ПОГЛЯД: Той, хто почав війну й програє, не може вважатися її жертвою

Операція з порятунку ізраїльських заручників Ноа Аргамані (26 років), Алмога Меїра Джана (22 років), Андрія Козлова (27 років) і Шломі Зіва (41 року), викрадених терористами ХАМАСу під час жорстокої атаки на Ізраїль із Сектора Гази 7 жовтня, вселило надію в серця близьких 120 інших заручників, які впродовж вже більш ніж восьми місяців утримуються терористами у секторі Газа. Це ще раз висвітлює глибокі зв'язки між ХАМАС і цивільним населенням Гази.

Звільнених спецназівцями заручників утримували в полоні у двох приватних будинках у центрі сектора Газа цивільні особи. Звільнити їх вдалося після запеклих боїв із сотнями терористів, зокрема й озброєних цивільних палестинців, що яскраво відображає асиметричність цієї міської війни. У той час як Ізраїль докладає максимум зусиль до того, аби зменшити побічну шкоду цивільній інфраструктурі та зберегти життя непричетних до конфлікту людей, ХАМАС переховує своїх бойовиків, а також заручників, серед цивільного населення, використовуючи його як живий щит.

Свідома відмова розрізняти непричетних до терористичних атак цивільних палестинців та пособників терористів явно суперечить як міжнародному праву, так і базовим правилам ведення війни. Те, що трьох заручників утримували в будинку журналіста Аль-Джазіри Абдалли Альджамаля, відверто шокує, адже свідчить про активне сприяння катарського державного ЗМІ терористичній організації ісламських фундаменталістів.

Переможна битва за звільнення заручників стала черговою маленькою перемогою Ізраїлю та великим ударом для ХАМАСу. Але крокодилячі сльози, які проливають прихильники ХАМАСу через значну кількість жертв серед цивільних, не можуть приховати очевидного факту: усіх цих жертв взагалі не було б, якби ХАМАС та його поплічники в Газі не викрали громадян Ізраїлю або, принаймні, звільнили їх до того, як спецназ розпочав свою операцію. Той, хто почав війну й програє, не може вважатися її жертвою.

Цивільне населення Гази, як і будь-якої іншої зоні збройного конфлікту, являє собою складну та багатогранну спільноту. І однією із найбільш негативних ознак, притаманних палестинцям Гази, є свідома підтримка більшістю з них ХАМАСу та активне сприяння у ганебних діях цієї організації, зокрема в таких, як захоплення заручників, сексуальне насильство та вбивство ізраїльтян. Події 7 жовтня та те, що відбувалося після, свідчить про те, що переважна більшість цивільних у Газі справді підтримують ХАМАС. Починаючи від гучних публічних святкувань із приводу вбивства євреїв і до свідомого заохоченням своїх дітей ставати бойовиками ХАМАСу.

Крім того, тисячі палестинців з Гази брали безпосередню участь у різанині в ізраїльських селах: грабували, ґвалтували та вбивали. Багато хто з них дозволяє ХАМАСу ховати заручників і терористів у своїх будинках, а також використовувати ці будинки для зберігання зброї та доступу до створеної терористами мережі підземних тунелів. Яскравим доказом такої залученості цивільних палестинців до терористичної діяльності ХАМАСу є запис телефонної розмови молодого вбивці з Гази, який 7 жовтня подзвонив своїм батькам із телефону однієї зі своїх жертв, аби похвалитися, що він власноруч убив цього дня 10 євреїв.

Ще один випадок, який взагалі не вкладається в голові – нещодавні жахливі свідчення іншого молодого терориста з Гази, який визнав, що він, його батько та двоюрідний брат зґвалтували ізраїльську жінку, а потім вбили її. Обидва ці випадки є неспростовним доказом жахаючої дегуманізації євреїв у свідомості палестинців Гази, а також невід’ємним наслідком культу смерті, який сповідує більшість мешканців Гази.

Нещодавнє опитування показує, що 71 % мешканців Гази вважає правильним рішення ХАМАСу розпочати напад на Ізраїль 7 жовтня. Це не означає, що кожен цивільний палестинець Гази причетний до цієї атаки, але важливо визнати, що переважна більшість з них є далеко не такими невинними жертвами конфлікту, як дехто намагається нас переконати.

У ХАМАС глибоко вкорінена ідеологія терору

ХАМАС – це не якісь приїзджі з-за кордону. Це насамперед місцеве відділення «Братів-мусульман» у Газі. Лідери ХАМАСу та його бойовики народилися й виросли в секторі Газа й глибоко вкорінені у місцеву соціальну структуру. Ця терористична організація контролює не лише військовий і політичний ландшафт Гази, а й бізнес і торгівлю (шляхом систематичного здирництва та рекету окремих осіб і компаній у поєднанні з масштабним незаконним привласненням міжнародної гуманітарної допомоги), а також місцеві соціальні служби та освітні установи.

Але підтримка ХАМАСу з боку цивільних палестинців та їхня участь у актах насильства виходять за рамки простої залежності чи примусу. Тут має місце також і значний ідеологічний вплив терористів на населення. Освітня та пропагандистська системи Гази активно розповсюджують серед молоді наратив ненависті до Ізраїлю й заохочують до насильства щодо ізраїльтян. Це виховання не лише заохочує молодих палестинців ідейно підтримувати тарористів ХАМАС, але й часто призводить до їхньої активної участі в терористичній діяльності.

Ще одним тривожним фактором є те, що Агентство ООН із допомоги палестинським біженцям і організації робіт (БАПОР) дозволило ідеології тероризму просочитися до своїх структур. Йдеться, зокрема, про мережу шкіл, директорами та вчителями яких нерідко є ті ж таки бойовики ХАМАСу (або його активні прихильники). У цих школах, в яких навчається переважна більшість дітей Гази, криваві терористичні атаки ХАМАС на ізраїльські поселення представляються як цілком законні дії.

Це дозволяє ХАМАС забезпечувати собі базу суспільної підтримки, яка виходить за межі суто ідейної прихильності й дуже часто пепреходить у форму активної участі цивільних у насильницьких діях організації. Повний контроль ХАМАСу над економікою Гази, над системою розподілу гуманітарної допомоги та мережею соціальних та освітніх закладів обертається лояльністю населення до будь-яких дій терористів, у той же час як їхня пропаганда насаджує серед палестинців справжній культ мучеництва та насильства проти населення Ізраїлю, включаючи захоплення заручників, зґвалтування та вбивства.

Міжнародна спільнота повинна зайняти чітку позицію щодо вирішення цієї давньої, але від того не менш гострої проблеми. Конче необхідно притягнути до відповідальності усіх членів мережі ХАМАС, починаючи від її лідерів, поплічників та безпосередніх вбивць до бойовиків, що працюють у школах та владних установах Гази і які або безпосередньо входять до терористичної інфраструктури, або забезпечують виховання дітей Гази в дусі ненависті та заохочення насильства.

Погляди, висловлені автором у цій статті, можуть не поділятися Kyiv Post.

Михайло Бродський є Надзвичайним і Повноважним Послом Держави Ізраїль в Україні.