Що ж, у четвер новопризначений держсекретар США Марк Рубіо поспілкувався з протрампівською колишньою репортеркою телеканалу Fox Меґін Келлі. Серед іншого вони говорили про Україну і зійшлися на думці, що вона зазнала поразки.
Ось що Келлі розповіла в своєму блозі, який має понад 3 мільйони підписників:
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Келлі: «Вони (українці) програли. Ми просто повинні бути свідомими того, що Україна програла. Вона не поверне собі нічого з цих територій. І нам потрібне врегулювання шляхом переговорів зараз, до того, як ми продовжимо викидати хороші гроші на вітер.
А ми не можемо собі цього дозволити. У нас є американці, які зараз страждають. Я думаю, що це думка більшості, навіть у таборі республіканців».
Рубіо: «Так, це теж реальність. Спершу дозвольте мені сказати: ми вважаємо, що те, що зробив Путін, було жахливим – вторгнення в країну, звірства, які він вчинив. Він робив жахливі речі. Але нечесним було те, що ми якимось чином змусили людей повірити, що Україна зможе не просто перемогти Росію, а знищити її, відкинути її назад – до того, як виглядав світ у 2012 році.
Тіньовий флот Росії має 230 танкерів під прапорами США та ЄС
Або до 2014 року, коли росіяни забрали Крим, і тому подібне. А в результаті – вже півтора року вони (українці) просять фінансувати державу. Затяжний стан, у якому продовжуються людські страждання.
А власне Україну відкидають на 100 років назад. Їхня енергетична мережа знищується. Комусь потім доведеться платити за всю цю відбудову. Багато українців виїхали з України і живуть в інших країнах. Вони можуть ніколи не повернутися. І майбутнє (України) в небезпеці... Зрештою, уявіть, що ви українець, і росіяни змусили вас стільки страждати, а тепер ви дозволите їм забрати собі вашу землю?
Люди в Україні будуть засмучені цим, і ви це розумієте... доведеться виконати багато важкої роботи. І я думаю, що тільки Сполучені Штати під керівництвом президента Трампа можуть зробити це можливим».
Україну відкинули на 100 років? Рубіо? Ти серйозно?
Я думаю, було би корисно, якби Келлі запитала Рубіо: «Гаразд, а як щодо всіх тих російських нафтопереробних заводів, які спалює Україна? Або страйку в Рильську? Або всієї європейської військової допомоги, яку отримують українці? Або всіх загиблих північнокорейських солдатів? Або українських солдатів, таких як Ная Біла? Що? Україна програла? Справді?»
Келлі також мала помітити, що попередники Рубіо на посаді держсекретаря, здебільшого, ніколи не говорили про суверенну демократичну державу, яка захищається від неспровокованого військового вторгнення диктатора, як про країну жебрака, що потрапила в «патову ситуацію».
Попередні держсекретарі майже завжди називали це «Америка підтримує демократію і свободу». Так само і Франція, Британія, Південна Корея, Західна Німеччина, Тайвань.
Келлі могла б запитати Рубіо: «Коли це сталося, що базові американські цінності свободи і демократії раптом застаріли?»
(Було б несправедливо очікувати, що Келлі запитає Рубіо про одеситів, розлючених на Путіна за те, що він наказав вдарити балістичними ракетами по готелю «Брістоль», або що вона запитає: як це так, що Америка не підтримує всіма своїми силами й ресурсами тих людей, які взяли до рук зброю, щоб захистити свої сім’ї та будинки? Але, сподіваюся, я доніс свою думку).
Келлі могла би поставити під сумнів слова Рубіо про те, що Україна «відкинута на 100 років назад». Сто років тому переважна більшість українців була неписьменними, водопроводу в будинках не існувало, верховенство права було під загрозою, а голод і Громадянська війна виснажили населення.
Яка сучасна Україна насправді
Сучасна Україна – це країна, набагато більш оцифрована, ніж деякі західні держави. Тут готують чудову каву, тут освіта є загальнодоступною, тут виробляють високотехнологічну зброю, суди загалом функціонують, тут у вас будуть проблеми, якщо ви припаркуєтесь у недозволеному місці, тут зруйновані росіянами будівлі відновлюють за рік або менше.
