Завдяки силам протиповітряної оборони (ППО) українці почуваються безпечніше під час ракетних обстрілів росіян. На просторах Інтернету серед дівчат поширений жарт, що вони настільки довіряють ППО, що під час повітряної тривоги приймають ванну та миють голову.
Однак мало хто знає, як відбувається робота «за лаштунками», адже у новинній стрічці люди можуть побачити повідомлення лише про результат роботи. Тож Kyiv Post поспілкувався з заступником командира з морально-психологічного забезпечення (МПЗ) виконання службово-бойових завдань ППО Північного округу.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Під час розмови з 25-річним військовим-добровольцем, позивний якого «Пілот», було обговорено специфіку та механізм роботи сил ППО на Чернігівщині, а також особливості складових МПЗ - таких, як інформаційно-психологічна протидія, військово-соціальна робота, психологічне забезпечення та патріотичне виховання. З міркувань безпеки Kyiv Post не називає ім’я військового.
Як ви потрапили до сил ППО?
Взагалі-то, моя професія — це пілот цивільної авіації. Втім, на військовій кафедрі ще під час навчального процесу моєю військово-обліковою спеціальністю (ВОС) було визначено “пілотування військово-транспортної авіації”. Тому я хотів допомагати своїй країні саме у небі. На жаль, із авіацією у нас є певні проблеми. Тож, як то кажуть: «якщо не дали літати, то будемо збивати».
Але я не одразу потрапив до сил ППО. Взагалі, я з Чернігова, але 24 лютого 2022 року був на польотах у Полтаві. Тоді від усвідомлення того, що я перебуваю в іншому місті було важко. Спочатку я допомагав на блокпості в Полтаві, а потім вже вступ у Києві до лав територіальної оборони.
Насправді перший місяць був надважким, враховуючи, що по всій країні тривало залагодження всіх бойових підрозділів крізь хаос. Але, згодом, коли бойові дії відійшли від Києва, мені все одно хотілося щось робити заради спільної справи. І з‘явилася можливість призватися офіційно до лав ЗСУ тут на Чернігівщині.
Опанував нову для себе діяльність вже на практиці. Хочу сказати, що коли є мотивація, то набагато швидше навчаєшся та здобуваєш досвід. Через п‘ять місяців мене підвищили до заступника командира.
Які у вас обов‘язки, та як виглядає ваш графік?
Робота тут напружена, адже ти постійно маєш бути напоготові. Бо ракети та літальні апарати можуть прилетіти абсолютно несподівано. Я, як заступник командира, повинен готувати людей до цього. У мої обов’язки входить підтримка морально-психологічного стану військових, а також бойова підготовка.
Я насправді ніколи б не подумав, що зможу постійно так рано прокидатися, приблизно о 5:30 ранку, при цьому пізно засинаючи. Бо до повномасштабного вторгнення у мене був непостійний графік. Я навчався, а також займався музикою, тож міг заснути й о шостій ранку, а прокинутися о четвертій годині дня.
Але до всього можна звикнути, особливо коли знаєш, для чого ти це робиш. Благо, що хоча б зараз можна поспати, адже перші дні війни було зовсім не до цього. Але підсумовуючи, можу сказати, що за відчуттями з 24 лютого 2022 року все ще тривають один день та одна ніч.
У чому полягає морально-психологічна підготовка бійців?
По-перше, це захист від дезінформації, яку здебільшого розповсюджують російські спецслужби. Росія запускає багато фейків, аби дестабілізувати ситуацію всередині країни. Тож нашим завданням є виявлення та спростування цих фейків. Але ми повинні спростувати інформацію не так, як у Росії, де просто кажуть: «це неправда і все». А нам необхідно аргументувати доступною мовою, чому та чи інша інформація є хибною.
Також нашим завданням є запобігання поширенню цих фейків. Тобто потрібно знаходити чати та інформаційні канали в соціальних мережах, де поширюється дезінформація, та, відповідно, повідомити про назви цих каналів, аби люди не споживали інформацію там.
По-друге, це психологічна підготовка. Для цього практично в кожному підрозділі є свій психолог, який проводить бесіди з бійцями, робить різного роду тести для визначення особистості. Це допомагає виявити девіантну поведінку у бійців та попередити порушення військової дисципліни. Одним із провідних завдань є визначення військових таким чином, аби вони у своїх групах працювали максимально ефективно.
І третій пункт, що входить до морально-психологічної підготовки, — це патріотичне виховання, метою якого є робити так, аби люди не забували свою історію та розуміли, заради чого вони воюють. Зазвичай це присвячено до кожної важливої дати в країні. Проходять зустрічі у форматі спілкування, також я готую презентації. Бувають ще варіанти відвідування концертів та перегляд відповідних фільмів.
І знаєте, я раніше з таким не стикався, але наразі розумію, що дійсно багато людей не знають відомих фактів із української історії. Звісно, це результат Радянського Союзу, який методично знищував нашу історію та ідентичність. Тому такі заняття цікаві, особливо, коли показуєш людям реальність та бачиш їхнє захоплення від розширення світогляду.
Як відбувається процес збиття ракети та інших літальних апаратів?
Перед тим, як певний об‘єкт вилітає до України, радіолокаційні станції (РЛС) його виявляють. Тому ми можемо зрозуміти траєкторію цього об‘єкту, де він буде пролітати, та де його можна перехопити.
Нашою задачею є ведення цілі та перехопити її там, де наша оперативна дальність цього дозволяє. У нашій частині є підрозділи, які займаються безпосередньо перехопленням цих літальних об‘єктів. Але важкість полягає у тому, що у нас немає великих - таких, як С-300, СТ-68, які мають інший рівень виявлення та більшу ефективність.
Наші підрозділи перехоплюють повітряні цілі переносними зенітно-ракетними комплексами Stinger. Тобто ми розраховуємо, де потрібно зайняти позицію, аби вдало виконати завдання. Також є окремі позиції, де постійно розташовані наші військовослужбовці та завжди напоготові.
Втім, важливу роль грає також людський фактор. Тобто зробить та чи інша людина пуск, чи ні, чи буде їй важко тощо. Тож це моє завдання - готувати людей до того,щоб вони вдало зробили пуск та знищили ціль. Також іншою проблемою є візуальне визначення цілі на місці. Адже ти можеш розуміти, в якому приблизно районі знаходиться ціль, але треба ще встановити візуальний контакт. І тут грають роль погодні умови, а також особливості зору кожної людини.
Фактично можна сказати, що Чернігів захищає Київ? Наскільки ефективно вдається збивати цілі, та чого не вистачає?
Так. І я скажу, що ефективно, але не завжди ви це можете бачити. Бо, як ми бачимо, ракети часто летять зі Сходу та Півдня України. Також тут дистанція до Києва і межі з Білоруссю та Росією дуже маленька. І часто з Білорусі та Росії роблять пуски з оперативно-тактичних ракетних комплексів «Іскандер» та «С-300». А проти таких ракет повинна бути новітня система ППО.
І це неправильно, коли люди кажуть, що ми сили ППО, але не збили ціль. Бо кожен підрозділ має свою оперативну можливість, за межі якої він не може виходити при всьому бажанні. Тому ми ефективні, коли є те, що ми можемо збити.
Чесно, дуже хотілося б, аби в нашому підрозділі з‘явилися більш новітні системи, аби ми змогли працювати ефективніше. Наприклад, системи SAMP/T або німецькі зенітні самохідні артилерійські установки Gepard.
