12 січня 150 років тому народився фантастичний українець – Василь Григорович Кричевський, найбільш харизматична постать українського мистецтва першої половини XX століття, фундатор стилю українського модерну в національній архітектурі, автор дизайну національного герба України «Тризуб», перших українських грошей, марок, видатний український архітектор, маляр, графік, художник декоративно-ужиткового мистецтва, художник театру та українського кіно, мистецтвознавець, педагог, колекціонер, один із засновників і перший обраний ректор Української Академії Мистецтв та Почесний член Української вільної академії наук у США.
Мистецька діяльність художника створювалась протягом понад півстоліття (1897-1952). Цікаво те, що він не мав спеціалізованої архітектурної чи художньої освіти. Усе його навчання було на практиці! Це не завадило Кричевському стати новатором в архітектурі, в книжковій графіці, в ужитковому мистецтві та в оформленні театральних і кінематографічних вистав.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Кричевський був першим українським митцем, що розпочав працювати на кіностудії в місті Одеса. Він узяв участь, як художник у створенні фільмів «Тарас Шевченко», «Маленький Тарас», «Назар Стодоля» та славетний фільм Олександра Довженка «Звенигора». Ці фільми були зроблені дуже професійно, оскільки для них залучали етнографів та інших фахівців (а етнографія була одним з фахів Кричевського). Це було і мистецьке кіно.
Василь Кричевський дуже любив та досліджував українське народне мистецтво, там він черпав своє натхнення, вивчав етнографію та археологію України, зумів зібрати одну з найбагатших колекцій в Україні, яка містилася в будинку його близького друга Михайла Грушевського. На жаль, вона згоріла під час артилерійського обстрілу, який вчинили більшовики у 1918 році.
Митець не встиг довго попрацювати на Україні. Прийшла Друга світова війна, яка застала його в окупованому Києві. Кричевський вирішив переїхати до Львова, де став ректором Вищої художньої студії. Але 1944 р. він, сильно переживаючи за свою доньку, емігрував до Чехословаччини, де по дорозі загубив велику частину своїх робіт. Потім його родина переїхала до Австрії, Німеччини, Франці.
Але де б Кричевський не був, він не забував про творчість і показував свої роботи на провідних виставках Парижа, Брюсселя, Нью-Йорка. З 1945 р. стає почесним членом Української вільної академії наук у США.
На жаль, 1948 р. став трагічним для Кричевського. Митець емігрував до Венесуели, де працював над альбомом типових українських хат, але не встиг завершити роботу. Багато рукописів Кричевського загинуло, згоріло, загубилося, і те, що збережено в музеях, зовсім мала дрібка порівняно з роботами митця, яких було більше ніж 3000! Лише у 2003 році його нащадки передали в дар Україні понад 300 його творів, які поповнили збірки багатьох українських музеїв.
Нащадки можуть насолодитися архітектурними шедеврами, які і досі збереглися, наприклад такі цікаві споруди, як будинок письменників «Роліт», Літературно-меморіальний музей Шевченка на Тарасовій горі, Прибутковий будинок по вул. Стрілецька, 28 у Києві та ін.
Василь Кричевський подарував багатьом куточкам України справжні перлини національної культури. В гончарському містечку Опішному, що на Полтавщині за його проєктом було збудовано Опішнянський гончарний навчально-показовий пункт Полтавського губернського земства (1916) — найяскравіший вияв українського національного мистецтва XX ст. Зараз там відкрито Музей мистецької родини Кричевських. В залах експонуються прекрасні витвори мистецтва й унікальні архівні документи талановитої династії Кричевських.
