“Слуга народу” не уявляє своє життя без Зеленського” - очільниця президентської партії Шуляк

В ексклюзивному інтерв’ю Kyiv Post голова партії “Слуга народу” (СН) Олена Шуляк розповіла, як війна змінила організацію роботи цієї політичної сили, чи допомагає їм президент та засновник СН Володимир Зеленський та чи підтримає парламент законопроєкт про цивільні партнерства. 

Нещодавно прем'єр-міністр Денис Шмигаль сказав, що Україна вже виконала всі вимоги Європейського Союзу для отримання статусу кандидата після призначення директора НАБУ. Але є ще одна вимога – реформа Конституційного суду (КСУ). За останньою інформацією, міжнародні партнери країни не були задоволені прийнятим законом і пропонували додати 7-го незалежного члена до конкурсної комісії з відбору суддів. На якій стадії зараз ця робота?

Реформа, яка стосувалася Конституційного суду, була зафіксована першим номером серед тих вимог, які потрібно було виконати Україні заради нашого європейського майбутнього. Ми ухвалили відповідне законодавство, ми перезавантажили Вищу раду правосуддя. У нас залишилися певні зобов'язання щодо перезавантаження Вищої кваліфікаційної комісії суддів. Поки що це не зроблено.

Та парламент на сьогодні всю свою роботу виконав, в тому числі і стосовно виконання зобов'язань по антикорупційній реформі.

Тобто про КСУ поки не йдеться?

Так, поки що поділитися з вами такою інформацією, яка була б достовірною, не можу. Верховна Рада продовжує ухвалювати євроінтеграційні закони.

Коли проводилось голосування по КСУ, народні депутати, в тому числі від СН, дуже часто говорили, що вони не хочуть створювати конкурсну комісію в запропонованому партнерами форматі через нібито загрозу потрапити під зовнішнє управління. Зараз партнери допомагають Україні і фінансово, і військово, але в парламенті далі лунають думки щодо зовнішнього управління. Ви як гадаєте, чому ми не можемо це подолати?

В парламенті різні думки є, і депутати їх можуть вільно висловлювати.

Та для мене теза про зовнішнє управління звучить дивно, тому що все одно ми приймаємо рішення кожен день самостійно. Чи допомагають нам наші міжнародні партнери? Так. Чи мають вони право впливати на певні процеси, особливо коли це стосується надання величезної допомоги, як військової, так і грошової? Так, звичайно. Плюс ми не забуваємо, що у наших міжнародних партнерів є величезний набутий досвід, який можна використовувати для того, щоб не робити помилки самим, коли будемо проходити той чи інший шлях реформування галузей.

Ви очолили партію ще до війни. Скажіть, порівнюючи періоди до війни і під час війни, як взагалі змінилась партія?

15 листопада 2021 року, коли мене призначали головою партії, в нас було багато мрій, ідей. Ми говорили про те, що потрібно створити дисциплінарну комісію, етичну комісію із залученням авторитетних людей, які будуть допомагати вирішувати різні етичні конфлікти в партії. Планували перезавантажити політичну раду партії і активно займатися партійним будівництвом. Але буквально через декілька місяців почалася війна.

Те єднання, допомога, які були всередині партії в той час, заслуговує додаткової уваги. Всі наші народні депутати були розподілені за певними областями, буквально в перші дні війни у нас відбулось перше спілкування по відео з керівниками обласних організацій. Ми зафіксували, що ми всі політичні питання відкладаємо, а важливе ділимо на три частини. Перша – це допомога Збройним силам України. Друге – допомога людям, які є внутрішньо переміщеними особами. І третій напрямок – це допомога переміщеним підприємствам. Це три основні напрямки, які і зараз залишаються для нас пріоритетними.

Всі наші обласні офіси залишились працювати, ми закрили лише декілька районних. На жаль, ми втратили офіси в Запорізькій, Харківській, Херсонській областях, деякі  знаходяться на тимчасово окупованих територіях, на тій же Херсонщині.

Як багато партія втратила представників у регіонах? Чи, можливо, кількість членів партії збільшилась?

Ми розпочали невеликий проєкт «Герої серед нас». У кожному маленькому містечку, в кожному селищі виявлялись люди з партії, які не переставали нас дивувати. Ми почали збирати інформацію про таких людей. Всі вони були депутатами від нашої партії, частина з них написала заяви на вступ до партії, і ми приймали їх у воєнний час. В нас дуже активно зростає молодіжне крило і стабільно активне жіноче крило.

