Культура рейву в Україні: релакс для військових та європейців

Попри війну в Україні продовжують розвиватися рейв-культура. Підлаштувавшись до обстрілів та блекаутів, клуби продовжують працювати за новим графіком до комендантської години. Також клуби направляють зібрані кошти на допомогу Збройним силам України або постраждалим від війни людям. 

Втім, у суспільстві тривають дискусії з приводу того, наскільки морально зараз цивільним українцям відвідувати вечірки, коли військові ведуть запеклі бої з росіянами на фронті. 

“Перед відвідуванням вечірок, я постійно сперечаюсь з собою: «А чи нормально, що я відпочиваю у такі часи так активно і шумно?». Але уранці я усвідомлюю, що стресу стало менше, а отже можливостей бути корисним стало більше. Це допомагає, правда”, - прокоментував Kyiv Post Валерій, відвідувач вечірки у Vognyk bar 17 лютого. 

Його також приваблює відкритість електронної сцени для молодих артистів. Це його мотивує. “Слід додати, що я не був на жодній з вечірок, які не збирають кошти для Збройних сил України. Тож, для мене наша рейв-культура — це яскравий промінь у пітьмі смутку», — Валерій.

Чому людей приваблює рейв-культура 

Із філософського контексту рейв-культура є певною контркультурою, вирізняльною рисою якої є заперечення істеблішменту. Можна сказати, що рейв — це певна реакція соціуму на політичні та соціальні події. 

Клубний вечір у Києві

Свідченням цього є значний розвиток електронної сцени в Києві після подій 2014 року. Коли люди певною мірою виражали свій протест та намагалися на деякий час відійти від реальності. 

“Як би це не звучало жорстко, але життя продовжується. Звісно, всі ми представляємо складну систему соціуму, у якій всій взаємодіють та несуть певні обов‘язки, від виконання яких залежить наше подальше життя у цьому соціуму. Але у першу чергу ми проживаємо своє єдине життя і маємо на це повне право”, -  розповів Kyiv Post Діма на вечірці у Sloi bar 17 лютого. 

Можна провести паралелі зі стародавніми обрядовими танцями шаманів та язичників. Під час яких тодішні люди за допомогою танцю скидали напругу та позбавлялися збитку емоцій, з’єднуючись зі своєю підсвідомістю. 

“Я відвідую електронні вечірки, тому що це певна розрядка та спосіб зняття стресу. А ще рейв — це простір, де немає осуду і в принципі доброзичлива атмосфера. Та загалом українська електронна сцена показала неймовірну підтримку та згуртованість навколо один одного. Це прекрасно”, — поділився враженнями Іван на вечірці у Vognyk bar 17 лютого. 

Окрім цього, вечірки відвідують не тільки цивільні, а й деякі військові під час своїх вихідних. Бо у Збройних силах України багато хлопців і дівчат віком до 25 років, які до вторгнення мали звичайне цивільне життя зі всіма принадами молодості. 

“Насправді я рідко відвідую вечірки, адже я військовий ЗСУ. Коли я маю вихідні, що стається доволі я рідко, то мені хочеться зробити щось, що буде нагадувати минуле безтурботне життя. Раніше я любив рейви та відвідав багато вечірок у Києві та загалом в Україні. Також я був у Європі. Але хочу зазначити, що мені найбільше до душі приходяться саме київські вечірки та їхнє різноманіття. Особливо до повномасштабного вторгнення”, - розповів Kyiv Post Данило на вечірці у Vognyk bar 17 лютого.

Втім, він приходить на вечірки, коли є змога, бо підсвідомо хоче відчути ті ж самі відчуття, як до війни. “Але я їх не відчуваю, хочу, але не можу. Наче все не те. Я не знаю, чи зможу колись відчути ту саму безтурботність. Можливо, це пов‘язано з тим, що війна ще не закінчилась, а можливо це вже відбиток на моїй психіці”. 

Рейв - непогані гроші

Журналіст Kyiv Post поспілкувався з київським електронним продюсером і діджеєм Koloah (Дмитро Авксент'єв), який наразі базується у Європі. У розмові торкнулися тем про розвиток культури рейву в Україні та її порівняння з європейською електронною сценою.

Koloah

Він розповідає, що займається музикою вже понад 15 років. Зізнається, що важко.  “Особливо, якщо ти починаєш в Україні. Я сам починав в Україні на початку 2000-х років. Було важко через те, що у нас ця індустрія була слабкою. Але наразі з цим набагато краще. Це був довгий шлях і дуже важко було заробити гроші, особливо на початкових етапах”, - ділиться діджей.  

Культура рейву він називає субкультурним жанром, який наразі є одним із головних. 

“Адже рейв так і з‘явився у 80-90-х минулого століття у якості контркультури, як панк та хіп-хоп. Зараз, звісно, є андеграунді вечірки, що є контркультурними. Але у більшості це вже є комерцією, бо рейв — це непогані гроші. Це стало індустрією. Через те, що багато людей є частиною цієї індустрії, у ній з’явилося багато грошей”, - розмірковує Koloah.

Діджей також говорить, що зараз Україна є частиною світу, частиною музичного суспільства. На думку Дмитра, в країні класна електронна сцена, і вона буде більше розвиватися.

“У першу чергу нам допоміг Covid. Тому що у Європі майже усюди були локдауни. А Україна була відкрита, тож європейці почали їздити до Києва. Але насправді стрімкий розвиток рейв-культури стався після 2014 року, десь у 2015-2016 роках. Все почалося з вечірок Схема та клубу Closer. І вже тоді багато іноземців приїжджало. А коли відкрився великий клуб на вулиці Кирилівська в Києві, то ще більше людей із закордону почало приїжджати”, - згадує Дмитро. 

І як результат — всі приїжджали до Києва та побачили, як тут все круто. Бо в Києві особлива енергія — така першоджерельна, первородна, додає співрозмовник.

“Те саме, що відбувалося в Берліні в 90-х роках у контексті техно, рейву та клубної культури, наразі можна спостерігати у Києві. Тому, звісно, люди, які приїжджають із Берліну — у захваті. Адже вони це все пережили 20 років назад і вже думали, що такого більше не зустрінуть. Але це сталося все ж таки саме у Києві”, - порівнює Koloah.

З приводу рівня професіоналізму, то Україна дійсно на високому рівні, вважає діджей. Тому що є класна електронна сцена — оригінальна, самобутня. 

Але єдина перепона розвитку полягає у тому, що довгий час українські артисти були "закриті". До того ж українські артисти ще не такі популярні та відомі закордоном. “Та наразі наших артистів стало більше у Європі. Проте, на мою думку, не можна сказати, що українська електронна сцена показую всю себе. Того, що ми маємо недостатньо. Втім подивимося, як буде у майбутньому”.