Президент України Володимир Зеленський звинуватив Дональда Трампа, який неправдиво звинуватив Україну у розв’язанні війни з Росією, у повторенні кремлівської дезінформації.
Також, за словами Зеленського, заяви про те, що йому довіряють лише 4% українців, також походять з Росії. Він вказав на нещодавнє опитування Київського міжнародного інституту соціології, яке показало, що йому довіряють 57% українців.
«На жаль, президент Трамп, з великою повагою до нього,… на жаль, живе в цьому дезінформаційному просторі», – сказав Зеленський.
Трамп нарешті вжив слова «Росія напала», але додав, що так чи інакше Україна «не повинна була дозволити йому напасти». Цікаво, як саме Україна мала би запобігти нападу Росії?
Типовий Трамп: вкинути думку, щоб розворушити ситуацію, як якийсь соціальний експеримент, і не запропонувати жодних конкретних висновків і відповідей.
Лавров анонсував другий раунд переговорів Росії та США
Смертельна дезінформація Росії
Визнання Росії державою-агресором не змінює тривожну проросійську позицію Трампа. Коли США разом із Росією проголосували проти вчорашньої резолюції ООН, що засуджує війну Росії проти України, здається, ніби ми потрапили в абсурдну альтернативну реальність. Але це дуже схоже на нашу реальність.
Трамп перестав прикидатися неупередженим. Він відкрито назвав Зеленського «диктатором без виборів», якому «краще поквапитись, інакше в нього не залишиться країни». Останні слова звучать, наче з вуст мафіозі, який говорить «capo di tutti capi» (бос усіх босів – ред.) .
І це було сказано офіційно. Дональд Трамп цінує свої відносини з Росією набагато більше, ніж відносини з Україною. Бізнес? Шантаж? Імперська сентиментальність? Старечий маразм? Гангстеризм? Усе це? Хто знає...
Трамп усе більше й більше повторює російську пропаганду. Головні московські пропагандисти Соловйов і Скабєєва підбадьорені і в екстазі. На жаль, у них є на те причини. Росіяни відчувають запах крові. Трамп буквально застряг у бульбашці російської дезінформації.
Дезінформаційні простори, або бульбашки, є нешкідливою неприємністю, якщо вони впливають на якогось хлопця в барі, але ситуація набуває смертельного повороту, коли найвищі урядовці беззаперечно приймають на віру шкідливий наратив, який наповнює дезінформаційну бульбашку.
Коли ви впливаєте на вищих посадових осіб держави, щоб вони думали так, як вам потрібно, вони будуть демонструвати ту реальність, яку ви хочете, якою б абсурдною ця реальність не була. Високопосадовці мають таку владу, і всі пропагандисти це розуміють. Російські рупори досягли успіху в мистецтві промивання мізків іноземним VIPам.
Так, російські пропагандисти часом бувають карикатурними. Прикладом може слугувати розповідь російської пропагандистки про те, що українці «бомблять Донбас», а вдалині нібито лунають вибухи. Ця психологічна операція була розкрита через несправність студійної апаратури. Потім вона глузливо висолопила язика перед аудиторією.
Ці механічні казуси не змінюють того факту, що ця гігантська пропагандистська машина з промивання мізків успішно продає абсурдні наративи сотням мільйонів людей по всьому світу. І навіть якщо іноземні високопосадовці не вірять у ці наративи, це насправді не має значення, коли мільйони потенційних виборців вірять у все, що продає російська пропагандистська машина. А політики, швидше за все, будуть публічно підтримувати погляди своїх виборців незалежно від особистих переконань.
Хтось воліє жити в запереченні, хтось є пристосуванцем, а когось захоплює імперська велич ворога.
Паралелі між Трампом і Рузвельтом
Ян Карський був польським вченим, дипломатом і бійцем Опору під час Другої світової війни. Найважливіше те, що він відкрив світові очі на Голокост, коли ще був час його зупинити.
