
Уряд, схоже, відмовився від своїх попередніх публічних заяв про те, що він є «найбільшим прихильником України поза НАТО», а потім «одним з найбільших прихильників поза НАТО», після того, як якийсь медіа-радник запропонував новий альтернативний підхід.
Міністр оборони і віце-прем'єр-міністр Австралії Річард Марлз заявив ЗМІ на початку червня, що «по всій Європі і в самій Україні розуміють, що Австралія докладає максимум зусиль до підтримки України».
З огляду на те, що український уряд вже вдався до лобіювання інтересів України щодо отримання військової техніки, публікуючи в Твіттері ролики з YouTube у супроводі саундтреків AC/DC, Марлзу, схоже, бракує розуміння.
По правді кажучи, ми не тільки ледве ледве б'ємося, ми навіть не на рингу. Що, чесно кажучи, не просто розчаровує багатьох австралійців, але й трагічно не відповідає нашій великій історії.
Як відверто висловлюється Волтон у своїй статті, стратегічні інтереси Австралії були досягнуті «завдяки жертвам тисяч українських чоловіків і жінок, які втратили життя протягом минулого року».
«У них не було вибору, і вони загинули, підтримуючи свободу і демократію, так само, як колись австралійці пожертвували своїми життями в Європі за схожу мету під час двох світових воєн", - написав він.
«У наших національних інтересах зробити все можливе, щоб підтримати Україну в її протистоянні російській агресії», - заявив Волтон. І ми всі так вважаємо.
До саміту НАТО у Вільнюсі, на який погодився приїхати прем'єр-міністр Ентоні Албанезе, залишилися лічені тижні, тож настав час скористатися «економічними вигодами», які отримала Австралія, і використати їх на користь миру в Україні. Не лише українці заслуговують на це, але й австралійці заслуговують на те, щоб знову пишатися своєю підтримкою демократії.
