ПОГЛЯД: Історії, що добігають кінця

Усі ці історії, навіть ті, що, здається, добігли кінця, певним чином продовжуються.

Павло Петриченко, боєць 59-ї бригади, який 29 березня створив петицію про заборону онлайн-казино, 15 квітня загинув у бою. 16 квітня президент Зеленський пообіцяв розглянути його петицію та встановити контроль над діяльністю онлайн-казино.

Тепер на сайті Офісу президента з’явилася нова петиція із закликом присвоїти молодшому сержанту Павлу Петриченку звання Героя України посмертно. Петиція вже набрала 25 000 підписів, необхідних для того, аби президент відреагував на неї.

На початку повномасштабної війни українці захоплювалися героїзмом військового льотчика Степана Тарабалки, якого досі багато хто вважає «Привидом Києва». За перші два тижні війни, захищаючи небо над українською столицею, він збив кілька російських винищувачів. Однак 13 березня 2022 року в нерівному повітряному бою над Житомирщиною Тарабалка загинув. Щоб надихнути владу на присвоєння йому посмертно звання Героя України, не довелося навіть звертатися до президента.

Тарабалка вже навіть став героєм коміксів, його із вдячністю згадують кияни та вся Україна. А його мама Наталя Тарабалка нещодавно приєдналася до корпусу військових капеланів ЗСУ.

«Я вирішила приєднатися до військових капеланів, адже маю особливий духовний досвід і вже здобула необхідні для капеланства знання», – розповіла Наталія та додала: «Я хочу бути потрібною й корисною не тільки своїй родині, а й військовим та ветеранам».

Після загибелі сина, під час навчання на військового капелана, Наталія Тарабалка відкрила оздоровчо-реабілітаційний центр із назвою «Тепло окриленої душі», в якому надають допомогу військовослужбовцям.

Вона використала для відкриття центру гроші, які отримала від держави після загибелі сина, але запевняє, що не впоралася б із цим без підтримки волонтерів та місцевої влади, і ця підтримка, за словами Наталії, залишається незмінною.

З початку війни ми не раз чули про те, як замість того, аби діти продовжували справу своїх батьків, батьки або інші близькі родичі продовжують справу своїх загиблих на війні дітей, чоловіків чи дружин. Але бувають випадки, коли у історії немає продовження, лише темна крапка.

На початку цієї весни припинив своє існування садово-городницький центр і квітникарське господарство «Сад Квілінського» на Полтавщині, засноване багато років тому Яном та Ольгою Квілінськими.

Пристрасть Яна Квілінського до троянд була добре відома усім, хто його знав. Виведені ним сорти троянд квітли по всій Полтавщині та за її межами. Крім троянд, він захоплювався боксом та вивченням іноземних мов.

На початку війни Ян відправив дружину з маленькою донечкою до США, а сам доєднався до лав ЗСУ. Наприкінці січня він загинув у Авдіївці.

«Саду Квілінського більше не існує». Цей допис, розміщений на сторінці Яна у Facebook, вразив як знайомих Яна, так і тих, хто не знав його особисто.

З огляду на те, скільки підприємств та господарств залишилося без власників через російську агресію, Україна ризикувала залишитися без малого та середнього бізнесу. Але дані статистики свідчать про протилежне.

У 2023 році в Україні було зареєстровано майже 315 тисяч приватних підприємств – більше, ніж за будь-який інший рік останнього десятиліття. Більшість новозареєстрованих фірм – це перукарні та салони краси, і їх, ймовірно, відкрили переселенці, які переїхали до більш безпечних регіонів України.

Також в країні відкрилося чимало невеликих будівельних компаній. Цьому є цілком логічне пояснення: багато будівельників і ремонтників роками працювали в Україні, не реєструючись як підприємці й, відповідно, не сплачуючи податків до держбюджету. Зараз кількість приватних замовників, які можуть запропонувати роботу таким тіньовим підприємцям, різко скоротилася, але є чимало роботи за державними програмами з відновлення та відбудови об'єктів, зруйнованих або пошкоджених під час війни.

Бути виконавцями робіт за такими програмами можуть лише офіційно зареєстровані будівельні компанії, але масштабність наявних проектів робить реєстрацію підприємства (зокрема ФОП) цілком виправданою. В Україні зараз наявні сотні тисяч пошкоджених або зруйнованих будівель, тому вітчизняні будівельні компанії забезпечені замовленнями на багато років уперед.

Дані статистики доводять, що з початку війни в Україні щороку закривалося трохи більше 200 тисяч приватних підприємств – менше, ніж відкривалося. Однак до кількості закритих підприємств не включені ті, що вже не працюють, але поки що офіційно не припинили своє існування. Даних щодо кількості таких лише формально існуючих фірм немає.

Чи повернуться дружина й донька Яна Квілінського в Україну, поки невідомо. Можливо, історія його садового центру ще матиме продовження. Нещодавно побратими Яна організували змагання з боксу, аби вшанувати його пам’ять, а його друзі зі світу садівництва звернулися до всіх, у кого ростуть троянди, придбані в «Саду Квілінського», із закликом згадали Яна, коли виведені ним троянди зацвітуть.

Погляди, висловлені автором у цій статті, можуть не поділятися Kyiv Post.