Вдень вони висвітлюють новини, роблять журналістські розслідування та працюють на користь редакції, а ввечері збирають кошти на автівки для військових та розвозять гуманітарну допомогу постраждалим через війну, збирають пожертви на психологічну реабілітацію українських дітей, які потерпають від воєнних дій або через перебування в окупації.
Kyiv Post поспілкувався з двома співробітницями редакції, які працюють не лише на інформаційному, але й на волонтерському фронті.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Анна Неплій, кореспондентка Kyiv Post
«Інформаційного фронту мені стало замало», каже Анна і додає, що волонтерством почала займатися восени. Вона дізналася, що її другу-військовому була необхідна машина для виконання бойових завдань на лінії фронту. Тоді вони разом відкрили збір коштів і доволі швидко зібрали необхідну суму.
Вже зимою Анна зібрала кошти на тепловізор для іншого свого друга з 95 бригади, на той момент він перебував у Мар'їнці. Тоді збір коштів сумою 125 тисяч грн вдалося закрити за один день.
«Насправді мені було дещо нервово робити збори коштів, адже це відповідальність перед людьми. Тому раніше за збори я не бралася, а допомагала донатами прозорим зборам. Особисто для мене головне — витратити все до останньої копійки зібраних коштів. На мій погляд, ці гроші не те що брудні, вони у крові», – каже Анна.
Анна з бійцями ЗСУ
Згодом Анна побачила, що їй доволі швидко вдається закривати збори коштів. Оскільки, вона допомагає військовим, яких знає та тим, кого знають вони, це коло почало розширюватися. І Анна почала допомагати всім, хто дійсно цього потребує.
«Бо виходить, що є популярні бригади, угрупування, і зазвичай через їхню медійність у них немає особливих проблем із забезпеченням та зборами. Але військових у країні багато, тому є ті, хто часом потребує допомоги у забезпеченні навіть такими предметами як ліки, засоби тактичної медицини, амуніція, предмети повсякденного вжитку тощо».
У березні Анна допомогла забезпечити турнікетами бійців 23 бригади, яка виконує бойові здавання на сході країни. Згодом вдалося зібрати кошти на два автомобілі, один з яких передали 93 бригаді, яка наразі тримає фортецю Бахмут. Другий позашляховик отримали бійці 43 бригади, котра також виконує бойові завдання на сході України.
Анна планує й далі допомагати військовим. Каже, що надзвичайно тішиться, коли бачить їхню радість, коли вони отримують необхідні їм предмети, бо «це найменше, що може кожен із нас зробити у вдячність за ті героїчні вчинки, що роблять військові щодня».
Також Анна тримає зі всіма ними контакт та намагається особисто передавати те, що придбала.
Лія, офіс-менеджерка Kyiv Post
Бажання допомагати людям під час війни виникло в неї вже давно, каже Лія, але не одразу вдалося визначити тих, хто найбільше потребує допомоги. Після звільнення Київської області Лії запропонували долучитися до волонтерської групи, яка доставляла гуманітарну допомогу до Димерського району Київської області, місця, де точилися запеклі бої.
Лія (посередині) в літньому дитячому таборі.
«На той момент там було вже відносно спокійно, але необхідна була допомога. Тож з групою друзів ми зайнялися допомогою гуманітарному центру при Димерській церкві. В кінці травня ми про все домовилися, і вже з перших днів літа почали їздити щосуботи в деокуповані села, мешканці яких потребували їжі, адже магазини в селах були розбомблені та не працювали). Люди також мали потребу у спілкуванні з людьми та підтримці», – розповідає Лія.
У складі волонтерської групи Лія їздила до людей, які залишились у звільнених селищах. Волонтери передавали їм гуманітарну допомогу, гралися з дітьми.
«Після кількох таких поїздок ми вирішили організувати денний табір для діток, які залишались в тих селах під час окупації. Хотілось подарувати їм трохи радості та щасливого дитинства».
На Різдво Лія та її друзі-волонтери влаштували для дітей лялькову виставу, яку відвідала майже сотня дітей разом з батьками.
«Зараз ми плануємо продовжувати поїздки до сіл Димерського району. Коли стане тепліше, плануємо знову проводити зустрічі і спілкування, а також відновити літній табір для діточок. Мешканці цих сіл все ще потребують допомоги, як гуманітарної, так і духовної».