Фото: пресслужба

На жаль, з деякими людьми тимчасово зв’язок втрачався. Наприклад, у нашій «Зе-молодіжці» є хлопець, який був в полоні 9 днів. Взагалі, наша Херсонська команда перебувала максимально довго, не один місяць, на тимчасово окупованій території, і досить важко було їх звідти забрати. Іноді вони взагалі цього не хотіли, бо долучилися до партизанського руху. Але це було дуже небезпечно. Тому ми весь час шукали можливості бути з ними на зв’язку. Моментами, коли було дуже важко, і очільник організації писав та просив їх якось підтримати, ми виходили на невеликі включення під час Єдиного Марафону і казали: “Херсон, ми з вами, тримайтеся”. Так ми могли показувати, що вони не самі і ми робимо все для того, щоб підтримати наших людей.

Чи є ще представники партії, які постраждали від рук російських окупантів?

Звісно. Це стосується наших людей на всіх тимчасово окупованих раніше територіях і тих, які окуповані донині. Ми не втрачали зв‘язок з офісами, але знали, що багато хто мусить евакуйовуватися і допомагали їм. Знаємо, що деякі офіси і техніка були зруйновані. Знищені 4 офіси: Сєвєродонецький офіс (обласний), Ізюмський офіс (Харківська область),  Бахмутський офіс (Донецька область), Мелітопольський офіс (Запорізька область). Досі на окупованій території залишається  16 наших офісів (Донецька, Запорізька, Луганська, Херсонська області).

Також ми знаємо про те, як проти наших людей окупанти використовували димові шашки і кийки під час мітингів. Наприклад, в окупованому на той час Херсоні. До слова, донині один юнак з нашої «Зе-молодіжки» перебуває в полоні. Ми розуміємо, де він, але звільнити його дуже складно. Знаю, вище політичне керівництво країни, яке працює у напрямку звільнення  полонених, робить все для того, щоб він повернувся. 

Фото: пресслужба

Буду чесною: з деякими людьми ми таки втратили зв’язок. Мова про людей з Донецької, Запорізької областей. Хочеться вірити, що з ними все добре. Ми чекаємо від них будь-яких звісток, бо знаємо про випадки, коли за представниками нашої політичної сили окупанти влаштовували справжнє полювання. Наприклад, коли  ЗСУ звільнили Ізюм на Харківщині, ми одразу туди виїхали. Я була шокована, коли побачили на одній із дошок оголошень, що росіяни розшукували нашу представницю партії Елладу Бахтіну. Тобто в Ізюмі, поки він був під окупацією, нашу колегу розшукували кожного дня для того, щоб взяти в полон, або стратити. Від цього дуже моторошно. На щастя, зараз з нею все добре, вона продовжує свою боротьбу і є активною представницею «Зе-жінки».

Враховуючи сказане вами, я так розумію, що у партії немає проблем з кадрами. Тобто коли Україна переможе і відбудуться вибори, вам буде ким представляти партію в наступному скликанні парламенту?

На місцевому рівні ми виявили величезну кількість надзвичайних людей, які можуть скласти основу кадрового резерву СН. Це професійні, цілеспрямовані та порядні особистості. Зараз відстежуємо діяльність кожного і знаємо, що вони роблять і як. Впевнена, в наступних виборах ці люди точно будуть брати участь.

Хто б що не говорив, але повномасштабна війна показала, скільки в нас потужних людей і як багато з них готові наближати перемогу не словом, а ділом. Гадаю, ми дуже посилилися на всіх рівнях. До речі, ми також наростили сили завдяки європейським колегам, у яких запозичуємо досвід. За час повномасштабної війни наша партія стала частиною європейської сім'ї - частиною партії ALDE (Альянс лібералів і демократів за Європу). Саме ця політична сила, за прогнозами, може набрати більшість голосів до Європарламенту під час наступних виборів. 

Яким ви бачите майбутнє партії?

Найбільше ми хочемо, щоб Україна нарешті перемогла. А після перемоги плануємо виконати всі передвиборчі обіцянки і бути активними учасниками процесів післявоєнної відбудови України.

Є багато ідей, є багато планів, але все ж таки основне завдання партії – це бути на постійному зв'язку з людьми. Нам потрібно збирати всі побажання, всі ініціативи знизу, передавати їх наверх - уряду, парламенту. А потім звітувати перед виборцями, які ініціативи зроблені, що виконано з передвиборчих обіцянок, а що не виконано, і проводити більш активну роботу з інформування людей. Та обов'язково працювати зі зворотнім зв'язком.

Партія без обличчя Зеленського зможе існувати?

Партія для мене нерозривно пов'язана з Володимиром Зеленським.

Але він рано чи пізно може піти з політичної арени, і партія не може піти за ним.

Зараз ми не уявляємо, як партія, своє життя без Зеленського. Зрештою, як і мільйони українців не уявляють життя без президента, який тримає в руках військову ситуацію.

Він часто цікавиться життям партії?