У 1943 році Карський відвідав Лондон і Вашингтон, щоб зустрітися з Уїнстоном Черчиллем і Франкліном Делано Рузвельтом. Карському сказали, що Черчилль дуже зайнятий і переадресували до британського міністра закордонних справ. Карський зустрівся з Рузвельтом, який, звертаючись до нього як до «молодої людини», поцікавився долею польських коней, але не поставив жодного запитання про жахливі викриття Карського щодо німецьких нацистських таборів смерті.
Викрити фейк – чи це взагалі має значення?
Це було вісімдесят років тому. У 2025 році ситуація в мільйон разів гірша: дезінформація процвітає настільки, що виникає питання, чи має сенс взагалі викривати фейк. Можливо, краще проповідувати виключно наверненим, а про решту забути, оскільки до них все одно неможливо достукатися.
Решта вибудувала фейкову реальність, у якій Буча – це британська психологічна операція, а її вцілілі мешканці – актори. Чи можна зняти з очей пропагандистську полуду? – Навряд чи можна без шокової терапії, тобто відвідування місць російських воєнних злочинів або спілкування з тими, хто вижив, особливо з дітьми. І навіть це не є гарантією.
Росія, в силу того, що у свідомості ошуканих вона є імперією, заслуговує на довіру. На думку безнадійно ошуканих, так звані маріонеткові держави (тут можна було би використати інше слово, щоб передати суть ще яскравіше), такі як Україна чи Польща, повинні сісти й заткнутися.
Трамп стверджує, що любить Польщу, але це лише слова. Він також стверджує, що любить Україну. Польські та українські посадовці, які довіряють запевненням адміністрації Трампа, роблять безглузду гру, якщо тільки це не робиться лише з метою піару. Заяви Трампа про любов до певної нації все більше схожі на поцілунок смерті, ніж на щось інше.
У цьому нестабільному геополітичному контексті аналітики повинні дивитися не лише на місяці й роки вперед – загроза може ховатися просто за рогом. Це наша сліпа зона. Ми завжди заглядаємо далеко в майбутнє, вигадуємо сценарії, ігноруючи сьогодення. Росія знає це і може завдати удару набагато раніше, ніж ми думаємо, залишивши нас шокованими, розділеними і не готовими до відповіді.
Найгірший сценарій розвитку подій вже розгортається
Співпраця з Дональдом Трампом є критично важливою, але існують кричущі ознаки того, що президент наймогутнішої країни на планеті був промитий російською пропагандою. Отже, настав час знайти альтернативні рішення. Іншого шляху просто немає. Найгірший сценарій, як видається, матеріалізується на наших очах.
Якщо Трамп приєднається до Путіна на параді Перемоги в Москві 9 травня, то тут дійсно немає чого додати. Думка про те, що він стоятиме поруч із нагородженими російськими воєнними злочинцями, винними у зґвалтуваннях, кастраціях і вбивствах в Україні, – що може бути більш сюрреалістичним?
Дональд Трамп – великий стратег?
Ми можемо сподіватися, що це якась велика стратегія Трампа – приспати Путіна, щоб він втратив пильність, а потім завдати сильного удару. Так, але будьмо реалістами і не переоцінюймо його.
Як то кажуть: «Якщо воно виглядає як качка, плаває як качка і крякає як качка, то, мабуть, це і є качка».
Якщо Росії вдасться захопити Європу, то всіх корисних ідіотів, які вітатимуть прихід російських танків, вона нещадно експлуатуватиме, а потім катуватиме й знищуватиме – заради забави.
На жаль, на той час поневолених українців, швидше за все, заберуть у російську армію. Якби тільки всі корисні ідіоти розуміли, що вони роблять, підтримуючи путінську Росію і навіть поклоняючись їй! Адже усвідомлення своєї дурості сильно вдарить по них, коли вони корчитимуться в агонії на шляху до страти. На жаль, тоді буде вже занадто пізно.
Погляди, висловлені в цій статті, належать автору і не обов’язково відображають точку зору Kyiv Post.
