«Корейський сценарій» припинення війни в Україні: наскільки він ймовірний?

Останнім часом, навіть на тлі очікувань нового російського наступу в Україні, знов пожвавилися розмови про ймовірність переговорного завершення війни між Росією і Україною. Найбільш активно обговорюється так званий «корейський сценарій» припинення війни. На цей варіант натякнув експрезидент РФ Дмитро Медвєдєв, йому відповів секретар РНБО України Олексій Данілов («Україна – не Корея»). Також зазначу, що цей сценарій обговорюється і в західних політичних і аналітичних колах.

Що взагалі мається на увазі, коли говорять про «корейський сценарій» завершення війни?

Йдеться про конкретний історичний прецедент – як була припинена корейська війна 1950-1953 рр. Формально, це була війна між Північною і Південною Корею, але в бойових діях брали участь з одного боку  Китай і СРСР (на боці комуністичного режиму Північної Кореї), з іншого боку - США і низка західних країн під прапором ООН, які захищали суверенітет Південної Кореї. Це була перша локальна «гаряча» війна після виникнення Холодної війни - протистояння між Заходом (капіталістичними країнами) і державами Комуністичного табору. З обох боків протистояння були великі держави з ядерною зброєю, що теж викликає певні (хоча і неповні) аналогії з нинішньою війною Росії проти України. Але головний інтерес викликає форма завершення тієї війни – без мирного договору, лише угодою про завершення воєнних дій із закріпленням розділення території Кореї по певній лінії (38-й паралелі).

Чому цей сценарій розглядається і стосовно нинішньої війни між Україною і Росією?

Головним чином це обумовлено несумісністю переговорних позицій України і РФ, неможливістю знайти якійсь реалістичний мирний компроміс. Україна не погоджується на відмову навіть від частини своїх територій, окупованих Росією. А РФ навряд відмовиться від тих регіонів, які вона офіційно анексувала. І тому найбільш вірогідний сценарій завершення війни – домовленість про припинення бойових дій на певній лінії фронту.

Наскільки цей сценарій є ймовірним?

Для відповіді на це запитання тезово розглянемо аргументи «за» і «проти» цього сценарію для Росії, України і наших західних партнерів, від підтримки яких залежить наша ресурсна здатність продовжувати цю війну.

·   Чи вигідний «корейський сценарій» Росії?

Починаючи війну проти України Путін прагнув повернення нашої країни під контроль Кремля («денацифікації, демілітаризації» тощо), мало того, він ще висував ультиматуми Заходу щодо повернення НАТО до конфігурації 1997 р. Всі ці плани провалилися. Виграти війну проти України Росії не вдалося. Не вдалося навіть повністю захопити території регіонів, які Кремль анексував. З деяких окупованих територій росіянам взагалі довелося тікати. Путін не може виграти цю війну, але і програвати не хоче. Проте чи вистачить Росії ресурсів на ведення тривалої війни? 

Принизливою поразкою для Кремля була б втрата всіх окупованих територій, включно з Кримом. Це ще загрожує і виникненням внутрішньополітичної кризи в Росії. А от заморожування нинішньої війни в Україні із збереженням контролю хоча б над частиною нині окупованих територій було б частково вигідним для Кремля. Пропагандистські це можна видати за відносну перемогу. Також цей сценарій зберігає для РФ важелі військово-політичного тиску на Україну і опосередковано на Захід. Безумовно, російська партія війни буде незадоволена, будуть критика і звинувачення, існуватиме ризик внутрішньополітичної нестабільності в Росії. Проте, заморожування нинішньої війни проти України може потенційно виглядати як менше зло для Путіна.

·   Які переваги і які ризики можуть виникнути для України в разі реалізації «корейського сценарію»?

