До роздумів на цю тему підштовхнули підсумки Форуму вільних народів Росії, який відбувся в Празі 22-24 липня цього року, і в якому я брав участь. Це вже другий такий Форум (перший відбувся в Варшаві 8 травня), і в ньому також взяли участь представники майже 20-ти поневолених Російською імперією народів.
Головним лейтмотивом цих подій була постановка на порядок денний необхідності деколонізувати і деімперіалізувати нинішню РФ, якщо цивілізований західний світ хоче безпечного майбутнього без воєн і апокаліпсису.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Про це говорив і я в своєму виступі. Моє переконання полягає в тому, що Росія лише тоді стане безпечною для світу, якщо вона буде внутрішньо трансформована в плані державного устрою і переформатована в плані територіальної організації.
Нинішня РФ занадто централізована, занадто москвоцетрична, занадто велика географічно, а її історія майже суцільно імперська, то ж не варто думати, якщо її залишити такою, як зараз, навіть ослаблену майбутньою воєнною поразкою від України і західними санкціями, то вона не відродиться через деякий час із новими імперськими і реваншистськими намірами.
Вся попередня історія Російської держави доводить: якщо все залишати, як є, то її імперські загарбницькі територіальні зазіхання неминуче відроджуються і починають загрожувати новими війнами. З часів Івана Третього і до сьогодні періоди так званої “демократизації” (в середні віки вони називалися “смутами”) були дуже короткими, після чого відроджувалася деспотія на чолі з царем, безвідносно до того, як він називався.
Особливо показовим у цьому контексті був період Горбачовської “пєрєстройки” і демократизації за Єльцина, який закінчився першою чеченською війною.
Тому глибокою помилкою є думати, що заміна Путіна в Росії на якогось більш миролюбного “доброго царя” і вимкнення пропагандистської машини швидко приведе до нормалізації російського суспільства і зліквідує імперську традицію, а отже і загрозу нової війни.
Насправді, розпочавши цю війну проти України, нинішня РФ підписала собі смертний вирок. Справжнім результатом і підсумком цієї російсько-української війни стане кінець історичного існування Росії як імперії, тобто її розпад. Краще організований і контрольований, ніж стихійний і некерований.
Російський імперський проєкт і Український демократичний є взаємовиключними: перемога одного неминуче означає смерть іншого. Тому воєнна перемога України на полі бою за визначенням призведе до загибелі Російської імперії. Багатьом політикам на Заході слід добре зрозуміти цю закономірність і не шукати згубних варіантів збереження у видозмінений формі кривавого монстра.
Окрім цього, Україна в цій війні має ще одну місію: виправити історичну помилку, зроблену на початку 18-го століття частиною української релігійної і козацької еліти, яка вирішальною мірою доклалася до перетворення Московського царства в Російську імперію за Петра Першого.
Отже, в питанні перетворення Росії ми повинні спиратися на загальновизнаний міжнародний принцип демократичного самовизначення народів, територій і спільнот, що її населяють.
Нинішня РФ повинна бути перетворена на низку суверенних національних держав.
Іншими словами, всі національні утворення РФ мають отримати можливість самостійно визначити своє майбутнє там, де є до цього воля і спроможність. Ясна річ, що процедури і рішення в цьому напрямку повинні бути легітимними, отримати міжнародне сприяння, підтримку, а згодом і визнання таким чином виниклих нових держав.
Скільки їх виникне на місці нинішньої РФ? Що буде з російськими областями, краями, територіями? Чи створять вони реальну федеративну державу? Чи конфедерацію? Чи частина цих територій захоче існувати як незалежні держави?
Всі ці питання, безумовно, непрості і вимагають свого осмислення. Проте, я вважаю, що краще про це почати розмову зараз, коли перемога України ще не здобута, ніж потім опинитися перед фактом і реагувати на ситуацію, яка виникне.
В будь-якому випадку воєнні перемоги України над російською армією на своїй території призведуть, рано чи пізно, до військово-політичної капітуляції нинішнього режиму в Росії. Це буде такий собі варіант капітуляції без окупації.
А підсумок війни оформлять держави-переможниці, тобто коаліція України і західних держав, що її підтримують, які підпишуть мирний договір з якоюсь перехідною адміністрацією РФ, що постане замість фсбешного путінського режиму. Де, власне, буде передбачено трансформацію державного устрою і територіальної організації Росії.
Так буде поставлено жирну крапку на історичному існуванню Росії як імперії.
Тарас Стецьків, Український політик і громадський діяч.
Народився 7 червня 1967 року у Львові. В політичну діяльність включився з кінця 1980-их років. Один з засновників «Товариства Лева» та Народного Руху на Львівщині. Народний депутат України п’яти скликань. В 1992-93 роках був політичним радником Прем’єр-Міністра України, в 2006-2008 роках – радником Президента України. 2004 рік – один з керівників Помаранчевої Революції, в 2005 році очолював Національну Телекомпанію України. З 2016 року входить до Наглядової Ради громадянської ініціативи «Національний Форум трансформації України».
