Підготовка до демонтажу суперечливого монумента Катерини Великої в Одесі розпочалася на початку листопада, місце було огороджено, а статуя російської імператриці накрита явно недостойним її чину саваном із чорного пластику. Хоча остаточного підтвердження рішення видалити Катерину ще не отримано, її доля, здається, вже вирішена. Вона стала жертвою радикальних змін громадської думки, оскільки жорстоке вторгнення Володимира Путіна змушує українців переосмислити ставлення до російського імперського періоду минулого своєї країни.
Статуя Катерини Великої в українському чорноморському портовому місті Одесі довгий час була однією з найбільш політично суперечливих пам’яток країни. Вона була встановлена 2007 року під час ескалації пострадянських воєн за пам’ять українців після знакової для країни Помаранчевої революції 2004 року. У той час як патріотично налаштовані українці були зосереджені на спорудженні пам’ятників діячам національно-визвольного руху, який раніше був поза законом, рішення Одеси вшанувати російську імператрицю пам’ятником багато хто сприйняв як зухвалу та свідому демонстрацію вшанування імперського минулого.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Після вторгнення Росії в Крим і на Донбас в 2014 році українська влада прийняла низку законів про декомунізацію, що призвело до демонтажу тисяч пам’ятників радянської епохи по всій країні та зміни назв вулиць, сіл і навіть міст. Однак це законодавство не поширювалося на царську добу і тому не вплинуло на статус одеської Катерининської пам’ятки.
Хоча законних підстав для знесення Катерини не було, її присутність у місті неодноразово спричиняла політичні конфлікти як в одеській спільноті, так і на національному рівні. Ця напруга віддзеркалювала все більш нагальні вимоги суспільства переоцінити природу відносин України з Росією, оскільки нове покоління українців дедалі більше ставило під сумнів імперські догми, встановлені століттями царської та радянської офіційної історії.
Багато хто заперечував саме проти увіковічення особи Катерини Другої, вказуючи на її особисту вкрай негативну роль в підкоренні України. Хоча російська імператриця відома в усьому світі як Катерина Велика, значна кількість українців заперечує проти цього титулу та вважає її натомість сумнозвісною тиранкою. Вони зазначають, що Катерина знищила широку автономію українського козацтва та керувала агресивною колонізацією України.
Правління Катерини у вісімнадцятому столітті тісно пов’язане з імперськими міфами, які нині служать історичним виправданням кампанії Володимира Путіна з завоювання України та знищення української державності. Саме за Катерини російська імперська влада поширилася на південь України та Крим, а царська влада видавала себе за піонерів і засновників таких міст і містечок, як Одеса, які насправді вже існували під тією чи іншою назвою протягом століть.
Саме в цей період фаворит Катерини Григорій Потьомкін, як стверджують, спорудив сумнозвісні «Потьомкінські села» на берегах Дніпра в Україні, щоб створити хибне враження процвітаючої та щасливої колонії для мандруючої імператриці. Деякі історики тепер вважають, що легенда про «Потьомкінські села» сама по собі може бути вигадкою, але критики Катерини все ж вважають невипадковим, що її тиранічне завоювання волелюбної України пов’язане з однією із найгучніших політичних містифікацій в історії. Для них вона аж ніяк не «велика».
Незважаючи на цю складну спадщину, пам’ятник Катерині Великій в Одесі був дуже популярним серед мешканців чорноморського портового міста до початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну на початку цього року. Ця популярність жодним чином не ґрунтувалася на підтримці її дій проти української державності чи козацтва. Їх автономії. Скоріш Катерина служила таким собі символом імперської ідентичності, яку багато хто в Одесі сприйняв після розпаду Радянського Союзу. Вона втілювала почуття гордості одеситів за ту особливу роль, яку відіграло їхнє рідне місто в історії російської імперії.
Але ставлення різко змінилося після 24 лютого. Шок і травма після російського вторгнення призвели до того, що багато одеситів повністю відмовитися від свого попереднього ентузіазму щодо російської імперської спадщини міста. Що, своєю чергою, викликало нову потужну хвилю вимог одеситів знести постімперський монумент.
