Сили оборони України, знищивши два бомбардувальники Ту-22М3 та завдавши нищівного удару по Кримському мосту, продемонстрували свою здатність завдавати нищівних ударів по добре охоронюваних стратегічних військових об’єктах у глибокому тилу ворога.
Це явна ознака перелому військової ситуації на користь України. Також у традиційному щотижневому огляді експертів Інформаційної оборони ви дізнаєтеся:
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Чи вдасться звільнити Херсон до нового року?
Чи зможе Андрій Пишний відновити співпрацю з МВФ?
Чи замерзне взимку Європа?
КОНТРНАСТУП ЗСУ ПРОДОВЖУЄТЬСЯ
Блискучий контрнаступ, який ЗСУ провели на Харківщині, продовжився одразу на двох напрямках. І на обох українські захисники досягли суттєвих успіхів.
На Луганщині 30 вересня українським військовим вдалося звільнити Лиман, що стало символічним «подарунком» путіну до пропагандистського шоу з анексії нашої території. Зараз Збройні сили продовжують контрнаступ на Сватове та Кремінну, загрожуючи оперативним оточенням Лисичансько-Сєверодонецькому угрупованню ворога.
На правобережній Херсонщині в результаті наступу ЗСУ вздовж правого берега Каховського водосховища та зустрічного удару в напрямку Берислава вдалося звільнити більше 1 000 кв. км території України та вісім населених пунктів.
Головною ціллю в ході цієї операції є звільнення власне Херсону. Будемо сподіватися, що це завдання буде виконане. Останні бойові дії дають великі сподівання на черговий непересічний успіх наших захисників.
Спроби ворога наступати на Бахмут, зосередивши там свої найбільш боєздатні частини, зокрема ПВК «Вагнера» та велику кількість артилерії, поки що є безрезультатними.
Путін, оголосивши про мобілізацію, спробував за рахунок “чмобиків” (частково мобілізованих російських громадян) змінити ситуацію на фронті. Однак більшість рашистів із першої хвилі мобілізації потрапили прямо на «передок» без будь-якої підготовки, з іржавими автоматами та іншою радянською зброєю 60-70-х років минулого століття.
Таким поповненням і таким озброєнням ситуацію на фронті не змінити. Воювати таким чином із ЗСУ в її сучасному стані – справа безперспективна і заздалегідь приречена на невдачу. Але російські можновладці, незважаючи ні на що, вперто продовжують застосовувати добре перевірені історією методи та гасла – «шапками закидаємо» та «баби нових понароджують».
Збройні Сили України рішуче заволоділи стратегічною ініціативою та нав’язують ворогу свою волю на полі бою. Без сумніву, основними завданнями ЗСУ до початку нового року будуть звільнення безпосередньо Херсону та продовження контрнаступальної операції на Донбасі.
ЗМІНА КЕРІВНИКА НБУ
Від початку широкомасштабної російської агресії економіка України гостро потребує зовнішніх валютних вливань. Лише для підтримки макроекономічної стабільності Києву щомісячно необхідно від 3 до 5 млрд доларів, які поки що забезпечуються за рахунок допомоги США та ЄС.
При цьому співпраця з МВФ так і не набула якогось розвитку, а Україна не змогла отримати суттєві доларові транші. Гроші люблять тишу і не люблять політику, і голові НБУ Кирилу Шевченку, попри власні обіцянки та потужні зв’язки, так і не вдалося домогтися остаточного ухвалення нової програми співпраці з МВФ. Не вдалося голові НБУ налагодити і нормальну співпрацю з Урядом.
Всі це і призвело до того, що в офісі Президента прийняли рішення про відставку Кирила Шевченка. При цьому сам процес звільнення супроводжувався серйозним тиском на нього, адже саме в день відставки НАБУ оголосило підозру очільнику Нацбанку. Якийсь збіг обставин у цьому випадку, на погляд автора, є малоймовірним.
На посаду керівника Національного Банку України Президент України Володимир Зеленський вніс кандидатуру компетентного професіонала Андрія Пишного. До цього він очолював Ощадбанк і суттєво покращив його діяльність. Свою компетентність він також довів, беручи участь у розробці санкцій проти Росії в групі Єрмака – Макфола.
7 жовтня 290 народних депутатів проголосували за призначення Пишного головним банкіром країни. Примітно, що подання президента підтримали не лише «Слуги народу», не лише депутатські групи, які традиційно голосують разом із владою, а й частина депутатів з опозиційних фракцій «Батьківщина» та «Голос».
Експерти Інформаційної оборони переконані, що Андрію Пишному вдасться налагодити безперебійну роботу НБУ у важких умовах війни, відновити співпрацю з МВФ та забезпечити стабільність гривні.
ГАЗОВА ТОРГІВЛЯ ПО-РОСІЙСЬКИ
26 вересня 2022 року в результаті вибухів на газогонах «Північний потік-1» та «Північний потік-2» постачання російського газу до Європи припинилося. За експертними оцінками, відновити газопроводи найближчим часом неможливо. Наразі газ транспортується двома іншими маршрутами, що залишилися, – через українську ГТС та турецьким шляхом.
Однак транспортування енергоносія через газову мережу України вже сьогодні під великим питанням. «Газпром» заявив про застосування санкцій до «Нафтогазу» і про ймовірне припинення постачання газу українськими газопроводами до Європи. Залишається лише турецький потік, якій є досить невеликим за своєю потужністю.
Здається, що реалізується один із найбільших кошмарів європейських політиків – повна блокада постачання російського газу до ЄС. Однак не все так просто. Європейські газосховища в різних країнах заповнені на 86-92%. З 1 жовтня запрацював новий газогін Норвегія – Польща. Все це дає європейцям можливість пройти зиму без значних економічних та суспільних втрат.
Водночас постає питання, хто ж все-таки стоїть за диверсією на газогонах?
Прямих доказів причетності якоїсь країни до акту саботажу немає. Тому скористаємося перевіреним методом: кому це вигідно?
ЄС точно не зацікавлений у диверсії. Дійсно, значних втрат не буде, але проблеми з опаленням будуть, і підсилювати їхній негативний вплив на європейських виборців ніхто із можновладців у здоровому глузді не буде.
США та Україна теж не мають зацікавленості у здійсненні диверсій.
На перший погляд, такої зацікавленості не має і Росія. Але це лише на перший погляд.
Від початку широкомасштабної агресії проти України Росія постійно погрожує Європі припиненням поставок газу та поступово скорочує обсяги його постачання. Тому диверсія на обох «Північних потоках» добре вписується у російську концепцію банального шантажу європейських країн та створення критичної ситуації взимку. Тим більше, що «Газпром» планує також припинити постачання газу та українською ГТС.
Чому обраний такий досить незвичний спосіб припинення поставок, як диверсія на власних газогонах?
Відповідь проста – в будь-якому іншому випадку припинення постачі газу «Газпром» підпадає під багатомільярдні штрафні санкції. У випадку ж саботажу газпромовці завжди можуть послатися на форс-мажорні обставини.
Але черговий план Кремля приречений на невдачу і призведе до зовсім протилежних результатів.
Адже ЄС остаточно усвідомить: постачання російських енергоносіїв до Європи – це не банальна торгівля, а інструмент політичного тиску та отримання геополітичних, а не фінансових прибутків, і назавжди викреслить агресора зі списку країн, з якими можна вести business as usual.
