У своїй статті, опублікованій у лютому цього року, Kyiv Post повідомляв про відповідь уряду Великої Британії на петицію Палати громад із проханням надати українцям право на довгострокове проживання у Британії. Ця петиція послідувала за впровадженням двох новаторських схем прийому українців у Британії – програм Homes for Ukraine та Ukraine Family Scheme – обидві передбачають надання українцям дозволу на тимчасове проживання на трирічний термін. Третя схема дозволила українцям продовжити візи у Великій Британії на той самий термін.
Щоб було зрозуміло, ці схеми – хоч і далекі від досконалості – стали справжнім порятунком для понад 135 000 (і ця кількість зростає) українських біженців від війни, які в’їхали до Британії. Ця поважна статистика охоплює тисячі унікальних особистих обставин. Моя дружина одна з цих 135 тисяч. Я, громадянин Великої Британії, жив і працював в Україні до повномасштабного вторгнення Росії, і нам дуже пощастило, що ми мали змогу поїхати до Англії, де зараз обоє і мешкаємо з нашою маленькою донькою.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Відповідь британського Міністерства внутрішніх справ на вищезазначену петицію була досить однозначною: «Схеми щодо України не є шляхом для переселення до Великої Британії на постійне проживання, а натомість дозволяють надати українцям тимчасовий захист, поки вони не зможуть повернутися додому, щоб відбудовувати Україну». Дозвольте мені бути відвертим – формулювання могло бути й кращим, адже не варто думати, що все тут так просто. Наприклад, багато хто з тих, хто бере участь у програмі Homes for Ukraine, це жінки з дітьми, чиї чоловіки залишились в Україні, які захочуть якнайшвидше повернутися додому. Це одна з типових сукупностей обставин, але це стосується не всіх. Деякі жінки неодружені, деякі розлучені, а ті, хто бере участь у Ukraine Family Scheme, скоріш за все, вже мають тісні зв’язки з британцями.
У відповіді на петицію додається: «Хоча ми тримаємо будь-яку потенційну потребу в продовженні захисту у Великій Британії під контролем відповідно до розвитку ситуації в Україні, ми твердо віримо, що Україна невдовзі знову буде в безпеці». Ми всі сподіваємося, що так і буде, і, звичайно, життєво важливо, щоб Україна відновила свою економіку та спокій у суспільстві. Але хоча можна майже напевно очікувати, що дозволи на тимчасове проживання будуть продовжені, якщо війна (не дай Бог) затягнеться до 2025 року, здається, існує повсюдне припущення, що кожна українка (чи українець) буде в змозі швидко спакувати валізи та полетіти додому, як тільки небо знову відкриється.
Щоб проілюструвати свою точку зору, пропоную звернутись до короткого довідника про Home for Ukraine – Guidance for Guests. Він торкається таких тем, як оренда приватного житла, відкриття банківських рахунків, пошук роботи, сплата податків і доступ до догляду за дітьми, освіти, медичних послуг та певних пільг. Інакше кажучи, українців у Великій Британії приймають з розкритими обіймами, допомагаючи їм інтегруватися у майже всіх сферах життя країни.
З огляду на ці проблеми, я раніше написав члену британського парламенту від свого округу Ріші Сунаку, намагаючись з'ясувати з його допомогою, якими є перспективи для українців в Британії. Пан Сунак належним чином відповів мені у письмовій формі, наголосивши на палкій підтримці України Сполученим Королівством перед лицем того, що він назвав «варварським і руйнівним нападом Росії», а також повторив тезу про передбачуваний тимчасовий характер заходів захисту. Він також повідомив, що передав моє занепокоєння державному міністру з питань імміграції, зокрема щодо наших з дружиною особистих сімейних обставин.
Згодом я отримав листа від міністр з імміграції, в якому той, зокрема, дав мені таку пораду: «Хочу зазначити, що члени сімей людей, які мешкать у Великій Британії, можуть подати заяву на отримання дозволу залишитись в країні на цій підставі», додавши, що кожна заява розглядається «як окремий випадок», і що «працівники можуть брати до уваги міркування співчутливості та інші вагомі причини». Коротше кажучи, для українців завжди є можливість, коли прийде час, піти за іншим стандартним візовим маршрутом, якщо вони захочуть залишитись тут або будуть цього потребувати.
З одного боку, це звучить як перспективний варіант. Але варто мати на увазі, що існуючі візові маршрути мають свої правила та критерії відповідності, яким не всі українці – пам’ятаєте цифру 135 000? – можуть відповідати. А там, де є складні правила, люди завжди ризикують наразитись на відмову.
Наприклад, процедура отримання сімейної візи (для тих, хто одружений або перебуває в тривалих стосунках із партнерами, що постійно проживають у Британії) наразі вимагає від них показати мінімальний валовий річний дохід у розмірі 18 600 фунтів стерлінгів (23 700 доларів). Якщо у заявника є діти, потрібно додатково ще 3800 фунтів стерлінгів (4800 доларів) на рік на першу дитину та ще 2400 фунтів стерлінгів (3100 доларів) на кожну наступну дитину. Існує також плата за подачу візи, яка наразі становить 1048 фунтів стерлінгів (1300 доларів), якщо ви подаєте заявку у Великій Британії. Робочу візу потенційно ще складніше отримати, оскільки – після виходу Британії з ЄС – уряд посилив вимоги до кваліфікації іноземних працівників, які звертаються за робочими візами.
