ПОГЛЯД: Слава королеві!

Сьогодні в Лондоні проходить державна церемонія поховання королеви Єлизавети II. Мене, як британського підданого, деякі українські ЗМІ попросили дати коментар.

Та я й сам хотів би поділитися з читачами Kyiv Post деякими думками щодо ролі британської монархії.

По-перше, як би сказали британці, монархія не всім до вподоби. Як відомо, у багатьох країнах із монархією було покінчено, іноді внаслідок кривавих революцій, а коронованих осіб, у яких вбачали символ тиранії, навіть страчували.

Прихильники сучасної демократії здебільшого обирають республіканські форми правління, розглядаючи королівські династії як пережиток минулого.

У середині ХVII століття Британія також пережила політичну революцію, в ході якої було страчено короля Карла I. Проте конституційна монархія, яка виникла згодом, була добре пристосована до задоволення потреб політичної та соціальної систем, що позбавляло британців необхідності ухвалювати кодифіковану конституцію.

З розвитком британської демократичної парламентської системи конституційний монарх зберіг нейтральну, церемоніальну роль «над політикою». Він став втіленням єдності як в межах Сполученого Королівства, так і в заокеанському просторі британської імперії, яка в постімперську добу трансформувалась у Співдружність.

Як і в іншому загальновідомому британському винаході – крикеті, вважалося, що монархія базується на правилах «чесної гри». Монарх залишався своєрідним закулісним суддею, водночас сама його присутність служила постійним нагадуванням про необхідність дотримання узгоджених правил і процедур.

Обнадійливий фактор спадкоємності престолу стприяв потужному відчуттю стабільності та згуртованості, особливо під час війни чи соціально-економічної кризи в країні.

Монарх також розглядався як лідер і представник усіх своїх підданих – багатих чи бідних. Тож, як не парадоксально, для аристократів і заможних британців монархи були магнетичним піком класової піраміди. В той час як для незаможних представників робітничого класу вони були скоріш добрими опікунами, що символізували не лише могутність і безпеку Британії, але й унікальний соціальний організм із його неявним нарисом порядку речей.

Інакше кажучи, монархія – це система, яка спрацювала для Британії, враховуючи її специфічну історію та традиції. І саме тому, незважаючи на періодичні дрібні негаразди чи серйозні скандали, не одне покоління британців її плекали, а інші нею захоплювалися.

Єлизавета II завоювала прихільність своїх підданих і цілого світу, зберігаючи гідну поставу королеви протягом семи десятиліть, які ознаменували для Британії та світу значущі зміни та виклики, а водночас нові можливості та досягнення.

ЇЇ дуже надихали блискучі попередниці– Єлизавета I та королева Вікторія. Але коли вона зійшла на престол, це був світ, де все ще панували чоловіки.

Її першим прем’єр-міністром у 1952 році став легендарний Вінстон Черчилль – рішучий прихильник не просто Великої Британії, а Британської імперії. Але незабаром молода королева стала свідком її стрімкого розпаду.

Чоловік Єлизавети II, Філіп, був грецьким принцом, і йому було нелегко залишатися на другому плані. Напруженість також виникала у стосунках королеви з її молодшою сестрою Маргарет.

Пізніше, з приходом в 1979 році Маргарет Тетчер на посаду прем’єр-міністра, королева зіткнулася з жорсткою «залізною леді», яка залишалася при владі протягом 11 років. Протилежні характери ускладнили стосунки між двома видатними жінками.

Далі було ще більше проблем, які кинули тінь на королівську сім’ю: по-перше, горезвісна сага про принца Чарльза, леді Діану та Каміллу Паркер Боулз, потім сексуальний скандал за участю принца Ендрю і на додаток до всього нещодавній розбрат між принцом Гаррі та Меган Маркл і принцом Вільямом та іншими членами королівської родини.

Але королеві вдалося зберегти самовладання і витримати ці негаразди. Крім того, вона мала гарне почуття гумору.

За кілька днів до смерті Єлизавета II прийняла відставку Бориса Джонсона і передала прем’єрську естафету Ліз Трасс. Чи міг Черчілль уявити, що після нього прем’єрську посаду наслідуватимуть три жінки – Маргарет Тетчер, Тереза Мей і Ліз Трасс?

Або що ключові міністри, як-от в уряді Трасс, матимуть африканське та індійське походження?

Тож Єлизавету ІІ пам’ятатимуть, як і королеву Вікторію, завдяки тривалому періоду правління, що пов’язує Британію у роки після Другої світової війни з країною, яка взяла на себе лідерство в підтримці України у боротьбі проти російської агресії.

Але особливо її пам’ятатимуть за те, що їй вдалося захистити та піднести цінність монархії для Британії, незважаючи на всі перипетії, і залишитися символом спадкоємності, єдності та зв’язку зі славетним минулим Британії.