«Майбутнє України в НАТО», – підтвердили члени Альянсу у спільній декларації на саміті у Вільнюсі 11 липня, пообіцявши те саме, що вони обіцяли багато разів, починаючи з 2008 року: тримати двері відкритими.
Моя консьєржка Неля цілий день дивилася новини і розплакалася під час виступу президента Володимира Зеленського у Вільнюсі раніше того ж дня.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
«Сьогодні я вирушив у поїздку сюди з вірою в рішення, з вірою в партнерів, з вірою в сильний НАТО. В НАТО, яке не вагається, не втрачає час і не оглядається на жодного агресора», – сказав він учасникам велелюдного мітингу, розмахуючи українським та литовським прапорами, а Неля спостерігала за цим в комірці консьєржа, де є маленький телевізор.
«Я хотіла б, щоб вони прийняли нас або хоча б запросили», – сказала жінка, все ще витираючи сльози після палкої промови президента. «Я сподівалась, що війна може закінчитися, якщо вони це зроблять. Але це триватиме довше».
Рютте підтвердив, що північнокорейські військові вже на Курщині
Багато українців стежили за підготовкою цьогорічного саміту НАТО, плекаючи надію, що він прояснить майбутнє нашої країни. Тисячі відважних чоловіків і жінок в Україні довели свою відданість демократії та незалежності на передовій.
Саміт у Вільнюсі міг дати певний сигнал, що Альянс це бачить і розуміє. Але доволі слабке комюніке було занадто дипломатичним і розчарувало багатьох.
«Ми хотіли, щоб це були заручини і щоб нарешті оголосили дату весілля. А виявилося, що нас занесли у фрэндзону», – говорить телефоном співробітниця ТПП України Анна Наталушко, 39 років.
Пенсіонерка Ольга Ярославівна, яка вигулює собаку, також «дуже сподівалася, що цей саміт пришвидшить кінець війни, що ми будемо як Західна Німеччина, яка була в НАТО як частина Німеччини».
Вона вказує на певну юридичну проблему: прийняти Україну в НАТО в кордонах 1991 року, коли ми здобули незалежність, тоді як Росія окупувала близько 17% цієї території. Прийняття України в кордонах 1991-го означає пряме протистояння з Росією, яка намагається змусити світ офіційно визнати приєднання нею окупованих територій України. Але, з іншого боку, часткове прийняття означало б офіційний поділ України.
«Як зазначив президент Байден, залучення України до Альянсу зараз, тут, у Вільнюсі, призведе НАТО до війни з Росією. Крім того, Україна має зробити подальші кроки на своєму шляху реформ», – підтвердив радник США з національної безпеки Джейк Салліван у Литві.
Західні партнери неодноразово зазначали, що модернізація країни, зокрема боротьба з корупцією, є одним із головних завдань на шляху просування України до ЄС та НАТО.
«Я розумію, що вступ до НАТО – це все одно що показати моркву віслюкові, щоб він зрушив з місця. Сподіваюсь, це станеться після війни», – каже киянин Віталій, років п’ятдесяти, який вечорами гуляє з собакою і вважає за краще не називати свого прізвища.
Наталушко, яка всю війну провела в Києві, вважає відсутність конкретики та розпливчасті обіцянки НАТО «поганим знаком», який Росія може сприйняти як ознаку слабкості.
«Навіть ракети і допомога виглядають цього разу як втішний приз на саміті НАТО», – підкреслює своє розчарування Наталушко.
Але не всі українці поділяють це розчарування. Дехто й не очікував кардинальних рішень. «Я розумію, що НАТО прийме Україну тільки після війни. Я не сподівався, тому що було багато вимог і об’єктивних перешкод», – розповідає 25-річний Олексій, який вигулює свого бігля Тедді.
Згідно з останніми опитуваннями, 89% українців підтримують вступ до НАТО. Однак запрошення не означає негайного приєднання чи застосування статті 5. Проміжок часу між запрошенням і приєднанням може тривати роками, але це стало б набагато сильнішим сигналом українцям, які щодня протистоять російській агресії.
«Чим довше нас не прийматимуть в НАТО, тим більше у Росії шансів на тривалу і виснажливу війну», – вважає Наталушко. «Наші сильні західні союзники мають вирішувати, чи варто нам приєднуватися до НАТО, але це означає, що Україна є і далі буде атакована».