Останній раз стосовно партії ми говорили 13 березня. Але це не часті зустрічі. 

Розкажіть, яка головна мета закону 7198 про компенсації за пошкоджене майно, який нещодавно підписав президент?

Цей закон ми почали розробляти рівно рік тому у березні, коли під Києвом стояли війська РФ, це були часи страшенної невизначеності. Але у президента було бачення, що повинен бути обов'язково законодавчий механізм, який надасть можливість людям отримувати компенсацію, не чекаючи репарації від Росії за зруйноване житло. За тиждень ми розробили цей законопроєкт, 24 березня ми його зареєстрували, а вже 1 квітня ми його голосували в першому читанні. Все було швидко, скоординовано, без жодного політиканства. Через 11 місяців він був остаточно прийнятий.

У нас питали, чому ми так довго його не приймали? Скажу чесно: дуже боялися, що не буде джерел фінансування, які можна буде використовувати на надання таких компенсацій. Коли наприкінці минулого року ми створили Фонд ліквідації наслідків збройної агресії РФ, і до цього фонду були спрямовані перші 17 млрд грн, арештовані кошти дочірніх банків «Сбербанку» та інших російських банків, які працювали в Україні, ми зрозуміли, що в нас є перші гроші на компенсації.

Фото: пресслужба

Як це безпосередньо працюватиме? Якщо ти громадянин України, і в тебе зруйноване житло, ти маєш право отримати компенсацію. Компенсація є двох видів. Якщо в тебе знищена квартира, ти отримаєш житловий сертифікат, вартість якого розраховується дуже просто. Береться метраж квартири, який зафіксований в правовстановлюючих документах, і помножується на вартість для компенсації, яку визначить уряд. Для кожного регіону він буде свій з урахуванням різних характеристик.

Зараз механізм тільки напрацьовується, як визначати цю вартість. Але він буде максимально наближений до того, щоб людина могла купити за ринковою вартістю житло, яке вона забажає. Ми, до речі, прописали в законі, що не важливо, де розташовувалось зруйноване житло. Людина зможе використати житловий сертифікат в будь-якому населеному пункті.

Для власників приватних будиночків - ширший вибір. Вони можуть або отримати житловий сертифікат і обміняти його на квартиру, або отримати цільові кошти на придбання будівельних матеріалів чи виконання будівельних робіт, щоб збудувати свій будинок на тій же земельній ділянці, де він був зруйнований.

Це стосується тільки тих, хто втратив житло? Бо є люди, які виїхали з окупованих територій, там у них житло залишилось поки що ціле, але на підконтрольній Україні території їм жити немає де.

Це дуже вузький закон, він регулює виключно надання компенсації за пошкоджене і зруйноване житло. Є величезні проблеми, які стосуються внутрішньо переміщених осіб, цим питанням займається наше Міністерство реінтеграції тимчасово окупованих територій.

Від чого залежатиме сума, яку отримуватимуть люди?

Наприклад, у вас був будиночок в Харківській області, де ринкова ціна до війни - 15 тис. грн за квадратний метр. Площа його була 100 квадратних метрів. Компенсовані 1,5 млн грн можна буде використати в будь-якому населеному пункті. Якщо не вистачає грошей, можна докласти свої гроші і купити квартиру у Львові, до прикладу.

Які мають бути заходи контролю, щоб гроші отримували люди, які дійсно втратили житло?

Подання заявки на отримання компенсації відбувається через цифрові інструменти, тому жодна комісія не зможе впливати на черговість заявок. Вони надходитимуть в автоматичній черзі, втім перевага надаватиметься військовослужбовцям, багатодітним сім'ям, особам з інвалідністю та демобілізованим.

Ви є співавтором законопроєкту 5655 про містобудівну реформу в Україні, який був розкритикований у суспільстві. Парламент підтримав документ ще в грудні 2022 року. Але його досі не підписав президент. Він вбачає якісь ризики в цьому законі?

Президент реагує на те, що цікавить суспільство. Якщо у суспільства є запитання щодо цього закону, то, звичайно, він буде розбиратися, що робити з ним.

Ми проаналізували, що закон 5655 навіть більш революційний, ніж земельна реформа. Тому що він змінює правила на ринку будівництва, які ніхто не міг чітко прописати  останні десятки  років. З моменту появи документа (весна 2021 року) дискусія стосовно нього не вщухала. Коли ми говоримо про мерів великих міст, де на сьогодні є найбільша кількість будівництва, то ми розуміємо, що жити без генеральних планів, не реагувати на незаконні забудови – ненормально. Звичайно, в такому болоті всі звикли жити 30 років, погодьтеся: всі будували, як хотіли. Місцеві влада і забудовники, на мою думку, це єдине ціле. Вони дуже пов'язані. Спробуйте без погодження місцевої влади в будь-якому місті щось побудувати і побачите, що це неможливо.

