Постати з руїн: що потрібно, аби відбудувати зруйновану війною Україну

Єдині живі істоти, що залишалися в Долині – птахи, які в’ють гнізда на руїнах церкви. Не було навіть бродячих собак. Український вартовий із сусіднього блокпосту розповів Kyiv Post, що в селах вздовж траси М3, як-от в Долині, довго ніхто не жив, тож навіть «собака не знайде там поїсти». Птахи над руїнами Свято-Георгіївського скиту в Долині. Фото Стефана Коршака, 3 березня.

Через війну та невдале географічне розташування це невелике село на Донбасі зрівняли з землею. Ймовірно, пройдуть роки, перш ніж хтось вирішить його відбудувати. Те саме відбувається з сотнями хуторів, селищ і міст вздовж 1 500-кілометрової лінії бойових дій, зруйнованих обстрілами та бомбардуванням протягом 12 місяців.

Село Долина, знищене внаслідок бойових дій у квітні 2022 року. Майже всі будівлі вздовж 20 км траси М3, де йшли запеклі бої, були зруйновані. Фото Філіпа Іттнера, 3 березня.

Село Долина на північній околиці Донецької області, де люди займалися переважно натуральним господарством, опинилося на шляху 1-ї гвардійської танкової армії Росії, яка, з боями прориваючись через місто Ізюм на північ, у квітні 2022 року отримала наказ прорвати українську оборону навколо села.

Будівля була зруйнована під час бойових дій на півночі Донецької області у квітні 2022 року. Фото Філіпа Іттнера, 3 березня.

Протягом наступних трьох тижнів українські формування на чолі з 95-ю десантно-штурмовою бригадою вдень і вночі утримували позиції під російськими обстрілами. Більшість будов у Долині – приватні будинки. Усі вони були пошкоджені, більшість вщент зруйновані, а кілька сотень жителів, що на той час залишалися в селі, згодом втекли.

Внаслідок масованого російського удару 18 квітня Свято-Георгіївський скит Святогірської лаври перетворився на руїни. Православна церква зі стінами  метрової товщини була чи не єдиною визначною спорудою в Долині.

Бійці 95-ї бригади вистояли, і зрештою росіяни відступили. Але майже через рік у Долині ніхто не відбудовується – скит і село покинуті.

Бойовий прапор батальйону майорить поблизу Долини, де у квітні 2022 року військові 95-ї десантно-штурмової бригади зупинили великий наступ росіян. Майже через рік практично всі будівлі тут у зруйнованому стані. Фото Філіпа Іттнера, 3 березня.

Київська школа економіки (КШЕ) у звіті від 23 березня оцінила загальні матеріальні збитки України, завдані повномасштабним російським вторгненням за 12 місяців війни, у 143,8 млрд доларів, що дорівнює збиткам, заподіяним сирійським підприємствам і домовласникам внаслідок війни за останнє десятиліття, або руйнуванням та збиткам від урагану «Харві» у США в 2007 році.

Дані звіту Київської школи економіки від 23 березня.

У звіті зазначено, що понад 150 тис. житлових приватних та багатоповерхових будинків і гуртожитків на суму 53,6 млрд доларів були пошкоджені або зруйновані. Також найбільше постраждала інфраструктура – збитки тут наразі оцінюються в 36,2 млрд доларів.

Зруйновано або пошкоджено понад 25 тис. км доріг, а також 344 мости та шляхопроводи. За оцінками КШЕ, лише в лютому 2023 року – під час не найзапекліших боїв – було знищено державну власність ще на 6 млрд доларів.

Чиновники кажуть, що уряд України, маючи обмежені фінансові ресурси, робить усе можливе, щоб відновити критично важливу інфраструктуру, але насправді – через активні атаки з боку Росії, зокрема, на енергомережі – містам і селам, таким як Долина, доведеться чекати закінчення війни, тому що розпочати відновлення можна лише отримавши значну іноземну допомогу та мобілізувавши вітчизняний бізнес.