Головні позитиви – припинення бойових дій, обстрілів українських міст, об’єктів інфраструктури, збереження життя українських бійців і цивільного населення, повернення до мирного життя, створення передумов для відновлення вітчизняної економіки. Якщо «корейський сценарій» був би реалізований на кордонах 1991 р., це був би оптимальний варіант. Інша річ, якщо цей сценарій буде здійснюватись без звільнення всіх окупованих територій. Хоча дехто може сказати: а навіщо нам Крим і Донбас, де переважна більшість населення має проросійські погляди, і де до 2014 р. голосували переважно за проросійські сили, а за дев’ять років окупації ще більше одурманені російською пропагандою? В разі деокупації цих регіонів це створить для Києва величезну внутрішню проблему на довгий час. Проте в Україні це непопулярна точка зору. Абсолютна більшість українців виступає за повне звільнення всіх наших земель, окупованих Росією.

Тому перший очевидний ризик «корейського сценарію» в разі збереження частини окупованих територій під контролем Росії - його несприйняття більшістю українських громадян. Неминучою буде і гостра критика такого рішення не тільки з боку опозиції, а й з боку багатьох прихильників нинішньої влади.

Є чималий ризик, що це може призвести і до внутрішньої політичної кризи. Із стратегічної точки зору головний ризик буде полягати в тому, що цей сценарій не принесе стійкого і гарантованого миру. Це буде не стільки припинення війни, скільки її призупинення, з великими ризиками відновлення. Це буде не мир, а тимчасове заморожування війни. Якщо буде зберігатись ризик відновлення війни, або припинення вогню буде неповним, тоді навряд відбудеться швидке і повноцінне економічне відновлення України. Інвестори і фінансові донори не стануть ризикувати своїми коштами.

Якщо узагальнювати баланс позитивів і негативів «корейського сценарію» для України, то ризики і потенційні проблеми явно переважають. 

Ставлення наших західних партнерів до «корейського сценарію» є явно неоднозначним. Такий висновок можна зробити за прямими і опосередкованими ознаками. Є як прихильники цього сценарію, так і критики. Є щире бажання допомогти Україні встояти перед російською навалою. Є розуміння, що ми не відмовимось навіть від  окремих окупованих територій. Вже з’явилось усвідомлення, що Путін не є прийнятною стороною переговорів і йому не можна довіряти. Але … У наших західних друзів є також занепокоєння, що війна з Росією може занадто затягнутися.

В той же час вже відчуваються певні обмеження ресурсів зброї і боєприпасів, а ще більше – внутрішні соціально-економічні і політичні проблеми. Залишаються побоювання щодо неконтрольованої ескалації воєнного конфлікту в Україні і ризиків прямого воєнного зіткнення між Росією і НАТО, що загрожує глобальною ядерною війною. Якщо підсумувати, то для західних лідерів і політичних еліт «корейський сценарій» не є пріоритетним, але його не відкидають, і за певних умов він може розглядатись.

Якщо робити загальні висновки з нашого аналізу, то на сьогодні і, як мінімум, на найближчі місяці «корейський сценарій» не є актуальним, тому що і Росія, і Україна сподіваються переломити хід війни на свою користь. Найближчі півроку, а скоріше приблизно до жовтня, обидві сторони війни спробують вести наступальні дії і реалізувати свої політичні інтереси воєнними засобами. А за результатами воєнних дій десь наприкінці року і виникне питання: а що далі? 

«Корейський сценарій» буде розглядатись в тому випадку, якщо війна перейде у тривалу і стійку позиційну фазу, якщо стане зрозумілим, що жодна з сторін не отримає перевагу і не виграє війну остаточно. Ось тоді, можливо, розпочнуться переговори.

На хід і результати переговорів буде впливати внутрішньополітична ситуація в Росії і Україні, а також ситуація у світі загалом. Під час корейської війни від виникнення патової ситуації у воєнних діях і початку переговорів до остаточних домовленостей пройшло два роки. Україна може розглядати «корейський сценарій» лише в тому випадку, якщо він буде неминучим, і його буде сприймати українське суспільство, хоча б у більшій своїй частині.  

Хай там як, і хід війни, і її завершення можуть розвиватись за різними сценаріями. І українці куди більше сподіваються на переможний український, а не «корейський» сценарій завершення нинішньої війни.