У критично важливому логістичному центрі Донбасу Часів Яр в суботу, під час візиту Kyiv Post, періодично лунали вибухи снарядів, випущених з російських гаубиць, але українські артилеристи, які вели вогонь у відповідь з мінометів і гаубиць, переважали кремлівську артилерію у відношенні принаймні п’ять до одного.
Місто Часів Яр розташоване за чотири кілометри на захід від охопленого бойовими діями Бахмута. Воно є сполучною ланкою двох ключових шляхів постачання (обидва постійно піддаються російським обстрілам), якими Збройні сили України доставляють боєприпаси, продовольство, паливо та підкріплення на українські позиції на одній із найгарячіших ділянок фронту.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Обидві дороги можуть вражатися російською артилерією, кажуть солдати та цивільні, але постачання для ЗСУ все ж таки відбувається. Команда репортерів Kyiv Post проїхала маршрутом між Часовим Яром, Слов’янськом і Костянтинівкою та виявила, що він є прохідним для повнопривідного транспортного засобу та регулярно використовується переважно військовим автотранспортом в обох напрямках.
Дорога забезпечення ЗСУ, околиці села Часів Яр, Бахмутський напрямок. Під час їзди 11 березня команда Kyiv Post виявила, що дорога проїзна. Солдати кажуть, що інколи потрапляє під вогонь російської артилерії, але постачання проходить. Фото: Філіпа Іттнера
Військовослужбовці ЗСУ, яких Kyiv Post зустрів у Часовому Яру та інших суміжних районах, виглядали добре нагодованими, перебували у гарному настрої і часом навіть вибачалися за дотримання діючого наказу командування ЗСУ, який забороняє офіційно цитовані розмови між українськими військовослужбовцями та представниками ЗМІ. Деякі військовослужбовці пропонували журналістам каву та чай, свіжі фрукти, енергетичні напої, а також радили у разі небезпеки використати підвали навколишніх будівель як бомбосховище.
На одностроях багатьох бійців були шеврони регулярних армійських підрозділів з прекрасною бойовою репутацією. Воїни виглядали відпочилими, чистими та добре оснащеними, як особистою зброєю, так і бойовими машинами. Команда Kyiv Post спостерігала вдале поєднання обладнання стандартів НАТО та радянських часів.
У неофіційних розмовах більше десятка офіцерів, сержантів і рядових ЗСУ в шести прифронтових селах, які відвідала команда Kyiv Post, заявили, що їхні формування протистоять постійним атакам російської піхоти в Бахмуті та навколо нього. За їхніми словами, російські штурмовики не мають власного важкого озброєння, зокрема БМП, танків і важкої артилерії.
Житель Часового Яру повертається додому 11 березня. Він розповів журналістам Kyiv Post, що не планує евакуюватися зі свого дому, оскільки вірить, що українська армія зупинить російські війська. Фото Філіпа Іттнера.
В одному місці, на захід від Бахмута, команда Kyiv Post спостерігала, як далекобійна гармата ЗСУ 2С9 «Піон», встановлена на узбіччі дороги, випускає важкі 203-мм снаряди у східному напрямку. Контрбатарейного вогню з боку росіян не спостерігалося. В іншому місці репортери Kyiv Post двічі чули українські гармати та міномети, які стріляли кожні п’ятнадцять секунд протягом більше п’яти хвилин, знову ж без відповіді з боку росіян.
«Ми обов’язково вистоїмо, будемо боротися з ними на кожному кроці», – заявив лейтенант ЗСУ, виходець з одного із західних регіонів України. Сержант, який командував західною бойовою машиною піхоти часів холодної війни, оснащеною кулеметом калібру 50 мм американського виробництва, сказав Kyiv Post: «Поки у нас є боєприпаси, ми зупинимо їх (російські атаки)».
Добре захований український армійський бронетранспортер БТР-3, вид з дороги в Бахмутському напрямку, 11 березня. Фото Філіпа Іттнера.
Усі солдати, які зголосились поділитись своїм досвідом перебування на передовій, розповіли Kyiv Post, що російські війська несуть жахливі втрати: цілі їхні взводи та навіть роти були фактично знищені напередодні під час спроби штурму укріплених українських позицій за підтримки керованої безпілотниками артилерії та мінометів ЗСУ. Українські бійці повідомили, що підрозділи, які воюють на Бахмутському напрямку, регулярно ротуються. За їхніми словами, підрозділи, які довгостроково тримають оборонні позиції, поетапно зазнають людських втрат і здебільшого поповнюються після того, як формування відводиться від лінії фронту.
