Звільніть Саакашвілі, звільніть Грузію, звільніть світ від російського імперіалізму!

Від часу затримання Міхеїла Саакашвілі в 2021 році лунає стільки вимог звільнити його, що навіть короткий опис його життя і кар'єри видається зайвим.

Достатньо сказати, що за час його президентства економіка Грузії зросла на  70%, і ця країна стала на шлях вступу до ЄС і НАТО.

При ньому Грузія пережила найтемніший період від часу здобуття незалежності, коли Росія напала на неї і захопила два її регіони – Абхазію і Південну Осетію, тобто 20% її території. Але Росія не досягла бажаного результату – повної політичної капітуляції Грузії.

Саакашвілі досяг дуже багато завдяки чіткій позиції та рішучим діям, але заплатив за це дуже високу ціну – політичну, коли сплив термін його президентства і він виїхав із Грузії; особисту ціну під час одіссеї в Польщі та Україні; і найвищу, яку він зараз платить своїм життям.

Якщо аналізувати цю проблему, розглядаючи через лупу біографію Саакашвілі, то важко, мабуть, зрозуміти, чому він обрав саме такий шлях. Але якщо змістити фокус із трагедії людини на трагедію країни і величезного простору світу, стане зрозуміло, чому Саакашвілі готовий померти.

На жаль, ніхто не намагається цьому завадити.

Уряд України офіційно закликав звільнити його.

 Багато впливових фігур висловилися на його підтримку. Його партія "Об'єднаний національний рух" (ОНР) від самого початку веде кампанію за його звільнення, а її новообраний голова Леван Хабеїшвілі навіть заявив, що хоче "фізично витягти" його.

Його прибічники демонструють свою солідарність на вулицях і в соцмережах. У понеділок у різних столицях пройшли мітинги з вимогою звільнити Саакашвілі.

То чому ж прагнення звільнення Саакашвілі таке щире і важливе? Причини виходять за рамки питання порушень прав людини, від яких він страждає.

 Бо мова йде про долю цілої країни – Грузії – і всіх пострадянських країн.

Говорячи про сучасну історію Грузії, історики і політологи посилаються на "еру Саакашвілі", але хронологічно вона не збігається з його президентським терміном.

Це свого роду "ренесанс", "золота ера", і з часом вважатиметься, що вона розпочалась і закінчилась великою, поворотною історичною подією.

Якщо вести відлік ери Саакашвілі від "Революції троянд" 2003 року, після якої Грузія перестала бути пострадянською державою-невдахою, то сьогодні може настати її кінець. Чому саме сьогодні – аж через десять років після того, як припинилася політична діяльність Саакашвілі у Грузії?

Тому що зараз, вперше відтоді, як грузини стали на новий політичний шлях, вийшовши в 2003 році на вулиці Тбілісі, вони перестали виходити на вулиці.

До цього вони роками регулярно і масово протестували проти рішень і дій, які, на їхнє переконання, вели країну вбік від обраного ними шляху.

Тепер, коли Саакашвілі перебуває в тюремному лазареті, грузини заціпеніли. Їхню країну заполонили втікачі з Росії, яка окупувала 20% її території, а уряд, попри загрози безпеці, яку ті становлять, ще не запровадив візовий режим для цих північних "біженців".

Натомість після того, як у 2018 році Росія заборонила польоти до Грузії, щоб завдати удару по її туристичному сектору (але не завдала), уряд Грузії саме зараз, під час війни, розглядає можливість відновлення авіасполучення між Тбілісі і Москвою.

Багато грузинів їдуть із країни, а ті, хто не їде, схоже, змирилися.

"Але деякі з нас залишаються і борються", – депутат грузинського парламенту Нона Мамулашвілі сказала в інтерв'ю Kyiv Post. Її брат Мамука – засновник і командир Грузинського легіону, який воює за Україну на Донбасі з 2014 року, а вона є помітною фігурою в партії Саакашвілі ОНР. У січні 2022 року її обрали головою партії.

"Всі у партії від початку погодилися, що першочерговою політичною метою є звільнення Міші", – сказала вона, оскільки він вважається "політичним в'язнем Росії у Грузії".

У 2018 році Саакашвілі заочно засудили за начебто зловживання владою на посту президента. Після повернення до Грузії в 2021 році його заарештували. Ще в 2014 році, коли був виданий перший ордер на його арешт, він заявляв, що став жертвою полювання на відьом, влаштованого Москвою, яка ніколи не пробачить йому спротиву війні Росії проти Грузії в 2008-му.

Саакашвілі неодноразово заявляв, що засудили і ув'язнили його не з ініціативи Грузії, а через бажання Путіна його вбити. Нещодавно Мамулашвілі висунула припущення, що люди, які організували повернення Саакашвілі на батьківщину, після якого його заарештували, були російськими агентами.

"Росія хоче, щоб Саакашвілі вбили у Грузії, вбили грузини", – сказала Мамулашвілі.

І справді, Росія хоче вбити Саакашвілі, бо той уособлює собою еру, уособлює прагнення народу. І хоча в його недоброзичливців можуть бути власні причини такого ставлення, зараз вони мовчать.

Тому що Саакашвілі є уособленням надії, що на деякий час оживила Грузію до того, як та стала поступово відкочуватись назад до задушливої залежності.

І Україна дуже добре знає, чим є ця надія. Це – прагнення народів колишнього Радянського Союзу перестати бути колоніями, вийти з-під централізованої влади, яка завжди підрізала їхні крила і воліє продовжувати це робити.

"Якщо Грузія й далі буде йти цим шляхом, вона приречена стати другою Білоруссю, – каже Мамулашвілі. – Росія всіляко намагається ізолювати Грузію і силоміць втягнути її в повну залежність від Москви".

А ще Україна знає, що ніщо так не бісить Росію і не рухає її до війни, як законне прагнення народу йти незалежним політичним шляхом. Так було під час Євромайдану в 2014-му, і так було в Грузії в 2008-му.

У цьому сенсі Саакашвілі є символом, і тому його повільно труять і морять голодом – так само, як це в радянські часи робили чекісти, НКВС, КДБ, а зараз ФСБ.

Зараз, коли Саакашвілі страждає і стоїть на порозі смерті, троянди революції в'януть.

Але не все втрачено. Поки українці жертвують життям у цій боротьбі за гідність вільного світу, і поки є грузини, що моляться і воюють за братній народ, ще не пізно для цивілізованого світу втрутитись і звільнити Мішу.

У Писанні сказано: "Той, хто рятує одне життя, рятує весь світ". Саме це – про Саакашвілі, який є живим (поки що) втіленням історичної парадигми, спільної для дуже багатьох людей у світі.

Погляди автора статті можуть не збігатися з поглядами редакції Kyiv Post.