Рятувати життя – це найпростіше, що ми робимо. Найважче – зібрати купу грошей, які дозволять нам, MOAS, робити це: 1 мільйон доларів на місяць, якщо бути точним. І зараз ми вичерпали цю суму.
Ми починали з малого.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Майже три роки тому ми розпочали свою роботу в Україні з однієї машини швидкої допомоги, яка вивозила дітей з хронічними захворюваннями в безпечні місця.
Сьогодні ми маємо 50 надсучасних, спеціально адаптованих карет швидкої допомоги MOAS, а наші 150 команд українських лікарів, парамедиків, медсестер і водіїв день у день евакуюють важкопоранених бійців зі стабілізаційних пунктів до лікарень на сході. Це люди без кінцівок, з важкими пораненнями голови, гострими травмами від уламків, безпілотників, мін, артилерійських снарядів – усім тим, що виставляє в своєму рахунку сучасна війна.
Я пишаюся тим, що зараз ми є головним евакуатором критичних поранених в українській армії. Але з це також покладає найбільшу відповідальність. Якщо ми терміново не отримаємо додаткової підтримки, ми не зможемо продовжувати працювати в 2025 році. Це означає, що загине ще багато українських військових.
У вересні 2023 року я писав на цих сторінках про необхідність ризикувати і рятувати життя. На той час ми врятували 20 000 важкопоранених солдатів. На сьогодні – вже понад 63 000, що свідчить як про жахливі втрати цієї війни, так і про відданість, мужність і професіоналізм наших медиків.
Чому це коштує так дорого?
Дозвольте пояснити. Коли ми тільки починали, я вирішив, що ми будемо використовувати міжнародних та українських волонтерів. Це одразу ж дозволило заощадити величезні кошти. Але досить швидко ми зрозуміли, що це не спрацювало.
Хоча більшість із них були чудовими медиками, сповненими мужності та співчуття, вони могли раптово піти у відпуску або зайнятися чимось іншим деінде. Найчастіше іноземці не могли пристосуватися до місцевих умов, не знаючи мови й не маючи місцевого досвіду. Тож невдовзі ми перейшли до іншої моделі – найму виключно українського професійного персоналу – і ніколи не поверталися до попередньої.
Це справедливо, що ми платимо нашим людям дуже добре. Вони ризикують своїм життям щоразу, коли виходять на роботу, і я вважаю, що буде правильно належним чином винагороджувати їх за їхню надзвичайну відданість справі. Ми знаємо, як впродовж усієї своєї злочинної війни Росія цілеспрямовано била по медикам екстреної допомоги. Я також наголошую на тому, що ми беремо на роботу найкращих з найкращих.
Ми всі чули вислів «платите арахісом – отримуєте мавп». Платіть добре – і отримаєте одних із найталановитіших і натхненних медиків в Україні. Я їздив у наших машинах швидкої допомоги з усіма ними і можу сказати, поклавши руку на серце, що кращих не знайти.
Додайте до витрат на персонал закупівлю нових автомобілів, технічне обслуговування та запасні частини, необхідні для того, щоб залишатися на ходу – часто в складній місцевості – плюс величезні обсяги дорогого дизельного пального, яке вони спалюють під час довгих переїздів удень і вночі. А ще ліки та медикаменти, обладнання та витратні матеріали, які ми повинні постійно поповнювати в машинах швидкої допомоги. Не забувайте, що нам потрібно забезпечити житлом і харчуванням 150 наших співробітників. Не встигнеш оком змигнути, як рахунки сягають плюс-мінус 1 мільйон доларів на місяць. Така ціна порятунку життів.
На свій страх і ризик ми завжди йшли своїм шляхом, збираючи кошти в приватному порядку від американських і європейських філантропів, фондів і благодійних організацій. Ми ніколи не брали жодного долара, фунта чи євро від жодного уряду. Я не маю нічого проти отримання державного фінансування, але ви можете відчути, наскільки складно це може бути, коли я скажу вам, що в одній великій державній установі з мільярдним бюджетом нам сказали, що не можуть вважати нас гуманітарною організацією, бо ми працюємо не з цивільними, а з військовими.
І це незважаючи на те, що ми рятуємо десятки тисяч життів на медичному фронті. Як кажуть – давайте раду самі собі. Цей приклад також є нагадуванням про те, що MOAS йде туди, куди інші неурядові організації воліють не йти.
Отже, ось де ми знаходимося: ця спустошлива, кривава війна триває вже майже три роки, і наші послуги потрібні як ніколи. Наші відважні команди працюють як ніколи напружено, евакуюючи 500-700 поранених солдатів на тиждень. Але у нас закінчилися гроші. А без грошей ми не можемо продовжувати.
Як оптиміст і ризиковий підприємець, я не втрачаю впевненості в успіху. Я сподіваюся і молюся, щоб так і сталося, і я роблю все можливе, цілодобово спілкуючись із нашими друзями та донорами по всьому світу.
Ми сподіваємося, що британський уряд, який надзвичайно підтримує військові зусилля України, зможе знайти екстрене фінансування, яке дозволить нам продовжувати рятувати життя. Якщо подивитися на речі в перспективі, то 1 мільйон доларів на місяць, протягом якого ми будемо евакуювати до шпиталю 2-3 тисячі тяжкопоранених солдатів, – це вартість однієї ракети Storm Shadow. А це – велика віддача від інвестицій.
Для нас це останній ризик. Це просто питання життя і смерті.
Крістофер Кетрамбоун є засновником MOAS. Щоб зробити пожертву на діяльність організації в Україні, будь ласка, зайдіть на сайт https://www.moas.eu/donate-moas-ukraine
Погляди, висловлені в цій статті, належать автору і не обов’язково відображають точку зору Kyiv Post.
