“Нас читають російські воєнні блогери”. Інтерв’ю з автором Telegram-каналу “Лачен пише”

За останні 4 роки в Україні значної популярності набув месенджер Telegram (його створив росіянин Павло Дуров). Його використовують ЗМІ як додаткову новинну стрічку, свої канали тут мають державні установи та політики, почати комунікацію з потенційною аудиторією може будь-хто. Саме тому в Telegram значну популярність мають анонімні канали, де автор чи група авторів можуть приховувати своє ім’я і публікувати будь-яку інформацію - від особистих думок до політичних сенсацій. Відсутність цензури та контролю приваблює користувачів. За останній рік збільшилась популярність месенджера і на Заході. 

Під час війни Telegram продовжує набирати користувачів. Різноманітні Telegram-канали публікують авторську воєнну аналітику, відео без цензури від військових, повідомлення про загрози ракетних обстрілів і навіть час та місце прильотів ракет, що можуть повідомляти лише військові. Крім того, тут за лічені години збирають кошти на потреби військових, часом суми можуть сягати мільйона гривень.

Kyiv Post поспілкувався з найвідомішим в Україні власником Telegram-каналу “Лачен пише” Ігорем Лаченковим. Ексклюзивно він розповів про «залаштунки» ведення каналу з понад мільйоном підписників, співпрацю з українськими спецслужбами, проведення на каналі інформаційно-психологічних спецоперацій (ІПСО) проти росіян, а також про позицію України на західному інформаційному фронті. 

Якою була початкова концепція вашого Telegram-каналу “Лачен пише”? 

З початку канал був орієнтований на друзів та людей, які мають схожі погляди, зокрема на політичну ситуацію в країні. Але майже одразу після створення відбулося велике розширення аудиторії. Після початку повномасштабного вторгнення РФ канал якось одразу набув здебільшого військової тематики. Швидке збільшення кількості підписників відбувалося саме собою завдяки сарафанному радіо. 

Яким українським та закордонним джерелам інформації ви довіряєте? 

Із закордонних — Reuters та Bloomberg. Із українських майже всім, якщо вони посилаються на надійні джерела інформації. Тобто, якщо я бачу, що немає джерела у статті, то я одразу шукаю далі. 

На початку повномасштабного вторгнення було багато фейків, тож як ви перевіряли інформацію? І наразі, на вашу думку, стало менше дезінформації? 

Так, на початку вторгнення було дійсно багато фейків. Але ми дуже уважно перевіряли інформацію. Завжди намагалися знайти людей із місця подій, крім того, у нас багато друзів на фронті. У глобальному вимірі посилаємося лише на офіційні джерела. 

Помилки траплялися, але небагато. За перші три місяці було десь до 10 фейків. Насправді у нас така добра комунікація з аудиторією, що вони одразу пишуть нам, якщо щось підозріле помічають. 

Наразі деякі фейки просто стали більш «розумними». Є такі фейки, коли щось виривають із контексту та починають розповсюджувати. Наприклад, як сталося з інтерв'ю з генеральним директором Baykar (турецька військова компанія), де вирвали з контексту фразу про десять мільйонів доларів хабаря (нібито для підключення заводу компанії до енергосистеми України, в Міністерстві енергетики спростували це). Хоча там не йшлось про хабар, йшлося про те, що приватна компанія просто вимагала побудувати електромережу для Baykar. Але у нас в ЗМІ все так перекрутили, що вийшло, ніби хтось прийшов до Baykar і попросив 10 млн доларів. 

Як вам вдається подавати новини оперативно? Чи є у вас команда? Це робота на ентузіазмі чи помічники отримують за це зарплатню? 

Сам би я вести канал не зміг, тому у моїй команді є дві людини. Спочатку друг допомагав, а десь за півтора місяця почав вже працювати. Згодом він привів вже свого друга. 

Так, вони отримують зарплатню — певний процент із донатів або завдяки рекламі, яка є на каналах. 

