У військових діях операційна пауза, одночасно ЗСУ намагаються проводити «повзучий контрнаступ» на Херсонщині. Вбивство рашистами полонених азовців призвело до нового витку ескалації російсько-української війни.
На владному Олімпі відбулися серйозні зміни, а внутрішньополітичні конфлікти в Україні все більше набувають міжнародного виміру.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Про все це у тижневому огляді подій від проекту Інформаційна оборона.
Повзучий контрнаступ ЗСУ на Херсонщині
За лаштунками відносного затишшя на фронті відбувається боротьба за стратегічну ініціативу, яка визначить характер воєнної кампанії найближчим часом.
Ворог атакує наші війська на Донеччині, намагаючись «зв’язати» їх, та готуючись до чергового наступу в районі Слов’янська. Одночасно, окупанти посилюють своє угруповання на правому березі Дніпра Херсонщини до 20-25 тисяч військовослужбовців.
У свою чергу, ЗСУ теж концентрують свої зусилля на Півдні. Дніпровські мости, в тому числі автомобільний та залізничний Антонівські, частково зруйновані та перебувають під вогневим контролем наших військових. Перекидати техніку зараз можна лише через греблю Каховської ГЕС, яка теж вражається HIMARS.
Що це означає?
Угруповання ворога на правому березі Дніпра, в районі Херсона вже залишилися без масового підвозу боєприпасів, палива та поповнення військовою технікою. Більшість складів рашистів у цьому оперативному районі знищені (або будуть знищені) ударами HIMARS.
Спроби окупантів навести понтонні переправи через Дніпро поки що є безрезультатними. Навряд чи ефективним буде і доставка рашистам необхідної зброї та боєприпасів літаками. Наші війська достатньо насичені засобами ППО, та й транспортних літаків у такій кількості в окупантів немає.
Під час Другої світової німецькі фашисти, попри обіцянки Геринга, так і не спроміглися навести повітряний міст до оточеного Сталінграду. У 1948-1949 роках США та Велика Британія організували постачання продовольства, ліків, вугілля до заблокованого Радянським Союзом Берліну, зробивши майже 280 тисяч рейсів та доставивши 3 млн 350 тисяч тонн вантажів. Зрозуміло, у росії таких можливостей немає.
Рано чи пізно рашисти відчують «снарядний голод», нестачу інших припасів. Перед ними постане вибір: пасивно потерпати під постійним вогнем ЗСУ, чи піти в безрезультатний наступ. Вони також можуть спробувати евакуюватися на лівий берег Дніпра, кинувши важку техніку, чи просто здатися. Що ми і привітаємо.
Наприкінці літа основні бойові дії відбуватимуться на Херсонщині. ЗСУ вже зараз намагаються перехопити стратегічну ініціативу та нав’язати ворогу своє бачення перебігу війни.
Успіх ЗСУ на Херсонщині створить загрозу всьому угрупованню ворога в Запорізькій області та під Маріуполем.
Вбивство полонених «азовців»
Вбиті діти, вщент зруйновані міста, постійні ракетні обстріли з сотнями загиблих мирних українців, масові вбивства у Бучі – цей неповний перелік воєнних злочинів рашистів нещодавно поповнився ще одним.
29 липня бойовики ЧВК «Вагнер» знищили близько 50 полонених “азовців”, 70 українських військових були поранені. За інсайдерською інформацією, прямий наказ про ліквідацію українських військових віддав власник компанії євген пригожин, він же кухар путіна.
Влаштувавши вибухи в казармах, в яких вони утримували полонених, нелюди звинуватили в цьому ЗСУ, які нібито самі знищили полонених українців ударами HIMARS.
Не будемо детально аналізувати всю абсурдність чергової брехні рашистів. Лише зупинимося на наслідках цього злочину.
У російсько-українській війні черговий, реальний, а не надуманий виток ескалації. Україна є учасником міжнародних конвенцій щодо військовополонених. Але нашим захисникам буде важко пояснити, чому вони повинні зберігати життя полоненим окупантам після масового вбивства “азовців”, перед очами яких завжди будуть їхні мертві понівечені тіла та крики болю одного з українських полонених, якого кастрували, а потім вбили рашисти.
