Свічка, яка горить у кожному вікні нашої країни не лише тому, що немає світла, а тому що сьогодні день пам’яті жертв Голодоморів.
Маленька дівчина, яка приймає лікувальну інгаляцію на АЗС, підключившись до однієї із розеток.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Російські торгівці зброєю, які вже «перевернули» всю Африку, і зараз намагаються організувати поставки озброєння із Судану (!).
Це – символи буремної епохи і непростого тижня, про які ми поговоримо у щотижневому огляді від експертів Інформаційної оборони.
Свічка пам’яті жертв росії
У суботу мільйони українців запалили свічки. Запалили їх не тому, що у багатьох із нас вже декілька діб поспіль відсутнє світло. Запалили їх, поминаючи жертв Голодоморів (так, саме у множині).
Українське суспільство пройшло довгий та болісний шлях усвідомлення історичної правди – від тотального замовчування самого факту Голодомору 1932-33 років, істеричного заперечення радянською (а потім власне і російською) пропагандою багатомільйонних смертей українців до боязкого визнання самого факту голоду, а потім і штучного його характеру внаслідок злочинної сталінської політики.
Я за освітою історик і дізнався про Голодомор не на лекціях на історичному факультеті Київського університету, а з книги – збірки свідчень українців перед спеціальною комісією Конгресу США, подарованої мені в часи “Перебудови”.
Зараз, згідно з результатами опитування, проведеного соціологічною групою “Рейтинг”, 93% українців вважають Голодомор 1932-1933 років геноцидом українського народу. За останні десять років відбулося зростання у півтори рази кількості опитаних, які погоджуються з цим твердженням (у порівнянні з минулим роком зростання становить 8%).
Низький уклін президентові України Вікторі Ющенку, який зробив усе, аби визнання Голодомору геноцидом українського народу стало одним із стрижневих елементів як внутрішньої, так і зовнішньої політики. Але сьогоднішня тотальна більшість українців, яка зрозуміла суть і сенс трагічного та жахливого Голодомору, зробила це не лише внаслідок лекцій істориків, шкільних уроків та документальних фільмів.
Історична правда усвідомлювалася важко.
Усвідомлювалася, коли ми дізналися про звірства в Бучі та Ірпені, про обстріли Маріуполя, Харкова та Чернігова, про смерті наших побратимів, рідних та близьких. Усвідомлювалася під час ракетних ударів російських окупантів, багаточасових сидінь у бомбосховищах, неквапливих роздумів під час відсутності світла, води та опалення.
Ми возз’єдналися в нашій історичній пам’яті з нашими пращурами. Ми зрозуміли, що 90 років тому жорстокий ворог – росія, маскуючись під личиною комуністичного, радянського режиму, так само, як і зараз, намагалася знищити український народ.
Символом незламної України стала маленька дівчинка, який через кожні кілька годин потрібно було робити лікувальні інгаляції. Батьки привезли її на АЗС, бо що в їхній квартирі була відсутня електрика.
Нам важко, але попри все наші бійці продовжують успішний контрнаступ на фронті. Лікарі лікують хворих. Вчителі не припиняють викладати свої предмети школярам. Країна працює і живе, українці залишаються вдома, а не масово виїжджають за кордон.
Росія – країна-терорист. Останніх своїх ракетних ударів вона завдала відразу після того, як Європарламент визнав її державою – спонсором тероризму.
Російська злочинна влада абсолютно не розуміє нашу ментальність та свідомість. Вона вважає, що таким чином примусить нас до мирних переговорів та капітуляції. Але попри нові смерті, відключення електрики, тепла та води, з кожним ракетним ударом російського агресора у нас зростає ненависть до окупантів та терористів. Зростає наша рішучість боротися до кінця, до нашої перемоги.
Ми вижили тоді, у 1932-33 роках.
Ми виживемо, вистоїмо та переможемо зараз.
Росія намагається закупити зброю в Судані
Для здійснення масового терору проти України кремлівському терористичному режимові потрібно мати достатній запас високоточної зброї та артилерійських боєприпасів.
За даними, які оприлюднив міністр оборони України Олексій Резніков, ці запаси суттєво зменшилися. Зменшилися настільки, що росія вимушена шукати зброю по всьому світу, в першу чергу в країнах Близького Сходу та останнім часом і Африки.
Донедавна такі закупки здійснювалися в Ірані, але його можливості з виробництва ракет, боєприпасів та дронів можуть лише частково перекрити потреби армії агресора. Зараз руські активізували свої потуги і в інших країнах, які формально не є союзниками рф.
кремль розуміє, що через власну високу токсичність, негативну реакцію світового співтовариства, пошук нових джерел та шляхів постачання зброї до рф необхідно вести в максимально закритому режимі.
Один із актуальних прикладів – постачання іранських дронів російській армії та намагання іранських офіційних осіб заперечити цей факт.
Інший спосіб – це закупівлі зброї «під чужим прапором». Так, руські можуть спробувати купувати боєприпаси, інше озброєння, видаючи себе за посередників, які купують зброю для України, або якоїсь третьої країни.
Останнім часом розширюється й географія можливих постачальників зброї. За перевіреною інформацією, зараз руські намагаються шукати боєприпаси аж у Судані (!). Нещодавно там перебувала офіційна російська делегація – зрозуміло, що не з візитом ввічливості. Не треба дивуватись, якщо після неї Судан відвідують торгівці зброєю, які працюють на рф.
Хтось із читачів може із здивуванням запитати: що можна купити в Судані?
Насправді ця країна має потужну оборонну індустрію, зокрема в ній працює велика військово-промислова корпорація Military Industry Corporation, яка виробляє продукцію, сумісну з системами, що стоять на озброєнні рф. Судан має потужні зв’язки з росією – як офіційні, що були напрацьовані ще за радянських часів, так і напівлегальні, які здійснюються через ПВК «Вагнер».
Але все таємне рано чи пізно стає публічним і відомим усьому світові.
Зараз Судан намагається повністю вийти з-під міжнародних санкцій, які були накладені на цю державу ще в 2018 році. Але якщо Судан постачатиме зброю росії, то про скасування санкцій можна буде забути на довгі роки. Виходячи із стратегічних міркувань, така оборудка явно не в національних інтересах цієї країни. З іншого боку, зняття санкцій стане набагато ближчим, якщо Судан скаже тверде «ні» постачанню зброї до рф.
Україна та наші західні партнери повинні виступити єдиним фронтом проти нового озброєння росії. Нам необхідно об’єднати зусилля і можливості як дипломатів, так і розвідувальних органів, аби не допустити такий сценарій розвитку подій.
Адже кожен новий боєприпас та кожна нова ракета, поставлені російській армії, – це новий удар окупантів по позиціях наших бійців, це новий удар по мирних українських містах, це новий удар по критичній інфраструктурі. Це нові смерті українців, які ми мусимо не допустити.
Ми вижили тоді, у 1932-33 роках.
Ми виживемо, вистоїмо і переможемо зараз.
