27 лютого відбулося друге засідання Господарського суду Житомира по справі щодо повернення державі палацу Терещенків у с. Червоне, що на Житомирщині, яке наразі перебуває у власності Московського патріархату. Цей унікальний маєток є не тільки одним із найкрасивіших палаців Європи в стилі англійської готики, а й знаковим для України місцем, де у 1900-х роках зародилося українське літакобудування. Розгляд справи вже пішов по другому колу, він навмисно затягується та багато разів переноситься через дії представників Московської єпархії, які поводяться на засіданнях нахабно та агресивно.
Як саме пам’ятка архітектури такого значення опинилася в руках Московського патріархату, Kyiv Post запитала голову фундації Олену Терещенко.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
«Тут все під грифом «таємно», навіть прокуратура з 2021 року необхідні документи отримати не може. Насправді все це дуже смішно, і важко повірити, що це не жарт, а українська реальність…
Палац Терещенків у вигляді «Червоненського філіалу професійно-технічного училища № 32» чомусь був переданий на баланс ВАТ «Червоненський цукровик» представниками Житомирського обласного управління народної освіти. Рік передачі – 1998. Підстав передачі майна ліквідованого постановою КМУ навчального закладу – взагалі жодних.
Крім того, передача відбулася без рішень уповноважених установ щодо відчуження пам'ятки з державної власності та передачі її «Цукровику». Передача вказаного майна «Цукровику» і набуття ним права власності не підтверджене жодним правовстановлюючим документом. Тому ніякого права розпоряджатися Палацом Терещенків, тим більше передавати його будь-кому у власність, «Цукровик» не мав. Але передав у приватну власність Московському патріархату в 2000 році. А виконавчий комітет Червоненської сільської ради в 2002 році перевищив свої повноваження, прийнявши протиправне рішення про оформлення права власності на Палац Московському патріархату, прекрасно знаючи, що це не є можливим без відповідного рішення уповноваженого державного органу про зміну правового статусу держмайна!»
20 вересня 2000 року Житомирське єпархіальне управління безкоштовно отримало у власність єпархії пам'ятку архітектури, і вже за рік там розмістили жіночий монастир та встановили металопластикові вікна.
У 2021 році у ЗМІ неодноразово з'являлася інформація про те, що керівник Житомирської єпархії УПЦ (МП) митрополит Житомирський і Новоград-Волинський Никодим веде перемовини про продаж палацу Терещенків у Червоному з народним депутатом від ОПЗЖ Юрієм Павленком та одеським бізнесменом Борисом Кауфманом (який з 6 грудня 2022 року є фігурантом у справі про незаконне відчуження комунального майна Одеси) і просить допомогти знайти покупця на Маєток Терещенків. Сам Никодим відмовився відповідати на численні запити щодо цього питання. У прес-службі Бориса Кауфмана прокоментували : «Борис Кауфман не має жодного відношення щодо продажу палацу Терещенків. До нього ніхто не звертався і ніхто не просив будь-якої допомоги з цього приводу».
Цікавим є той факт, що сам митрополит Никодим живе в будинку площею 320 м² з дорогими меблями, ліпниною, системою «розумний дім», місток від якого веде прямісінько до Успенської церкви. Причому нову оселю, вартість якої журналісти оцінювали в 100-200 тис. доларів США, владика побудував на комунальній землі, виділеній храмові.
Для довідки: палац у с. Червоне збудований у 1851 році польським графом Адольфом Грохольським, який розводив і продавав арабських скакунів. Після його смерті будівля перейшла у власність його дружини Ванди, яка згодом продала маєток родині Терещенків. Маєток площею понад 6 000 м² мав свій театр, мармурові підлоги та кришталеві люстри. На території площею 58 га, обгородженій муром, свого часу були розташовані будинки для обслуги, озера, парк із липами та кедрами та навіть власний аеродром. Під маєтком залишилися загадкові підземні ходи, що ведуть до місцевої церкви, закладеної Терещенками, та до сусідніх сіл.
Федір Терещенко на початку 1900-х років захопився авіабудуванням, переробив стайні кінного заводу в авіамайстерні та збудував тут авіазавод, де згодом працювало понад 200 фахівців зі всього світу. Тут було розроблено багато провідних моделей українських літаків – «Терещенко-1», 2, 3, 4, 5, 6, 7, а також військові моделі, призначенні для розвідувальних польотів – «Флагман-XXII», «Моран-Сольє» та ін.
Перед Першою Світовою завод Терещенка був всесвітньо відомим завдяки своїм новаторським розробкам і випускав понад 50 літаків на рік, а під час війни виконував військові замовлення. Коли фронт підібрався занадто близько, завод евакуювали до Москви, а потім його разом із палацом націоналізувала радянська влада. Федір Федорович категорично відмовився працювати на більшовицький уряд, і під загрозою смерті був вимушений емігрувати до Європи. Історично важливо, що високопрофесійні фахівці, яких він підготував, стали потужним потенціалом для заснування та розвитку радянських та національних заводів, таких як Мотор-Січ, Антонов та Авіант.
На жаль, цю зухвалу боротьбу Московського патріархату за історичну власність України абсолютно ігнорують Міністерство культури і інформаційної політики, Міністерство освіти і науки, Фонд державного майна і депутати Верховної Ради, до яких неодноразово зверталися по допомогу. Чи може після всіх тих жахіть, які скоїла і коїть в Україні Росія, це незаконно привласнене майно, та ще й будівля такої історичної цінності, взагалі належати Московському патріархату? І чому Московський патріархат ще й досі не заборонений в Україні та може зухвало на щось претендувати? Чому родина Терещенків має сама воювати за повернення історичної будівлі у власність держави, щоб створити там Музей українського літакобудування? Питань і відповідей у цій справі багато, і вони неприємні.