Як виглядає ваш графік роботи та яким чином розподіляються обов‘язки? 

Графіка як такого немає. Ми попереджаємо один одного, якщо когось не буде онлайн певний час. Але на чергуванні завжди хтось повинен бути. Вночі зазвичай спимо. Але так склалося, що у нашій команді всі сови, тому часто можна побачити, що хтось постить інформацію до 3-5 ранку. Однак я прокидаюсь о 8 ранку, дивлюсь новини, щось можу запостити, а потім ще деякий час поспати. У разі надзвичайних подій мені телефонують. 

У нас є окремий чат, де ми вирішуємо, хто та що постить. Втрьох не так складно цим займатися, але думаю, що згодом все ж таки будемо збільшувати свою команду. 

За рахунок чого канал приносить вам прибуток?

Це реклама. Ми співпрацюємо з великим бізнесом, аби ця реклама виглядала у формі новини або нативно. Насправді нас це не сильно цікавить, але є рекламні інтеграції, які нас задовольняють. Такі пости можна перерахувати по пальцях на великому каналі. Втім у нас є розважальний канал “Бро скинув мем”, де реклама в залежності від замовлень може виходити щодня або через день. 

Ціна визначається індивідуально. Все залежить від того, чого хоче замовник — час перебування на каналі, вигляд, тип посту тощо. Наші табу — це казино, замовна інформація, алкоголь, тютюнові вироби тощо. 

Скільки запитів на допомогу у зборі коштів для військових вам надходить? 

Дуже багато. Взагалі то у нас є ще одна людина в команді, яка відповідає за збори грошей на каналі “Бавовна”, де публікуємо інформацію про збори майже кожен день. Приблизно за добу вдається закрити збір коштів.

Тож коли мені пишуть про допомогу, то я передаю інформацію другу. Він займається перевіркою, аби впевнитися в прозорості збору. Потім вже вносить у чергу в окрему таблицю в Excel, але деякі запити можемо поставити вище у разі надзвичайного випадку. І через те, що у нас є друзі військові, то ми знаємо найгарячіші напрямки та де найбільше необхідна допомога. 

Яким був найбільший збір коштів? Та скільки всього зборів було закрито? 

Найбільший збір був на чотири безпілотники Bayraktar TB2, тоді за три дні зібрали 600 мільйонів гривень. 

Ми підбивали підсумки на Новий рік за три місяці. З вересня по грудень ми зібрали на 46 автівок, 28 дронів, 16 генераторів, 30 тепловізорів, одну антидронову пушку, 10 навушників, 10 рацій, ремонт автівок на 4 млн грн, обладнання для снайперів на мільйон гривень та форму на мільйон гривень. 

За законом благодійні фонди мають право залишати собі 20% від зібраних коштів. Ви користуєтесь цим правом? 

Я не користуюся, та у мене й немає фонду. Тільки нещодавно вніс себе у реєстр волонтерів. 

Мені не зовсім подобається цей закон, його важко пояснити людям. Тому що великі фонди, наприклад, «Повертайся Живим» або Фонд Притули користуються спонсорством великих бізнесів. Вони всю свою оперативну діяльність покривають завдяки їхнім донатам.   

Я якось спілкувався стосовно цього закону з іншими. Хтось каже, що закон потрібен для маленьких фондів, бо вони тільки так і можуть існувати. Але я думаю, що під цим законом робиться багато не дуже доброго, тому я виступаю проти нього. Але рано чи пізно все одно всі все дізнаються, коли буде відкрита операційна діяльність, і вся інформація стане публічною. 

Ваш канал читають росіяни? 

До переходу на українську мову читали дуже активно. Зараз певний відсоток теж читає. Я дізнаюсь це з негативних реакцій на наші позитивні новини, і навпаки, на нашу трагедію — позитивні реакції. Або щось можуть написати в особисті повідомлення. Крім того, читають не тільки звичайні люди, а й російські воєнні кореспонденти, блогери. 