«Визначеність і стабільність»
Повернемося ненадовго до листа міністра з питань імміграції – там згадувалось про необхідність забезпечення для українців «визначеності та стабільності, поки вони тут [у Великобританії]». На мій погляд, це саме по собі вже є парадоксом, адже «визначеність і стабільність» лише на трирічний термін стає, як мінімум, «невизначеністю і нестабільністю» без чіткого розуміння перспектив для тих, хто цієї визначеності так потребує.
Тут варто вказати типові контраргументи тих, хто виступає проти надання українцям права на тривале проживання у Великій Британії. Ці контраргументи містяться у численних коментарях у соцмережах. Зокрема, дехто вважає, що українці мають бути вдячні і за той обмежений у часі захист, який їм пропонують британці. Інші пишуть, що українці повинні намагатись повернутись додому якомога швидше, щоб підтримати відновлення своєї країни; і що уряд Великої Британії не може очікувати, що тисячі волонтерів, зареєстрованих за схемою Homes for Ukraine, залишатимуть свої двері відкритими для українців нескінченно довго. Усе це слушні думки. Але тим, хто повністю інтегрується в життя Великої Британії, має бути гарантовано, що ці люди не будуть примусово видворені з країни.
У червні 2023 року Урядовий департамент з питань житла, підвищення кваліфікації та громад Великої Британії з гордістю повідомив, що «майже половина громадян [України] працездатного віку отримали оселю в різних регіонах країни і зараз працюють, маючи на це офіційне право, отримують пільги та доступ до державних послуг з першого дня». В повідомленні також говориться про важливість надання українцям «довгострокового відповідного житла».
Це все дуже правильно. Але за три роки перебування тут люди пускають коріння та встановлюють особисті зв’язки. Українці працюють, започатковують власний бізнес, їхні діти навчаються у школах, коледжах та університетах Великої Британії. Деякі, очевидно, зав’яжуть тут нові стосунки або навіть одружаться. А дехто, можливо, має серйозні проблеми зі здоров’ям і потребує тривалого лікування.
Отже, коли йдеться про загальне твердження, що через три роки українці просто повинні бути готові повернутися додому – вибачте, але я з цим не погоджуюсь. Коли ситуація виглядає так, що однією рукою розстеляють килимок для українців, а іншу тримають так, щоб швидко висмикнути його з-під них трохи пізніше – вибачте, але я не можу погодитися з таким підходом.
Звертаючись до «слона в кімнаті»
У своїй статті від 2 серпня з красномовною назвою «Більше 100 000 українців загрожує вигнання з Британії» британська газета The Telegraph вказує, що питання довгострокового проживання українців у Великій Британії зараз – нарешті – починає обговорюватися в урядових колах. У статті повідомляється, що сер Роберт Бакленд, колишній міністр юстиції при Борисі Джонсоні, сказав, що українцям потрібно «якнайбільше визначеності та стабільності», що міністри повинні розглянути можливість надання українцям більш стабільного статусу, і що поточні «спеціальні» програми, розроблені для «особливо термінової та безпрецедентної ситуації», вимагають впровадження «подальшого більш індивідуального підходу».
У статті також цитується Боб Сілі, член парламенту від Консервативної партії та співголова парламентської групи з питань України, який похвалив уряд за підтримку українських сімей, але також закликав до «необхідної» ясності. Кілька благодійних організацій, які працюють з біженцями, також підтримують цю пропозицію.
Уряд Великої Британії явно змушений балансувати. Загальні вибори заплановані на травень 2024 року, а нинішній уряд консерваторів, згідно з опитуваннями, відстає від партії опонентів. З одного боку, британці і досі активно підтримують українців: жовто-блакитні прапори продовжують майоріти над урядовими будівлями, замками, торговими центрами та під вікнами будинків по всій країні. З іншого боку, оскільки у 2016 році 52 % британців проголосували за вихід Сполученого Королівства з ЄС, уряд перебуває під тиском, намагаючись зосередитись на деяких важливих проблемах, які стоять за такими результатами голосування, зокрема на дуже поширеному серед британців занепокоєнні з приводу «спіральної чистої міграції» і пов'язаній з нею нестачі ресурсів, яка призводить до того, що туманний Альбіон стає дедалі все більш густонаселеним островом.
З огляду на всі ці складні проблеми, зрозуміло, чому чинний уряд хоча й робить для українців досить багато, але все ж таки не бажає бути повністю їм «відданим», доки це не стало гостро необхідним. Але ситуація вимагає швидких дій від урядовців. Варіанти забезпечення визначеності та стабільності на довгу перспективу (будь то продовження чинних дозволів, спеціальна схема резидентства чи ще щось інше) необхідно запропонувати всім українцям, які цього потребують. Це стосується, на щастя, не всіх, оскільки більшість українців, які знайшли прихисток у Британії, прагнуть безпечно повернутися на батьківщину. А от іншим надійніші гарантії безперешкодного подальшого перебування в Англії не завадять, і проблему цю не можна й далі ігнорувати.
Що б не відбувалося з українцями за кордоном далі – і зауважте, що ці проблеми аж ніяк не обмежуються Великою Британією – здається, серйозна розмова на вищому рівні з цього приводу принаймні розпочинається.
Погляди, висловлені автором у цій статті, можуть не поділятись Kyiv Post.
