ПОГЛЯД: Стратегія Заходу щодо України

Відбудова української економіки – перший з чотирьох напрямків стратегії Заходу щодо України.

Звичайно, Україна повинна виграти війну. Однак незважаючи на те, що значна увага міжнародної спільноти переважно зосереджена на озброєнні України, мало уваги приділяється питанню відбудови та розвитку її економіки, що є не менш важливим для перемоги.

Необхідні негайні дії

Україні потрібна економіка, яка буде спроможна подолати наслідки вторгнення Росії, забезпечити державні доходи та підтримати обороноздатність. Західні країни (включно з окремими членами ЄС, США, Великою Британією, Канадою) повинні працювати не лише над питаннями макрофінансування та державної допомоги Україні, але й запровадити програми, спрямовані на стимулювання приватних інвестицій та стійке економічне зростання.

Жодної державної допомоги не буде достатньо, аби розбудувати українську економіку та зробити її стійкою. Централізований контроль у галузі економіки не створить комфортних умов для приватних інвесторів. Метою має бути стратегічно правильне використання наданих урядом ресурсів і прийняття політичних рішень, які простимулюють приватний сектор інвестувати, забезпечать добробут, створять робочі місця та обє’днають українську економіку з економікою Європейського Союзу.

Деякі називають це «планом Маршалла» для України. І, можливо, найбільш визначальною рисою цього плану, як його задумав сам Джордж К. Маршалл, було саме це: не просто розподіл державної допомоги, а й відродження приватного сектора.

Час має значення

За шість місяців, що минули з початку російського вторгнення в Україну, Захід надав значний обсяг фінансування, аби підтримати державний фінансовий сектор України. Так, цих коштів все одно недостатньо, надані вони були із запізненням, до того ж протягом певного терміну мають бути повернуті. Але без цих коштів Україна б не вижила.

Однак досі не було зроблено жодних ефективних дій щодо економічного відновлення. Здається, в країні існує неявне припущення, що треба дочекатися закінчення війни. Це неправильно. Ніхто не знає, як довго триватиме війна, а Україна має нарощувати свою силу зараз, щоб посилити обороноздатність та перемогти, поки економіка Росії ослаблена санкціями.

Поточний стан справ

Мікроекономіка Києва та Західної України працює досить добре: вантажівки доставляють товари, магазини, ресторани та кафе відкриті та заповнені. Ті, хто отримує зарплату, можуть певною мірою повернутися до нормального життя. Населення Києва кількісно сягнуло проказника у приблизно 3 млн (порівняно з 3,5 млн до нападу РФ), надходження від міських податків становлять 85% від довоєнного рівня. Незважаючи на сирени повітряної тривоги та загрози ракетних ударів, здається, що війна – переважно на півдні та сході, і аж ніяк не на заході та півночі.

Значною мірою таке становище підтримується штучно. Уряд суттєво збільшив кількість робітників державних установ і друкує гроші для покриття витрат. Деякі приватні підприємства виплачуватимуть зарплату працівникам принаймні до кінця 2022 року, хоча вони вже не працюють. Через тиск на гривню зростає тіньова економіка.

На макрорівні українська економіка страждає ще більше: ВВП впав на 30%. Сільське господарство ослаблене, оскільки експортна потужність становить лише частину від довоєнного рівня: сільськогосподарські поля на великих територіях потребують розмінування, а нереалізовані залишки торішнього врожаю займають місце, необхідне для зберігання цьогорічного зерна. Багато великих підприємств зазнали значних втрат або закриті. Усе це призвело до того, що майже третина працівників залишилася без роботи (хоча деякі досі отримують зарплату). Це не сприяє стійкому розвитку.

Значні виклики спостерігаються у галузі державних коштів. Дефіцит бюджету становить приблизно 5 млрд євро на місяць. Більшу частину обіцяного ЄС фінансування, аби скоротити цей дефіцит, так і не було надано. До того ж значна частина цих коштів буде надана у формі кредитів, які обтяжуватимуть українську економіку впродовж довгих років.

Конференція в Лугано

4-5 липня уряд Швейцарії, Європейський Союз та Україна спільно організували Конференцію з питань відновлення України в Лугано. Президент України Володимир Зеленський звернувся до присутніх онлайн, а прем’єр-міністр Денис Шмигаль та президент Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн – особисто. Незважаючи на досить доброзичливе ставлення до України, Луганська декларація була лише набором загальних фраз щодо прозорості та належного керування. Документ не пропонував жодних конкретних дій.

