Допомога Україні та блокування російської культури – інтерв’ю з режисером Мішелем Хазанавічусом

У складі фандрейзингової платформи UNITED24 поповнення: допомогти Україні згодився всесвітньовідомий оскароносний кінорежисер Мішель Азанавічус. 7 лютого він відвідав міста Бучу, Ірпінь, які сильно постраждали від російської окупації. Режисер допоможе зібрати кошти на один зі зруйнованих багатоквартирних будинків в Ірпіні.

В ексклюзивному інтерв’ю Kyiv Post Мішель Хазанавічус розповів, чому погодився стали амбасадором UNITED24, чи планує він зняти фільм про війну в Україні та чи повинен світ блокувати російську культуру.

Чому ви вирішили стати амбасадором UNITED24?

Мене запросили, і я, звичайно, не міг відмовитися, тому що вважав за честь і привілей бути корисним. Це справді важливо. І, звісно, мова йде не лише про Україну, це про всі країни, які стоять за Україною, і спосіб життя, спосіб розуміння таких цінностей, як свобода та демократія. Тому, коли мені запропонували щось зробити для цього, я, звичайно, погодився.

Ви допомагаєте відбудовувати Ірпінь. Розкажіть більше про ваші ініціативи?

Ми відбудовуємо будинок, це буде дуже гарна будівля. Будівництво ще не закінчено.

Коли ми почали збирати гроші, я почув про UNITED24. Я вирішив, що це буде найкращий спосіб зробити ці гроші корисними для країни. Коли ми завершили збір, команда UNITED 24 запитала мене, в який напрям я хочу вкласти гроші. Я сказав — в перебудову. Мені запропонували кілька будівель, і ми обрали дім в Ірпені. Я погодився. Ми його відвідали.

Дуже добре бачити, де гроші будуть корисними та як вони будуть витрачені, тому що іноді ви не знаєте, куди саме вони йдуть.

Ви збирали гроші для українського міста Ізюм, яке перебувало під російською окупацією. Що ще ви знаєте про це місто?

Я мало про нього знаю. Як тільки я вирішив передати гроші UNITED24, зі мною зв’язався посол України в Парижі і запитав, чи хочу я допомогти фінансово фонду. Мені надіслали звіт про Ізюмську лікарню і сказали, що гроші підуть туди. Я сказав: «Так, це звучить дуже добре». Цій (Харківській) області дуже потрібна лікарня. Отже, частина грошей буде витрачена на будинок в Ірпені, а інша частина йде на лікарню в Ізюмі.

Я мало знаю про цей регіон, але те, що я побачив про лікарню, змусило мене подумати, що було б корисно допомогти їм відбудувати її.

Хочете відвідати Ізюм?

Так, авжеж.

Після війни, можливо?

Можливо, раніше.

Як ви плануєте допомогти Україні? Може, розповідати світові про війну чи зняти фільм?

Мене питали, чи хочу я зняти фільм про Україну. У 2005 році я створив документальний фільм про Помаранчеву революцію. Зараз я знімаю анімаційний фільм, який забирає багато часу та енергії, тому я не знаю, як буде далі.

Як я можу допомогти Україні? Я вірю, що UNITED24 надасть мені кілька напрямків.

Як ви вважаєте, чи варто відомим акторам і режисерам більше говорити про російське вторгнення в Україну?

Не знаю. Я маю на увазі, що в такій ситуації немає правил. Якщо вам хочеться говорити про це, говоріть. Але я вважаю, що це має бути щиро.

Ви згодні з тим, що світ повинен блокувати російських артистів, російські фільми, російських акторів, чи нам потрібен інший шлях?

Мені вже кілька разів ставили це питання. Моя відповідь — я не маю правильного рішення в цій ситуації. Можливо тому, що я працюю в культурній сфері. Але я сподіваюся та вірю, що культура є останньою ланкою між людьми, і це останній спосіб почути те, що люди мають сказати.

Я вважаю культуру винятком. Але я розумію, що люди зі спорту скажуть «спорт — це виняток», а люди з іншої сфери теж скажуть, що «ми — виняток», тому, зрештою, нічого не буде зроблено. Я можу сказати, що в мене немає хорошого рішення для цього. Я не вважаю хорошим рішенням закривати двері перед культурою, але також не є хорошим рішенням продовжувати бізнес, наче нічого не відбувається. На жаль, я поки не знайшов правильного рішення.

У вас є друзі в Росії?

Ні, не має. Але в мене є дуже близькі друзі, які мають певні зв’язки з людьми з театрів, які мали бути проти Путіна, які є освіченими людьми з дуже сильними зв’язками із Західними країнами. Але ці люди вірять Путіну. І я маю сказати, що коли мої друзі з ними спілкувалися на початку війни, вони були справді шоковані тим, що їм розповідали їхні російські друзі. Вони не могли в це повірити. Це було страшно.