Неважко зрозуміти чому. З перших днів вторгнення було зрозуміло, що Одеса є однією з головних цілей російської армії. Міський порт був заблокований російським Чорноморським флотом, а прилеглу берегову лінію укріпили в очікуванні можливої висадки російського десанту. У самому місті одесити вже майже звикли до жахливих ракетних обстрілів і атак безпілотників-камікадзе.
Для Путіна Одеса має величезне стратегічне та символічне значення. Захоплення портового міста дозволило б йому взагалі відрізати Україну від Чорного моря та задушити українську економіку. Більшість аналітиків сходяться на думці, що без Одеси Україна не була б економічно життєздатною як незалежна держава. Місто також могло б стати чудовим стартовим майданчиком для російської окупації Молдови.
Місце Одеси в уяві росіян також робить її особливо цінним призом. Багато співвітчизників Путіна вважають Одесу священним російським містом і гірко обурюються її нинішнім статусом південної столиці незалежної України. Вони вважають Одесу ще більш глибоко вплетеною в російську національну ідентичність, ніж Крим чи Київ, і щиро вірять, що повернення міста під владу Кремля допоможе виправити несправедливість пострадянського поділу.
Важливо також те, що Путін посилався на Катерину Велику у своїх спробах надати історичне виправдання вторгненню в Україну та намаганню захопити Одесу. Для цього офіційні особи Кремля та ставленики режиму активно відроджують термін «Новоросія», який віднайшли саме під час правління Катерини для позначення її імперських володінь на півдні України. У регіонах України, окупованих російськими військами, спадок Катерини використовується для узаконення претензій Кремля. Це частина свідомої спроби змінити оптику вторгнення і зобразити Росію визволителькою, а не агресоркою.
На жаль для Путіна, одесити мало зацікавлені в тому, щоб їх звільнив він або його солдати. Навпаки, вони згуртувалися на захист свого міста і голосно засудили російське вторгнення. Одним із багатьох способів, якими одесити висловили свою опозицію імперській агресії Росії, стала вимога вилучити з міста пам’ятник Катерині Великій.
Одеська влада спочатку вагалась, чи піддаватись тиску громадськості, а у вересні Одеська міська рада навіть відмовилася підтримати пропозицію про демонтаж пам’ятника. Однак після встановлення результатів онлайн-голосування з цього приводу мер Одеси Геннадій Труханов оголосив 5 листопада, що тепер він підтримує заклики до демонтажу статуї імператриці. Через день пам’ятник огородили парканом і з’явилося повідомлення від муніципальної влади про те, що незабаром його демонтують.
Скептики попереджають, що сага про монумент Катерині Великій в Одесі може бути ще далекою від завершення, і попереджають, що нещодавні кроки місцевої влади можуть бути просто тактикою зволікання, щоб зменшити напруженість і запобігти подальшим ганебним актам вандалізму. Однак символізм забитої дошками російської імператриці в Одеси вже незаперечний, він відображає рішучу відмову одеситів від російської імперської міфотворчості, яку так намагався утвердити Путін.
Кремль намагався прихилити до себе одеситів за допомогою дуже токсичної та здебільшого міфічної версії історії, але ставка Москви на імперську ностальгію явно не спрацювала. У той час як путінська Росія залишається в пастці минулого, сьогоднішня Україна будує свою ідентичність навколо переконливого бачення майбутнього країни як європейської демократії, що стає дедалі впевненішою у власних силах. Ці ідеї Києва виявились набагато привабливішим для одеситів, ніж авторитаризм, ізоляція та нескінченна агресія, які пропонує путінський режим.
Протягом десятиліть Одеса була, мабуть, найбільш русофільським містом України. Однак нинішнє вторгнення зробило Росію настільки токсичною, що навіть російськомовні одесити більше не хочуть мати нічого спільного з імперським планом Москви. Путін заявляє, що веде війну, щоб повернути «історичні російські землі», але насправді йому вдалося лише переконати українців, що для Росії немає місця в майбутньому їхньої країни, а для російської імператриці Катерини Великої немає місця у вільній Одесі.
Олексій Гончаренко – народний депутат України від партії «Європейська солідарність».
Передруковано з UkraineAlert Atlantic Council. Дивіться оригінал тут.
Погляди, висловлені в статті, належать автору і не обов’язково збігаються з поглядами Kyiv Post.
