Зараз, коли Україна наближається до четвертого року конфлікту після повномасштабного вторгнення Росії, наслідки руйнувань вийшли далеко за межі фізичної шкоди.

Окрім приголомшливого падіння економічних показників у 2022 році - падіння ВВП на 28,2%, зростання інфляції до 20,6%, скорочення споживчих витрат на 16,9% та інвестицій на 33,9% - Україна зіткнулася з колосальною гуманітарною кризою.

Війна призвела до вимушеного переселення мільйонів українців і спричинила хаос в інфраструктурі та економіці країни. Хоча міжнародна допомога надала критично важливе короткострокове полегшення, довгострокове завдання відбудови України є складним викликом, який потребуватиме значної кількості робочої сили, величезного фінансування та постійної міжнародної підтримки.

Advertisement

Переміщена нація: Гуманітарні втрати

З 24 лютого 2022 року, коли Росія розпочала своє вторгнення, понад вісім мільйонів українців покинули країну, що призвело до найбільшої в Європі кризи біженців з часів Другої світової війни.

Понад 13 мільйонів людей - майже третина довоєнного населення України - були змушені покинути свої домівки, з них близько п'яти мільйонів стали внутрішньо переміщеними особами. Сусідні країни, особливо Польща, взяли на себе основний удар цієї кризи, адже вони прийняли мільйони біженців, та задіяли власні ресурси.

Advertisement

Хоча деякі біженці повернулися, нові хвилі російських наступальних дій можуть призвести до переміщення ще більшої кількості людей.

Останні дані свідчать про збільшення кількості вимушених переселенців, оскільки економічна ситуація залишається складною. ООН повідомляє про значне зростання кількості українських мігрантів, яка на кінець 2024 року сягнула майже 6,8 мільйона осіб. Ця тривала гуманітарна криза впливає не лише на Україну, але й поширюється по всій Європі, що створює значне навантаження на приймаючі країни.

Advertisement

Глобальні хвильові ефекти: Економічний та соціальний вплив

Наслідки війни в Україні виходять далеко за межі Європи, впливаючи на глобальні ланцюги поставок і призводячи до зростання цін на основні товари, такі як продукти харчування і паливо.

Приймаючі країни борються з «втомою від біженців», оскільки ресурси виснажені до максимуму. Вразливі групи населення, зокрема жінки та діти, наражаються на підвищений ризик експлуатації та насильства.

Підтримка міжнародної спільноти залишається вирішальною для подолання цих наслідків. Такі організації, як ООН та різні неурядові організації, невтомно працюють над наданням основних послуг, включаючи охорону здоров'я, правову допомогу та захист біженців.

Advertisement

Однак довгострокова реконструкція України потребуватиме набагато більших зусиль з боку урядів, міжнародних організацій та приватного сектору.

Знищення інфраструктури: Нація в руїнах

Інфраструктурі України завдано величезної шкоди. Російські повітряні удари були спрямовані на критично важливі об'єкти, включаючи медичні центри, житлові райони та енергетичні об'єкти, що залишило мільйони людей без електрики, опалення та чистої води.

Руйнування дамби в Новій Каховці ще більше обмежило доступ до питної води і створило серйозну загрозу для Запорізької атомної електростанції.

Вартість реконструкції - страшна. Збитки, завдані російською агресією, оцінюються у 800 мільярдів доларів, а прогнози Світового банку та українського уряду свідчать, що відбудова може коштувати до 1 трильйона доларів.

Advertisement

Такі масштабні руйнування підкреслюють необхідність залучення великої кількості робочої сили, на додаток до фінансових ресурсів, для відновлення стабільності в Україні.

Дефіцит робочої сили: Перешкода на шляху до відновлення

Однією з головних проблем, з якою зіткнеться Україна в післявоєнний період, є гостра нестача робочої сили. Мільйони українців, у тому числі кваліфікованих робітників, або виїхали з країни, або загинули під час конфлікту.

Ті, хто залишився, стикаються з численними проблемами, включаючи фізичні поранення і психологічні травми. За оцінками, для виконання планів відновлення Україні знадобиться додатково 4,5 мільйона робітників.

Advertisement

Оскільки значна частина місцевої робочої сили виїхала або переселилася за кордон, Україні, можливо, доведеться покладатися на іноземну робочу силу.

Країни з великими резервами робочої сили, такі як Туреччина, Індія, Пакистан, Єгипет, Бангладеш, Шрі-Ланка, Філіппіни, Китай і В'єтнам, можуть відіграти важливу роль у забезпеченні України необхідною робочою силою.

Однак управління таким припливом іноземних працівників буде складним, особливо з огляду на те, що Україна прагне інтегруватися до Європейського Союзу.

Регулювання міграції: Прикордонний виклик ЄС

Прагнення України до членства в ЄС та її потреба в іноземній робочій силі створюють унікальні виклики для управління міграцією. Працівники з інших країн можуть розглядати Україну як відправну точку до багатших країн ЄС, створюючи потенційний міграційний тиск уздовж кордонів ЄС.

Тому Україні та ЄС може знадобитися запровадити надійний прикордонний контроль для запобігання несанкціонованій міграції, водночас створивши легальні канали для іноземних працівників, які допомагатимуть у відновленні України.

Цей делікатний баланс вимагатиме тісної співпраці між Україною та ЄС, а також політики, яка сприятиме легальній міграції і водночас захищатиме кордони ЄС. Ця ситуація також може стати можливістю для України налагодити нові партнерські відносини з багатими на робочу силу країнами, створюючи умови для взаємовигідного співробітництва.

Формування стратегічних партнерств для відновлення

Задоволення потреб у робочій силі вимагатиме від України стратегічного партнерства з країнами, багатими на людський капітал.

Справедливі та прозорі угоди можуть забезпечити стабільний приплив робочої сили, водночас надаючи економічні можливості для шукачів роботи з-за кордону. Такі партнерства можуть підтримати зусилля України з відновлення та зміцнити її міжнародні відносини, і закласти підґрунтя для майбутньої співпраці.

Налагоджуючи ці партнерства зараз, Україна може підготуватися до більш плавного післявоєнного переходу, приймаючи іноземних працівників організовано, з дотриманням протоколів безпеки як України, так і ЄС. Такий проактивний підхід матиме вирішальне значення для відновлення України та її потенційного зростання в рамках Європейського Союзу.

Подальший шлях

Відбудова України - це більше, ніж економічний чи інфраструктурний виклик; це гуманітарний імператив.

Щоб вийти з цієї кризи, Україні знадобиться витривала та різноманітна робоча сила, яка спиратиметься на стратегічне партнерство та стійке міжнародне співробітництво. Країна має шанс не лише відновитися, але й стати сильнішим, більш інтегрованим членом європейської спільноти.

Світ має визнати, що боротьба України за виживання та суверенітет ще далека від завершення. У той час як конфлікт формує майбутнє країни, Україна та її союзники повинні почати планувати грандіозну роботу з відбудови.

Завдяки ретельному плануванню, глобальній солідарності та ефективній політиці Україна зможе рухатися вперед, і довести, що стійкість і єдність можуть перемогти навіть найбільш нищівні виклики.

Погляди, висловлені в цій статті, належать автору і не обов'язково відображають точку зору Kyiv Post.