Ви співпрацюєте з українськими спецслужбами? Наприклад, проводили на каналі ІПСО? 

Насправді багато ІПСО, що були у Telegram-каналах, робили самі канали. Ми теж цим займаємося. 

Перший раз до мене звернулася СБУ ще за день до повномасштабного вторгнення. Іноді бувають запити від кіберполіції розмістити якусь інформацію. Наприклад, аби люди не велися на шахраїв. Також бувають запити від Центру протидії дезінформації. Наприклад, просили оприлюднити список каналів, що керуються російськими спецслужбами або про викриття певних фейків.

Які приклади ІПСО, котрі створювали Telegram-канали, можете навести? 

Пам‘ятаю, коли багато каналів постили лічильник підриву Кримського мосту, також кошмарили Бєлгородську область, публікували різні статті, що створювали психологічний тиск на росіян тощо.

Насправді ми іноді це продовжуємо робити, але немає сенсу про це розповідати, бо це не буде працювати. Адже реакція росіян є завжди. 

Ви слідкуєте за російськими Telegram-каналами? 

Звісно, але не ті канали, що знаходяться у російському Топ 10, там суцільний безлад. Я читаю воєнних кореспондентів, які більш-менш не спотворюють реальність. Мені цікаво звіряти інформацію з фронту. І там інформація часто збігається. 

Чи перемагає Україна на інформаційному фронті у західних ЗМІ? 

Ні, там ми часто програємо. У Росії великий бюджет, який направляється на підкуп західних ЗМІ та політиків. Вони мають там своїх агентів впливу, а часом і повністю свої ЗМІ. Багато журналістів у топових іноземних ЗМІ працюють на користь Росії.

Які відомі західні ЗМІ публікували статті з проросійськими наративами?

Таке можна знайти навіть у Топ американських ЗМІ. Але на них не треба звертати уваги, не всі їх читають. Були випадки в New York Times, Washington Post та інших. 

Також погано все в італійських, угорських, австрійських ЗМІ. Знайомі журналісти зі Словаччини також жаліються на те, що там важко. Навіть у Британії можна знайти певні сумнівні статті сумнівних журналістів. Бо підкупити та поширити певну інформацію насправді не так складно, особливо на Заході. Крім того, на Заході багато хто відірваний від нашої реальності. Добре пишуть ті люди, які тут знаходяться або приїжджають. 

Які наразі найпопулярніші наративи, які Росія розповсюджує за кордоном? 

Росіяни зараз зосереджені на тому, аби нам припинили надавати західну зброю та кошти. Тому вони роблять ІПСО з підривом довіри до нашої влади. Мовляв, Україна — корумпована країна. Також знову поширюється теза, що ми не виграємо війну. І що в країнах, які надають допомогу, є інші проблеми, на які треба звернути увагу замість України.

Тобто мається на увазі також дискредитація України в очах Заходу за допомогою підкуплених людей з українського політикуму? Чи могла бути чимось подібним історія з депутатом Миколою Тищенком, який поїхав до Таїланду? 

На мій погляд, це був відволікаючий інфопривід на фоні скандалів через закупівлі Міністерства оборони, тобто це було орієнтовано на внутрішню українську аудиторію. Бо насправді на заході всім байдуже, що якийсь наш депутат виїхав до Таїланду на якийсь дипломатичний захід. Про це на Заході навіть ніхто не написав. Там писали про закупівлі Міністерством оборони харчування за завищеними цінами.

Що ми можемо робити, аби посилити позиції України на західному інформаційному фронті? 

Twitter — це насправді велика сила. Там можна будувати власну інформаційну повістку та спрямовувати її на Захід. Можна спілкуватися з людьми, які там залишають коментарі, пояснювати їм якісь речі й таким чином впливати на західну аудиторію. 

