У січні 1990 року, після кількох років боротьби з радянською бюрократією та зусиль, спрямованих на подолання недоліків у сфері бізнесу, сільського господарства та маркетингу, McDonald’s відкрив свій перший ресторан у Москві на Пушкінській площі. З часом присутність McDonald’s у Росії переросла в цілу мережу – 847 ресторанів, 62 000 співробітників. Так продовжувалось до цього року, коли жорстоке вторгнення Росії в Україну змінило все.
Після початку російського вторгнення McDonald’s оголосив про закриття усіх своїх ресторанів на території Росії. У резонансному повідомленні від керівництва компанії говорилось про те, що «гуманітарна криза, спричинена війною в Україні, і непередбачуване та нестабільне економічне середовище змусили McDonald’s дійти висновку, що подальше ведення бізнесу в Росії є неприйнятним і не відповідає цінностям цієї компанії».
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Рішення, прийняте McDonald’s, було рідкісним прикладом того, як багатомільйонний і відомий на весь світ бренд займає принципову, хоча й затратну позицію. Невдовзі ще 1 000 транснаціональних корпорацій оголосили, що беруть приклад з McDonald’s і виходять із російського ринку — рішення, до якого схвально поставилось багато людей. Але сумна реальність полягає в тому, що, окрім McDonald’s, три четверті найприбутковіших іноземних транснаціональних корпорацій залишаються в Росії (за даними дослідження, проведеного групою активістів B4Ukraine – коаліції українських та міжнародних організацій громадянського суспільства).
«На цю хвилину лише 106 компаній повністю пішли з російського ринку. Залишилося ж понад 1149», — підсумувала в електронному листі засновниця WeAreUkraine.info Наталія Попович. «У громадськості склалося враження, що більшість великих міжнародних брендів уже пішли з російського ринку. Насправді ж значна частка корпорацій, які скорочують або призупиняють свою діяльність, роблять це з великим розголосом, а вісім із десяти компаній, що ведуть бізнес у Росії, не акцентують на цьому увагу».
За словами заступника директора з розвитку політичних досліджень Київської школи економіки Андрія Онопрієнка, присутність транснаціональних компаній у Росії дає змогу Москві продовжувати війну в Україні. «Росії потрібно приблизно 1 мільярд доларів на забезпечення живої сили, техніки та зброї. Продовжуючи діяльність у Росії, міжнародний бізнес сприяє її воєнній агресії. Компанії, які залишаються на російському ринку, сплачують корпоративні податки та податки на заробітну плату, а також платять зарплати приблизно 690 000 співробітникам у Росії. Вони не є нейтральними в загарбницькій війні Росії проти України», — сказав він.
Окрім закликів до транснаціональних компаній вийти з російського ринку, українські організації також просять компанії, що ведуть бізнес із Росією, провести власну перевірку щодо дотримання прав людини. «Аналіз ланцюжка доданої вартості показує, що значна кількість інвестицій, спільні проєкти та послуги підтримки транснаціональних компаній продовжують розвиватись швидкими темпами, особливо в таких галузях, як нафта й газ, споживчі товари та банківська справа. Здебільшого це компанії, які, за їхніми словами, в своїй діяльності орієнтуються на Керівні принципи ООН із питань бізнесу та прав людини (UNGP), і це вже привід провести належну перевірку щодо дотримання прав людини. На жаль, бракує саме цього», — пояснив Річард Стазінскі, виконавчий директор Heartland Initiative.
Процес виходу з російського ринку непростий і може призвести до значних витрат і навіть до превентивної націоналізації активів російською державою. Одним із прикладів цього є багатомільярдний газовий проєкт на острові Сахалін. «Росія взяла під контроль міжнародний консорціум, що стоїть за гігантським нафтогазовим проєктом «Сахалін-2», передавши його новій російській структурі, яка фактично дасть Кремлю право вирішувати, яким іноземним інвесторам буде дозволено зберегти свої частки», повідомляє The Wall Street Journal. «Двоє великих японських енергетичних інвесторів заявили, що вартість їхніх часток у російському газовому проєкті впала майже наполовину [приблизно 1 мільярд доларів] після загрозливого указу Путіна про можливе позбавлення їх прав».
Такі дії російської влади є формою «експропріаційного шантажу, — написав у липневому звіті засновник агентства Moral Rating Марк Діксон. – Ми очікуємо цунамі експропріацій або отриманих за допомогою шантажу концесій упродовж наступних кількох місяців».
У глобалізованому світі російське вторгнення в Україну поставило міжнародні компанії в сильно скомпрометоване становище. Їх критикують за те, що вони не вийшли з російського ринку, і водночас їм загрожує покарання з боку Росії, якщо вони все ж вирішать піти. Це може пояснити, чому так багато компаній оголосили про вихід з російського ринку, але потім затримали або відклали цей процес.
Попри ці виклики, компанії, що залишаються на російському ринку, можуть очікувати на майже абсолютний брак співчуття і продовження тиску щодо виходу їх із ринку. Вийшовши з російського ринку, транснаціональні корпорації можуть зробити важливий внесок у припинення фінансування воєнної машини Путіна. Це розглядається як життєво важливий елемент у боротьбі за припинення неспровокованого вторгнення Москви в Україну. Компанії, які вирішують залишитися в Росії, мають зважити, чи вартість виходу з російського ринку є вищою за репутаційні втрати від статусу «компанії, що фінансує війну й геноцид».
Редакція Kyiv Post може не поділяти погляди автора цієї статті.
Оригінал англійською тут.
