2 лютого окружний суддя федерального суду Мангеттена Пол Ґардеф присудив конфіскувати 5,4 мільярда доларів, що належать підсанкційному російському олігарху Костянтину Малофеєву. Це рішення може стати прецедентом, відкривши шлях для передачі конфіскованих коштів на відбудову України.
У 2014 році Малофеєв і колишній начальник його служби безпеки Ігор Гіркін відіграли ключову роль в анексії Криму. Сьогодні обидва плекають надії, що Росією правитиме Цар.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Перший етап анексії
Наприкінці лютого 2014 року Кримський півострів був відрізаний від авіасполучення. Там не міг сісти жоден літак, окрім військових літаків РФ.
У п'ятницю, 28 лютого, о 9:30, жіночий голос із приймальні директора авіакомпанії КримАероРух повідомив, що нікого з керівництва на роботі немає.
“Просто нікого немає”, – сказав голос у слухавці.
За півгодини я приїхав до аеропорту, щоб пересвідчитись особисто. Диспетчерська вежа вже була заповнена людьми у формі й балаклавах, що закривали їхні обличчя. З ними був чоловік у цивільному з георгіївською стрічкою на рукаві. Це був агент російської військової розвідки під прикриттям Ігор Гіркін, також відомий як "Стрєлков".
Пізніше він сам визнав, що керував тими, хто того ранку блокував шляхи до півострова. Він очолював службу безпеки російського олігарха Костянтина Малофеєва.
Олігарх, що стояв за окупацією Криму
За місяць до тих подій, 30 січня 2014 року, до Криму під час сильної заметілі прилетів Малофеєв.
З ним також прилетів Гіркін і ще кілька представників спецслужб, а також група московських політиків у супроводі кількох грецьких монахів з Афонського монастиря.
В інтерв'ю ВВС Малофеєв згадував: “Тут із кабіни вийшов пілот, перехрестився, отримав благословення... і ми приземлилися! А коли відчинилися двері, був такий вітер, що поздував наші шапки”.
За кілька місяців до того серед місцевих еліт у Криму почалися розмови про майбутній переділ в уряді.
Ґрунт для військового вторгнення готували агенти російських спецслужб. Якісь люди без жодних офіційних повноважень ходили між різними політичними фракціями, шукаючи прихильників.
Машина російської таємної служби повільно і обережно розпочала диверсійно-розвідувальну операцію підготовки до вторгнення.
Гіркін очолив відділ безпеки Костянтина Малофеєва – одного з найяскравіших рейдерів сучасної Росії, вплив якого розповсюджувався далеко за її кордони.
Дві голови орла
У 2014 році, коли начальник служби безпеки Малофеєва брав участь у вбивствах в українському Донбасі, представники інвестиційної компанії LIC 33 (Louvrier Investment Company) в Болгарії повідомили про придбання активів, які з точки зору сучасної гібридної війни можна віднести до категорії “стратегічних”.
Ігор Стрєлков, також відомий як Ігор Гіркін, верховний військовий командир самопроголошеної «Донецької народної республіки», проводить пресконференцію 28 липня 2014 року в Донецьку, східна Україна. AFP.
Серед компаній, що потрапили під російський контроль, були провідний оператор телекомунікацій і найбільша телерадіокомпанія Болгарії. З даними Louvrier Investment, всі ці активи були придбані за 1 євро.
Російсько-бельгійський бізнесмен П'єр Лувріє і власник LIC 33 не приховували своїх зав'язків із Малофеєвим, позуючи на фото з начальником його служби безпеки.
Кілька років потому – приблизно тоді, коли прокуратура Нідерландів завершила розслідування у справі про збиття пасажирського літака рейсу МН17 на Донбасі, Малофеєв сам став фігурантом справи про відмивання грошей у Болгарії. Там його пов'язували з очільником проросійського руху, якого звинувачували в шпіонажі на користь Москви. В результаті Малофеєву заборонили в'їзд до Болгарії на 10 років.
Інтереси Малофеєва виходять далеко за межі номінально православних країн Чорноморського басейну. Фонди, пов'язані з ним, працюють в Африці, де Росія хоче отримати доступ до родовищ, і на яку припадає приблизно половина експорту російської зброї.
Фото посвідчення Гіркіна як керівника управління ФСБ Чеченської Республіки, «Одеський журнал».
Окрім зброї, за словами Путіна, Росія хоче збільшити свою присутність на африканських ринках сільгосппродукції, літаків і лікарських препаратів. На путінському саміті в Сочі Малофеєв був найпершим компаньйоном для африканських політиків.
Цей “православний олігарх,” як його іноді називають, також фігурував у численних справах про маніпуляції з цінними паперами, про створення і пограбування криптовалютної біржі, про організацію другої за величиною в Росії троль-фабрики, що розповсюджує фейкові новини.
Десант російських попів
Вранці 12 квітня 2014 року озброєні люди в балаклавах і камуфляжі –придбаних за гроші Малофеєва – оточили будівлю управління поліції в Слов'янську, позносили покришки і дошки для барикад і вивісили на будівлі російський триколор.
Однією з ключових фігур, що підтримували Гіркіна під час його "відрядження на Донбас", був Малофеєв. Про нього Новая газета писала як про “православного російського бізнесмена, власника телеканалу "Царьград", що входить до кола Сергія Глазьєва”. Глазьєв на той час був радником російського президента “з питань регіональної економічної інтеграції”.
