Новообраний президент США Трамп пообіцяв швидке припинення війни Росії проти України. Однак вирішення проблеми війни, яка, можливо, ведеться неправильно, виявиться непростим завданням. Нинішня стратегія Сполучених Штатів, яка полягає в тому, щоб дати Україні «достатньо», щоб залишитися в грі, але недостатньо, щоб перемогти, також поставила США в слабку позицію.
Протягом майже трьох років США балансували на межі, визначаючи кінцеву мету в Україні. Байден пообіцяв допомагати Україні «стільки, скільки буде потрібно», не уточнивши, чи це означає до повного територіального відновлення України, чи до завершення переговорів, чи до закінчення терміну його президентства. Ця стратегія дала зворотний ефект.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
У вересні Путін заявив, що НАТО «вступить у війну», якщо США дозволять Україні бити західними ракетами великої дальності по Росії, що змінить «саму природу конфлікту».
Україну відвідав директор ЦРУ Білл Бернс
У відповідь на такі заяви США обмежили і модифікували свою допомогу Україні, щоб лише технічно виконати свої зобов'язання перед Україною – здебільшого через страх заохотити Росію. У процесі ми зробили саме це.
Україна опинилася в патовій ситуації. Для того, щоб виправдати продовження допомоги Україні перед американськими платниками податків, адміністрація Байдена повинна була продемонструвати значні успіхи України на полі бою. Однак Україна не може досягти успіху на полі бою без постійної, значної військової допомоги США, що фінансується американськими платниками податків.
Якщо метою Сполучених Штатів не було сприяння повній перемозі України і, як наслідок, повній поразці Росії, то українська поразка є неминучою. Це означає, що Сполучені Штати також програють, не отримавши практично ніякої віддачі від своїх величезних інвестицій. Більше того, фінансування США війни, яку вони не мають наміру виграти, становитиме набагато більші ризики, ніж очевидні фінансові втрати.
Оскільки Росія бачить себе у проксі-війні проти Заходу, кожен день, коли вона «не програє» у війні, вона здобуває маленьку перемогу.
Хоча США надали Україні мільярди доларів, більша частина цієї допомоги мала більше символічний вплив у західних заголовках, ніж вирішальний вплив на полі бою. Захід надіслав Україні бойові танки напередодні контрнаступу влітку 2023 року, але також надав Україні менше 15% від запитуваних систем розмінування, необхідних для ефективного використання цих танків.
Крім того, щоб уникнути ескалації у відносинах з Росією, США обмежили дальність дії РСЗВ HIMARS, які вони відправили в Україну.
30 жовтня Зеленський заявив, що Україна отримала лише 10% військової допомоги, схваленої Конгресом у квітні.
Тривала війна в Україні, посилена затримками з наданням допомоги, вже посилила уявлення Кремля про те, що він може протистояти Заходу у військовому плані для досягнення своїх цілей. Територіальні поступки і «мирні переговори» загрожують закріпити це сприйняття.
Оскільки Росія бачить себе у проксі-війні проти Заходу, кожен день, коли вона не «програє» війну, є її маленькою перемогою. Крім того, тривала війна надає російським військовим широкі можливості вчитися на полі бою проти американської зброї та солдатів, навчених США. З американських прес-конференцій та затримок з поставками допомоги Росія та інші супротивники також дізнаються про стан американських запасів зброї та боєготовність США.
Хоча довготривала війна в Україні є загрозою національним інтересам США, такою ж загрозою є її раптове завершення за столом переговорів. Путін не може дозволити собі принизливої поразки, а США не можуть дозволити собі віддати Путіну навіть маленькі перемоги. Відчайдушний Кремль постійно переосмислює помилки на полі бою і вимушені відступи як стратегічні відступи і навмисні повороти.
Сприяння великим територіальним поступкам принесе Кремлю перемогу у війні проти Заходу, але не припинить російську агресію. Натомість це винагородить Путіна, дасть йому можливість вихвалятися поразкою Заходу від російського народу і заохотить його продовжувати давню практику порушення міжнародного права, як це було в Україні, Молдові, Грузії та Афганістані.
Розглядати допомогу Україні як щедрий гуманітарний подарунок з обох боків політичного коридору було помилкою. Тривала війна в Україні загрожує показати Росії та іншим супротивникам, як ми ведемо війни, де наші слабкі місця і те, що ми не завжди маємо на увазі те, що говоримо. Америка, як ніколи раніше, повинна дотримуватися ретельного балансу між прагматичним поглядом на війну, який не зраджує інтереси США, і водночас не винагороджувати держави-агресори, які діють з метою підірвати все, за що бореться наша нація.
Погляди, висловлені автором у цій статті, можуть не поділятися Kyiv Post.
