Рівно десять років тому, у листопаді 2013-го, українці вийшли на Майдан Незалежності, аби висловити незгоду з ганебним рішенням тодішньої влади Януковича про призупинення підготовки до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом.
Тоді ми ще до кінця не усвідомлювали, що Майдан стане своєрідною точкою відліку нашого довгого й складного шляху до європейського майбутнього, а наш цивілізаційний вибір потрібно буде виборювати ціною власних життів.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Сьогодні, через десять років боротьби за цей вибір, Україна як ніколи наблизилась до втілення своїх проєвропейських прагнень – ми стоїмо на порозі переговорного процесу про вступ до Євросоюзу, а наші партнери вражені зусиллями, яких, попри війну, докладає Україна у виконанні рекомендацій Єврокомісії щодо майбутнього членства в ЄС.
Україна дійсно перебуває в такому історичному моменті, коли нам доводиться вести екзистенційну війну з агресором та водночас втілювати глибокі зміни в країні, оскільки ми чудово розуміємо, що від майбутньої перемоги над ворогом та трансформації держави залежить наше подальше існування й становище у світі.
Російська агресія дійсно стала для нас певним шансом на звільнення від місцями переплетеного з нашим агресивним сусідом минулого й натомість змінення заради вільного європейського майбутнього.
І варто визнати, що в нас не було й немає іншого вибору, аніж використати цей шанс правильно, маючи для цього всі необхідні елементи: політичну волю Президента й Парламенту, суттєву допомогу наших міжнародних партнерів та активну участь громадянського суспільства.
Мені складно передбачити, в якому становищі сьогодні перебувала б Україна за відсутності принаймні одного з перелічених елементів.
Ніхто не може передбачити, чи пішла б у такому разі Україна на, як тоді здавалося, досить амбітний крок, подавши 28 лютого 2022 року, на четвертий день після початку повномасштабного російського вторгнення, заявку на вступ до Європейського Союзу.
Та коли сьогодні, через рік після отримання офіційного статусу кандидата на вступ до ЄС, ми чуємо від наших партнерів захоплення зусиллями нашого Президента та неймовірною законодавчою роботою, проведеною Парламентом задля руху України до ЄС, ми можемо з упевненістю сказати, що всі ці зусилля передусім продиктовані бажанням українського народу побудувати міцну європейську державу, з сильними інституціями, здатними гарантувати демократію й верховенство права.
Виконавши 90% реформ, передбачених у статусі кандидата на членство в ЄС, ми по суті виконали волю українського народу.
І таким чином показали, що навіть перебуваючи у стані війни, можна проводити глибокі, фундаментальні реформи.
Зокрема, парламентський Комітет з питань правової політики, який я очолюю, є ключовим органом українського Парламенту, через який реалізуються всі важливі законодавчі зміни, пов’язані з верховенством права.
Розуміючи, що саме судова реформа є ключовою інституційною реформою, від якої залежить як наш успіх всередині країни, так і становище у світі, разом із нашими міжнародними партнерами ми доклали величезних зусиль, аби досягти значного прогресу в її втіленні.
Можу з упевненістю сказати, що нам вдалося досягти бажаного результату.
На сьогодні повністю виконано всі умови Європейської комісії, які стосуються верховенства права – перезавантажено два вищих органи судового самоврядування, які відповідають за добір суддів, їхню суддівську кар’єру та притягнення до відповідальності: Вищу раду правосуддя та Вищу кваліфікаційну комісію суддів. До складу цих органів увійшли доброчесні та професійні правники, обрані за конкурсною процедурою.
Ми також запровадили прозору та дієву систему добору суддів Конституційного Суду України відповідно до рекомендацій Венеційської комісії.
Надавши представникам міжнародних організацій, з якими Україна співпрацює в галузі правосуддя, верховенства права та антикорупційної реформи, пряму, більш того, вирішальну роль у доборі членів цих двох органів та в доборі суддів Конституційного Суду, ми продемонстрували повну відкритість і прозорість, яких немає в жодній іншій країні світу.
Зараз для нас принципово важливо продовжувати імплементувати прийняті закони щодо відбору та призначення суддів загальних судів та Конституційного Суду. Ми повинні заповнити наявні на сьогодні суддівські вакансії професійними й доброчесними кандидатами, яким довірятимуть люди.
Останній проміжний висновок Європейської Комісії, в якому зазначено, що «Україна достатньою мірою виконує критерії, пов’язані зі стабільністю інститутів, що гарантують демократію, верховенство права, права людини та захист меншин, визначених Європейською Радою в Копенгагені у 1993 році», означає, що ми точно на правильному шляху і маємо продовжити докладати зусиль задля продовження втілення реформ.
Водночас ми розуміємо, що попереду ще багато роботи, зокрема в напрямку боротьби з корупцією та зменшення впливу олігархів на суспільне життя, адже це те, що ми – і Президент, і Парламент – обіцяли українцям, прийшовши до влади.
Усі реформи ми продовжимо впроваджувати разом із нашими партнерами, оскільки, як зазначила Президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн, виступаючи 4 листопада перед українським Парламентом, «поряд із відчуттям захоплення мужністю і витримкою українців, вільний демократичний світ відчув відповідальність за долю України».
Таку ж відповідальність за долю Європи та всього цивілізованого світу відчувають українці, стримуючи понад 620 днів апетити агресора й борючись не лише за свою свободу, а й за майбутнє всього демократичного світу.
Тому поряд із запевненнями наших європейських партнерів у продовженні підтримки України скільки буде потрібно – до нашої перемоги над агресором, встановлення справедливості й відновлення миру та безпеки у світі, ми дуже чекаємо на історичне рішення про відкриття переговорного процесу про вступ України до ЄС, який стане наступним вагомим кроком на нашому євроінтеграційному шляху.
Зрештою, це наш цивілізаційний вибір. Україна стане частиною Європейського Союзу.
Погляди, висловлені автором в цій статті, можуть не поділятись Kyiv Post.