ЄС пообіцяв Україні 9 млрд євро бюджетної підтримки, але так і не надав (станом на серпень). Тим часом Україна презентувала всеохоплюючий національний План відновлення України – з десятками робочих груп, кожна з яких складається з десятків експертів. ЄС запропонував «платформу» для України, яка б об’єднала зацікавлені сторони, але план поки залишається нереалізованим.

Але все це було не на часі, оскільки жодне пряме державне фінансування та централізоване керування не можуть замінити справжню та міцну ринкову економіку. Через невизначеність конкретних термінів після конференції 4-5 липня нічого не відбулося. Найбільш цінна ідея на зустрічі надійшла не від ЄС чи України, а від міністра закордонних справ Великої Британії (і, ймовірно, наступного прем’єр-міністра) Ліз Трасс, яка закликала до субсидованого страхування, щоб лондонські страховики надали гарантії інвесторам, які, у свою чергу, інвестуватимуть в Україну.

Потрібна потрійна структура

Західні уряди, ЄС, міжнародні фінансові інституції та Україна повинні призначити координатора (що підпорядковуватиметься безпосередньо прем’єр-міністрам чи президентам, аби подолати бюрократичні розбіжності), який би відповідав за зусилля всього уряду, спрямовані на відновлення економіки України. Це зробило б «Українську платформу» ЄС реальністю.

Усі координатори ЄС і національні керівники повинні сформувати координаційну раду – не для ухвалення рішень, а як своєрідну дорадчу групу для обговорення потреб України та регулювання дій донорів.

Координаційну раду має консультувати незалежний орган, який представляє погляди незалежних експертів і приватного сектора. Такі координатори набагато вправніше визначатимуть перешкоди для інвестицій і пропонуватимуть рішення, ніж будь-який уряд. Мислення має бути не «зверху донизу», а «знизу догори». Метою має бути усунення перешкод для економічного розвитку та використання ресурсів там, де це необхідно для досягнення цієї мети.

З самого початку має бути зрозуміло одне: це вулиця з двостороннім рухом. Перезавантаження української економіки вимагатиме від українського уряду дій, аби зміцнити довіру інвесторів до верховенства права, ухвалити необхідні законодавчі новації та здійснити реформи, необхідні для зближення економік України та ЄС, а також усунути регуляторні та бюрократичні перешкоди для інвестицій. Економіка України під час воєнного стану має знову стати децентралізованою. Карт-бланшу для України ніколи не буде: західні донори не ризикуватимуть. Натомість вони мають надати фінансування приватному сектору для пом’якшення ризиків, відшкодування перехідних та операційних витрат, а також для великих інфраструктурних проектів. Україна повинна ухвалити необхідні внутрішні рішення, щоб справді розширити можливості приватного сектору економіки.

Інші механізми Заходу

Одна з можливостей, яку Сполучені Штати повинні розглянути, – суттєва капіталізація регіонального фонду прямих інвестицій Western NIS Enterprise Fund (або, можливо, створення нового фонду Ukraine Enterprise Fund) для надання інвестиційного капіталу малим і середнім підприємствам в Україні. Це модель, яка в минулому була успішно застосована для розвитку приватного підприємництва в країнах Центральної та Східної Європи і могла би бути використана в Україні сьогодні.

Інший механізм – конфіскація заморожених активів російського Центробанку на Заході на загальну суму близько 300 млрд доларів. У разі конфіскації ця величезна сума негайно забезпечить великий обсяг капіталу для інвестицій у відновлення України. Юристи, напевно, стверджуватимуть, що подібна конфіскація спричинить неприйнятний прецедент щодо арешту суверенних активів. Але варто зазначити, що вторгнення та воєнні злочини Росії в Україні також створюють безпрецедентне порушення правил, яке має позбавити її права на захист міжнародної системи, яким вона так відверто зловживає.

У підсумку

З військової точки зору Україна обов’язково виграє війну – захистившись від російської агресії та давши відсіч російським окупаційним військам. Але для справжнього тріумфу Україна повинна мати добре функціонуючу економіку. Плани Заходу щодо озброєння України наразі реалізовуються швидкими темпами. Але ми потребуємо рівнозначних зусиль, щоб перезавантажити економіку України.

Це перша частина допису щодо стратегії Заходу стосовно України на найближчі місяці та роки. Вона стосується відбудови української економіки, перемоги у війні, довгострокової перспективи щодо Росії та створення вільної та мирної цілісної Європи.

Посол Курт Волкер є почесним членом Центру аналізу європейської політики. Він – провідний експерт із зовнішньої та національної політики безпеки США, у 2017-2019 роках був спецпредставником США з питань України, у 2008-2009 роках – послом США в НАТО.

Передруковано з дозволу автора з CEPA.

Оригінал англійською тут