Перший командир «Азову» Андрій Білецький заявив про полювання на всіх учасників злочину. Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний переконаний, що всі винні будуть покарані.
Єдиний аргумент, який може стримати наших захисників: чим більше в нас буде полонених рашистів, тим більше їх ми зможемо обміняти на наших військовослужбовців.
Війна стає все жорстокішою. Здається, вже немає червоних ліній, які б не перетнули рашисти. Покарання за злочини повинно бути невідворотним.
І я в це вірю.
Зміни на владному Олімпі
Внутрішньополітичні процеси в Україні з початком повномасштабної російської агресії майже припинилися. Був укладений такий собі пакт про ненапад, який час від часу порушували як представники влади, так і опозиції.
Всі рухи відбувалися лише за лаштунками великої політичної сцени. Однак у середині липня стався публічний «вибух» – у відставку відправили голову СБУ Ігоря Баканова та Генерального прокурора Ірину Венедиктову.
Ці політики – стовідсоткові люди президента, а Ігор Баканов – ще й друг дитинства. Претензії, висловлені до них як на воєнний час, вбивчі – недостатньо боролися з російською агресією та «проґавили» ворогів у своїх лавах.
Здається, ці звинувачення мають під собою серйозне підґрунтя. За часів Незалежності до СБУ були інфільтровані сотні російських шпигунів, особливо коли її очолював російський громадянин (!) Якименко.
Однак, чомусь раніше до цих високопосадовців претензій не було. За інсайдерською інформацією, власне відставки Венедиктової та Баканова озвучені звинувачення стосуються лише опосередковано. Справа в іншому – в банальній боротьбі за владу.
Після інформаційної атаки проти голови офісу президента Андрія Єрмака, він зробив хід у відповідь. З посад були зняті люди Володимира Зеленського, а на них були «десантовані» посадовці, які будуть зобов’язані вже не главі держави, а особисто Єрмаку. Що й підтвердило призначення на посаду Генерального прокурора Андрія Костіна, який є близьким до очільника офісу президента. Таким чином Андрій Єрмак системно посилює свій вплив не лише персонально на главу державу, а й на всю вертикаль влади.
До речі, проблеми Венедиктової якимось дивом зникли. Наскільки відомо автору, на сьогодні навіть не призначене службове розслідування по висунутих звинуваченнях. Колишню генпрокурорку хочуть призначити послом у Швейцарії. Ігор Баканов взагалі зник із публічного простору.
Справа не лише в політичному підсиленні Андрія Єрмака. Йде війна, і така посадова особа повинна бути поза будь-якою підозрою. Президент має розуміти: усю відповідальність за дії Єрмака несе особисто глава держави. Маючи найменші сумніви, Президент України Володимир Зеленський повинен відправити його у відставку. А сумнівів, і не лише їх, більше, ніж достатньо.
Окремим питанням залишається відставка Руслана Демченка, якого звинувачують у роботі на російську розвідку. Заступник секретаря РНБО та голова Комітету розвідки став занадто «токсичною» фігурою і почав негативно впливати на імідж самого президента, тому ним і вирішили пожертвувати.
Такі кадрові пертурбації з присмаком особистої зацікавленості в умовах війни не йдуть на користь державному механізму, який і так функціонує не досить ефективно. Тим більше, будь-які рухи такого штибу зараз перебувають під пильним поглядом наших західних партнерів.
Чи не єдиний позитив у всій цій історії – це призначення на посаду керівника САП переможця конкурсу Олександра Клименка. Один із пунктів домашнього завдання для початку переговорів з ЄС виконано.
Ми стали на крок ближче до європейської сім’ї народів.
Ігор Жданов, проект Інформаційна оборона, Фонд «Відкрита політика»
Погляди, висловлені в цій статті, є авторськими і можуть не співпадати з поглядами редакції Kyiv Post.