Ми багато років недооцінювали цю мережу, коли росіяни були там дуже впливові. І навіть зараз вони мають великі ботоферми. Наприклад, якщо зайдеш на будь-який пост про війну в Україні Західного медіа, то одразу хвилин за 15 побачиш ботів. Тому важливо поширювати через соціальні мережі українські тези. 

Яким має бути інформаційний простір на деокупованих територіях? 

Один військовий у своєму Twitter написав: “Мені байдуже, скільки в Луганську людей буде зустрічати з українським прапором. Мені важливо, скільки людей із українським прапором туди ввійде та повернеться додому”. 

Яке, на ваш погляд, майбутнє в українських медіа? А також чи є у Telegram більші перспективи? 

Як і будь-яка соціальна мережа Telegram має свої ризики. Все ж таки його власник Павєл Дуров є хоча й колишнім росіянином, який знаходиться у Дубаї, але все одно у нас можуть знайти привід дискредитувати Telegram. Втім, дивлячись на те, що зараз всі політики та державні установи мають канали в Telegram, то може і не знайдуть приводів. 

Якщо брати просто ЗМІ у такому загальному вигляді, то дуже добре майбутнє. Бо люди перейшли з телевізора в Інтернет, і надалі кількість таких людей буде зростати. 

На вашу думку, які труднощі чекають на українське суспільство? 

У першу чергу, це велика кількість людей зі зламаною психікою. Навіть, якщо зараз ми будемо цим займатися, залучимо всі ресурси, то ми все одно не зможемо повністю це виправити. Багато військових не звертається за психологічною допомогою, багато людей звичайних не звертається до психологів. Психіатрія не працює взагалі, на неї не виділяють кошти. 

По-друге, можлива велика політична криза, тому що «не на часі» стане «на часі». Люди, які проявили себе під час війни, захочуть піти до політики. Але головне, аби туди більше не допустили старих акул політики. Бо зараз ця вся система руйнується та ситуація у політиці насправді покращується. І культура «скасовування» у нас стала настільки потужною, що у разі будь-якого провалу тебе одразу можуть скасувати. Насправді Telegram-канали породили велику свободу слова у цьому сенсі. 

Втім деякі політики зараз починають поводити себе так, ніби війна закінчилася. Але війна не закінчилася, та росіяни стають більш агресивними. Якщо раніше вони передавали військовим іконки, то зараз вже дрони та тепловізори. Якщо далі так піде, то скоро ми побачимо, як вони зберуть на якийсь Bayraktar іранський. Тому зараз треба займатися у першу чергу перемогою. Багато хто недооцінює ворога. А недооцінка ворога — це те, що хтось наразі займається політикою. Бо не за горами контрнаступ, і не наш контрнаступ. І те, що нам дають багато зброї, це дають для захисту від їхнього контрнаступу. 

На вашу думку, є хороші росіяни та російська опозиція? 

Ні. Для мене гарний росіянин був вбитий біля Кремля. Борис Нємцов був людиною, яка одразу відреагувала на окупацію Криму та попереджала про майбутні загрози. Але його знищили фізично. А все, що було після — це смішно. 

Росіяни мали багато шансів [стати хорошими] ще до 2014 року, та навіть у 2019 році мали ці шанси. Останній шанс вони втратили 24 лютого 2022 року. Крім того, виправдовувати їх пропагандою теж безглуздо. За кордоном живе багато росіян, але вони не виходять на мітинги проти війни, хоча і мають вибір, яку інформацію споживати. 

Яке, на ваш погляд, майбутнє Росії? 

В ідеалі хотілось би, аби вони дійсно втратили значну кількість територій. Але якщо брати по мінімуму, то Росія може опинитися у важкому економічний становищі та навіть дійти до занепаду на кшталт 90-х років, і тоді буде велика кількість злочинів. Я не бачу для них доброго майбутнього. Крім того, велика кількість росіян зі статками та інтелектом поїхали з країни. 

Однак подивимося, що буде у майбутньому. Ось деякі країни навіть під санкціями можуть і дрони-камікадзе створювати, і навіть ядерні ракети.