В Україні був ковід, який спричинив багато проблем, але не можна сказати, що суспільство закрилося, і це точно не було величезним потрясінням, головним болем і політичною катастрофою, як це було, наприклад, у Сполучених Штатах.
Келлі могла би запитати Рубіо, чому він говорить про Армагеддон, якого насправді не відбувається? Або де насправді знаходиться Україна, яку він називає державою-невдахою, свідчень чого не так багато?
Натомість Келлі продовжила розказувати глядачам, як добре було б, якби вони перевели частину своєї пенсії чи особистих заощаджень зі звичайних інструментів у компанію під назвою Birch Gold Group, бо в часи ворожнечі вкладати свої активи в золото – це мудре рішення. Пані Келлі не сказала, чи була інформація, яку вона надала про Birch Gold Group, новиною, її особистою думкою чи рекламою, за яку їй заплатили.
Потім, у п’ятницю ввечері, спеціальний представник Трампа щодо України Кіт Келлоґґ заявив, що мета оголошених «100 днів до миру», про яку він говорив минулого тижня, залишається на часі, і що він і його бос мають намір досягти початкової угоди «в короткостроковій перспективі», а остаточна мирна угода буде укладена «за місяці, а не роки».
В ефірі Fox News Келлоґґ заявив світові (знову цитую): «Він (президент Трамп) точно знає, що робить, він знає, де чинити тиск, а де не чинити, але, що більш важливо, він створить важелі впливу як на українців, так і на росіян. І можна прочитати між рядків, як насправді створюються важелі впливу. Він вміє укладати угоди, він знає як. Він знає, як застосовувати важелі впливу».
Коли представник уряду каже мені «читати між рядків», я, як журналіст, знаю, що у 99% випадків він намагається надати своїй заяві більшої ваги, ніж вона має насправді.
Якби адміністрація Трампа знала, або хоча б думала, що знає, як чинити ефективний тиск на Київ і Москву, вона би принаймні відкрито погрожувала цим. Подивіться на тарифи щодо Канади, Китаю та Мексики.
Келлоґґ фактично просить нас, глядачів, повірити в існування якогось таємного плану і магічні навички укладання угод.
Будь-який бовдур на українському базарі скаже, що одна з найбезглуздіших тактик, коли ви торгуєтеся за гарний, великий, соковитий шматок свинини, – це сказати м’яснику: «Я дуже поспішаю і, повірте, маю багато способів вплинути на ваші рішення щодо ціни, тож давайте зійдемося на ціні, яку я вам назву, і не забудьте, що я дуже поспішаю.».
Не треба бути Генрі Кіссінджером, щоб передбачити, що і українці, і росіяни намагатимуться витиснути максимум із того, що адміністрація Трампа робить/вдає, що робить, для швидкого досягнення мирної угоди, і що цей тиск буде безжальним.
Може, Келлоґґу видніше, але виглядає так, що цей вашингтонський професіонал підкоряється політичній ідеології поточного моменту. Він воював у В’єтнамі, йому за 80, він генерал-лейтенант, і він каже мільйонам виборців, що насправді купується на цю нісенітницю?
Річард Ніксон сказав, що мовчазна більшість американців хотіла зберегти курс у В’єтнамі, що рішучість американців боротися була вищою за бажання в’єтнамців вигнати іноземців зі своєї країни. Келлоґґ був там і бачив, чим це обернулося.
З іншого боку, порівняно з цим рівнем зовнішньополітичної недолугості, позиція адміністрації Байдена щодо війни – «Підтримувати Україну стільки, скільки буде потрібно, жодних угод без України, не обіцяти жодних термінів мирної угоди, бо це дає росіянам важелі впливу на переговори, багато чим пожертвувати, щоб знизити ймовірність ядерної ескалації» – виглядає справді розумною.
У політиці адміністрації Байдена щодо України було багато поганого, і я, безумовно, був серед тих, хто вказував на це.
Але в порівнянні з нинішнім недолугим республіканським керівництвом Байден і Кірбі виглядають мало не реінкарнацією Бісмарка, Меттерніха і Талейрана.
Передруковано з блогу спеціального військового кореспондента Kyiv Post Стефана Коршака. Оригінал англійською тут.
Погляди, висловлені в цій статті, належать автору і не обов’язково збігаються з поглядами Kyiv Post.