Kyiv Post запитав, чи втрати особового складу, які зараз мають місце в районі Бахмута, завдають серйозної шкоди нашій боєздатності. У більшості випадків у відповідь лунало коротке «ні», а деякі бійці сказали, що якщо їм накажуть втриматись у місті, незважаючи на дуже великі втрати, їхній підрозділ зробить для цього усе можливе.
За два дні поїздки в район Бахмута команда репортерів Kyiv Post помітила лише одну машину швидкої допомоги ЗСУ, яка їхала на значній швидкості на захід, що, ймовірно, спростовує повідомлення деяких ЗМІ про постійні значні втрати ЗСУ на Бахмутському напрямку.
Приміщення місцевого підприємства було серйозно пошкоджено російськими ударами кілька місяців тому, і ремонт неможливий через брак коштів і триваючі російські обстріли, повідомили 12 березня кореспонденту Kyiv Post місцеві жителі села Миколаївка на Донбасі. Фото: Філіп Іттнер.
Солдати, які до мобілізації не мали військового вишколу, до відправки на передову отримали відповідну підготовку, але ніщо не може повною мірою підготувати людину до сучасного бою. Тому новоприбулі, які ще вчаться воювати, на жаль, часто зазнають надмірних втрат, перш ніж опанують воєнну науку, сказали двоє сержантів. Один солдат (за його словами, ветеран ЗСУ із семирічним досвідом) розповів Kyiv Post, що в його підрозділі – тепер елітній десантно-штурмовій бригаді регулярної армії, яка розпочала війну як добровольчий батальйон територіальної оборони – досвідчені сержанти та рядові проводять для новоприбулих власний курс підготовки, перш ніж відправляти їх у бій, але подібна практика не є типовою для всіх підрозділів ЗСУ.
83-річний мешканець Часового Яру Володимир Сергійович* розповів Kyiv Post, що місто міцно утримується українськими військовими, але в ньому місяцями немає централізованого водопостачання, опалення та газу. Електропостачання було «на диво» стабільним протягом війни, але останніми тижнями в його будинку світло відключили, сказав чоловік. Волонтери допомагають людям, які ще живуть у селі, доставляючи їм їжу та медикаменти, без яких виживання було б «неможливим», стверджує Володимир Сергійович. Російські війська ніколи не просунуться до Часового Яру, тому що ЗСУ зупинять їх у Бахмуті, «як і останні півроку», – додав він.
Ярослав Вінівецький*, волонтер, який з початку війни їздить по Донбасу, аби допомагати місцевим жителям, які потерпають від російських обстрілів, евакуюватися, сказав Kyiv Post, що «ніхто не знає», скільки мирних мешканців ще залишилося в Часовому Яру, але російська артилерія останнім часом посилює обстріли околиць міста, через що втікають і ті, хто досі залишався тут. Kyiv Post спостерігав значні пошкодження снарядами та мінами більшості цивільних будівель, зокрема майже всюди вибиті вікна. Деякі подвір’я тут вкриті воронками від влучання потужних гаубичних снарядів.
Лілія Смородіна*, мешканка села Рай-Олександрівка, розташованого за 15 км від лінії фронту, розповіла Kyiv Post: «Жити тут стало неможливо. Умови нестерпні. Весь час ведуться бомбардування й обстріли». За словами жінки, в їхньому селі стабільно подається електроенергія, воду мешканці беруть зі свердловин, а будинки опалюють дровами або вугіллям. Смородіна сказала Kyiv Post, що впевнена, що війська РФ ніколи не дійдуть до Рай-Олександрівки, тому що ЗСУ їх зупинять, але з часом російські обстріли зруйнують усі будинки та ферми в цьому районі. Вона відзначила високу дисципліну бійців ЗСУ та висловила їм вдячність за допомогу, яку ті їй надали, зокрема продуктами й пальним.
«Наші хлопці будуть битися до кінця, вони ніколи не здадуться», – сказала вона. «Але смерть і руйнування жахливі».
*Вказані цивільні особи попросили Kyiv Post використати псевдоніми замість їхніх справжніх імен та прізвищ, аби не розголошувати їхні персональні дані.