Тому коли мери великих міст зрозуміли, що в них більше не вийде тримати цю сферу в своїх руках, вони почали бити на сполох. І на це, на жаль, пристала притомна частина громадськості, яка не читала законопроєкт. Це люди, які просто не розібралися і довірилися чужій маніпулятивній думці. Звісно, я як парламентар також зробила помилку - вчасно не пояснила всі сенси.

Ви кажете, півтора року було…

Мені здавалося, що всім все зрозуміло.

Фото: пресслужба

Національна спілка архітекторів Україна, яка є головним критиком законопроєкту, до його прийняття якось висловлювала свої зауваження?

Не всі українські архітектори входять у Спілку архітекторів. Ба більше, значна кількість відомих архітекторів не є частиною цієї спільноти і принципово  не бажає до неї доєднуватись.

Спілка архітекторів була запрошена 29 вересня 2021 року на першу презентацію законопроєкту. З того часу профільний комітет нерозлучний зі Спілкою: на всіх засіданнях робочих груп, комітету обов'язково були її представники.  

Чи їм все подобалось? Ні, але вони мали повний доступ до інформації більшою мірою, ніж будь-які інші громадські організації, які бажали долучитися до цього процесу. У них набагато більше було можливостей впливати на процес, висловлювати свою позицію.

Ви кажете, що 13 березня спілкувалися з президентом. Ви в нього не питали, що його зупиняє поставити підпис?

Ні, не питала.

Звичайно, мені хочеться, щоб це відбулося максимально швидко. Тому що той негатив, який спровокували певні кола осіб, відобразився на мені особисто. Буде неправдою, якщо я скажу, що не реагую на цей негатив. Звичайно, реагую. Мені боляче. Коли нечесні люди казали, що Шуляк – представниця будівельної мафії, то ми сміялися. Та потім, коли сама будівельна мафія почала казати, що я — будівельна мафія, з’явилося відчуття страшної несправедливості. Відчуття, наче потрапила у задзеркалля. 

Міністри Олександр Кубраков та Михайло Федоров взяли на себе відповідальність за імплементацію цієї реформи. Парламент свою роботу зробив, тепер уряд буде приймати 52 постанови. Нам дуже хочеться, щоб законопроєкт був якнайшвидше підписаний президентом. Це реформа, за яку мені особисто не буде соромно ніколи.

Якби цей законопроєкт був прийнятий багато років тому, то виходить, що КВЦ Парковий, де розташований офіс партії, не зміг би бути побудований, враховуючи, що це незаконна будівля?

КВЦ “Парковий”- це дрібниця. У нас не було б 50 житлових будинків забудовника Анатолія Войцеховського, які будувалися в Києві незаконно і без належних документів. У нас не було б сотень тисяч інвесторів, які вклали гроші, а квартири свої не отримали. А ще у нас точно не було б будинку-монстра на столичному Подолі, його б вже демонтували. І думаю, не було б забудови прибережних зон в Одесі. А ще не було б забудов у Дніпрі, постійних неприємностей у Львові. І можливо в Україні вже працювали б міжнародні девелоперські компанії. До слова, на нашому ринку донині немає жодної міжнародної компанії, тому що в такому корупційному середовищі вони працювати не хочуть.

Депутатка від фракції «Голос» Інна Совсун зареєструвала законопроєкт про цивільні партнерства, який дозволить реєструвати одностатеві стосунки. Це стало важливим питанням у воюючій Україні, де багато представників ЛГБТ захищають країну, але зі своїми партнерами вони не мають тих самих прав, як традиційні пари. Як ви вважаєте, цей законопроєкт буде підтриманий у парламенті?

Я стала одним із його підписантів. До мене звернулись громадські організації, які опікуються цією проблематикою, і попросили підписати. Як парламентар я не могла не відгукнутися на це прохання. Знаю, була також відповідна петиція до президента і Зеленський надав доручення Міністерству юстиції розробити відповідний законопроєкт. Це говорить про те, що про цю проблему знають і хочуть її вирішити.

Ми думаємо, що буде певний супротив, як з будь-якими змінами, як з будь-якою реформою. Але коли я читала звернення конкретних людей, які пишуть, що “зараз в Україні для нас кожен день може бути останнім”, і просять надати їм рівні права з традиційними парами - проігнорувати це просто неможливо. Наша мета - зробити життя в Україні якомога зручнішим для всіх. Це стосується всього: і прав людей, і роботи галузей економіки, і багато чого іншого. Ми повинні вийти на якісно вищий рівень життя після перемоги, бо заради цих цінностей щодня гинуть наші захисники.