Мер Слов'янська Неля Штепа повідомила: “За містом зібралися озброєні бойовики. Потім, за згоди нашого православного священника Отця Віталія, вони розташувалися в його Православному центрі… Із цього Православного центру вийшло десь 150 озброєних до зубів людей, до них приєдналися ще 300, яких запросив Отець Віталій – колишній афганець. Ці 300 людей отримали від бойовиків усі повноваження, і сьогодні вони роблять у місті все, що хочуть”.
Костянтин Малофєєв (фото: Wikicommons/Lous Whinston)
За словами жителів Слов'янська, окрім Православного центру, про який говорила мер, Святогірська Лавра також стала базою тих, хто брав участь у збройному захопленні міста.
“В моїй особистій охороні були послушники, монахи і ієромонахи Святогірської Лаври. Усі. Усі до одного”, – кілька років потому заявив Гіркін.
За інформацією джерел Kyiv Post, яка пізніше підтвердилася, Святогірський православний монастир був "базою" російських агентів, перевдягнених у монахів.
Цей монастир став одним із центрів активної підтримки російських сил на сході України.
Кілька років потому Радіо Свобода оприлюднило уривок розмови між двома чоловіками, голоси яких були схожі на голоси Малофеєва і Гіркіна. Мова йшла про теракт, влаштований влітку 2014 року за участі росіян.
Ігор Гіркін виступає на пресконференції влітку 2014 року, коли він був «міністром оборони» ДНР, прапор якої висить за його спиною. (Скріншот Донецького ТБ)
“Дайте мені Стрєлкова [Гіркіна], терміново,” говорить голос, схожий на голос Малофеєва.
Гіркін говорить: “Здрастуйте, Костянтине Валерійовичу! Ворог відступив з великими втратами на всіх напрямках. Костянтине Валерійовичу, я особисто прошу вас уточнити, кого ми вбили…”
Малофеєв відповідає: “Можу дати тільки офіційну інформацію: це керівник українського Антитерористичного центру – саме той, хто треба”.
Вислухавши подяку Гіркіна, Малофеєв говорить, “Бувай! І ще хочу сказати, що ви добре відсвяткували Вербну неділю”.
“Я старався! Дякую!” – каже Гіркін.
За кілька місяців після подій у Слов'янську я був на недільній службі в одному з тамтешніх храмів. На приховану камеру я знімав проповідь місцевого священника, який під час тих подій вітав Гіркіна і його людей. Священник розповідав про мусульман, які “досі ріжуть християн, неначе баранів”, і про католиків – “цих нечистих антихристів”, які “змушують нас страждати” і підривають “єдиний уряд”.
Югославська війна як випробувальний полігон
Влітку 1992 року на Балканах з'явилися російські військові. Там вони започаткували добровольчий рух на захист своїх “православних братів”. Серед тих вояків був тоді ще нікому не відомий Ігор Гіркін.
Фото: Скріншот з газети Klix
“Я бачив Гіркіна недалеко від міста Зеніца, точніше біля села Жепче”, – німецький військовий кореспондент Йоганнес фон Донаньї розповів Kyiv Post.
“Судячи з усього, завдання у цієї групи росіян було не таким, як у сербських солдатів. Моє джерело казало про цю групу, що це розвідувальна місія на кшталт радянської”, – додав фон Донаньї.
Пізніше, коли Гіркін з'явився в Україні, боснійське видання Klix опублікувало світлини, зняті в Боснії саме в той час.
Повідомлялося, що Гіркін перебував у районі міста Вишеград під час масового вбивства кількох тисяч мусульман. Пізніше в своєму “Боснійському щоденнику” він написав, що приїхав до Боснії, щоб воювати проти “мусульманських дикунів”, бо відчував, що його обов'язок – стати на бік православних.
Відтоді його ідеї православ'я і монархії переросли в стійкі ідеологічні переконання, поставивши його в один ряд із численними російськими ультра-націоналістами і давши йому на подив велику свободу в критиці російської армії і навіть Путіна за те, як іде війна проти України.
Особливо наближені до монарха
Костянтин Малофеєв, який відрядив Гіркіна на Донбас, є також учасником проєкту з відновлення самодержавства в Росії.
На установчих зборах Товариства розвитку російської історичної освіти "Двоголовий орел" Малофеєв заявив: “Гарантом суверенітету Росії може бути тільки імперія, яку очолить монарх, Богом обраний цар”.
Як повідомило Радіо Свобода, учасники зборів “виразили сподівання, що ці вибори [президента] будуть останніми, і що до 2024 року в Росії буде відновлена наша національна монархічна форма правління”.
У статті про місію "Двоголового орла", опублікованій в одній Північно-Кавказькій проурядовій газеті, написано: "Двоголовий орел об'єднує тих, хто виступає за відновлення російської монархії і називає себе православними імперіалістами".
"Двоголовий орел" зареєстровано в Москві за тією ж адресою, що й Російський інститут стратегічних досліджень (РІСІ). До 2009 року РІСІ був де-факто підрозділом ФСБ, а очолював його колишній генерал зовнішньої розвідки.
РІСІ брав участь у багатьох проєктах за кордоном, в тому числі в підписанні меморандуму з одним інститутом у Греції, який заснував міністр оборони Греції. Той, після застілля в готелі Малофеєва Царьград, почав виступати проти розширення НАТО на схід Європи.
Агентство Reuters навіть розкрило факти втручання РІСІ в президентські вибори в США 2016 року, після яких до влади прийшов Дональд Трамп.
Засновником РІСІ, як зазначено на його вебсайті, є Володимир Путін.