«Український бізнес і підприємства [спроможні допомогти у відбудові] здебільшого адаптувалися до роботи під час війни, але більшість досі працює, щоб вижити», - зазначила керівниця партії «Слуга народу», а також голова Комітету Верховної Ради з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування Олена Шуляк у коментарі Kyiv Post.

Приватний будинок в Харківській області, зруйнований під час бойових дій у вересні-жовтні. Фото Філіпа Іттнера, 15 січня.

За її словами, Україна прагне, аби 60% усіх робіт з відновлення виконували місцеві компанії. Тому вже зараз слід проаналізувати, які матеріали необхідні для повноцінної відбудови країни, а також визначити, де можна зменшити долю імпорту. До прикладу, в Україні немає виробництва скла, тому варто забезпечити сприятливі умови для того, щоб виробники мали можливість безперешкодно зайти на український ринок. Також в Україні не виробляється електротехнічне обладнання, гумове покриття, ліфти. Тому необхідно розглянути можливості запуску таких виробництв.

"Щодо інших матеріалів — то в контексті відбудови їх потрібно буде дуже багато. Зокрема, в Україні виробляється арматура, цегла, бетон, щебінь, асфальтобетон, фарба, кабель, керамічна плитка тощо. Тому уряд має захистити вітчизняного виробника, запровадити програми для пожвавлення підприємницької діяльності. Зокрема, це може і має стосуватися системи пільгового кредитування для бізнесу", - додала народний депутат.

Власник будівельної компанії в Краматорську В’ячеслав Ольчанський в інтерв’ю Kyiv Post у березні зазначив, що бізнесмени прогнозують можливість займатися будівельним бізнесом у країні у довгостроковій перспективі, але все ускладнюється через надто високі кредитні ставки, низьку платоспроможність населення та зруйновані ланцюги постачання.

Він додав, що теоретично попит на продукцію нової лінії з виробництва вікон, яка запускатиметься в Краматорську, буде високим, але через необхідність платити 20–30% річних за бізнес-кредитом, враховуючи вартість постачання скла з Польщі та Туреччини, «зараз немає можливості займатися віконним бізнесом і заробляти на цьому».

Ольчанський та інші представники будівельного бізнесу Краматорська згодні з Оленою Шуляк, що найефективніший спосіб відновити країну після російського вторгнення – надати бізнесу кредити з невисокою відсотковою ставкою, а також передбачити кредити для десятків тисяч кваліфікованих робітників будівельної галузі, багато з яких зараз боронять країну, аби після закінчення війни вони могли створити власні компанії.

Власник невеликої меблевої фабрики Дмитро Петрович каже, що його бізнес, найприбутковішою частиною якого був оптовий продаж замовникам із Лос-Анджелеса, занепав через війну, оскільки всі його робітники, крім одного, пішли воювати, та через росіян, які заблокували морські порти. Але він додає, що після закінчення війни бізнес можна відновити: «Комусь доведеться обставляти відновлені будинки. Але якщо українські покупці не матимуть доступ до кредитів, я не зможу продавати меблі та отримувати прибуток».

Приватний інвестор з Нью-Йорка Вітні Тілсон, який має багаторічний досвід роботи в українському бізнесі, каже: «На мою думку, 99% міжнародного капіталу не зайдуть в Україну, доки не припиниться стрілянина. Звичайно, всі розуміють, що той, хто прийде раніше, зможе добре заробити. Наприклад, українську залізну руду зараз, мабуть, можна купити по п’ять-десять центів за долар. Але ніхто не робитиме цього зараз, тому що ніхто не збирається вести бізнес у зоні активних бойових дій».

Тілсон передбачає, що першим суттєвим кроком у відбудові України стане міжнародна допомога, подібна до Плану Маршалла для зруйнованої війною Європи в 1940-х роках, і що більша частина цих коштів піде на відновлення зруйнованої транспортної та енергетичної інфраструктури. Він додає, що відбудова приватних будинків і підприємств – здебільшого в тій частині країни, яка найбільше постраждала від російської агресії – відбуватиметься пізніше і, найімовірніше, здійснюватиметься за рахунок приватного іноземного капіталу та коштів українських підприємців.

«Бізнес вичікуватиме слушного часу, аби мати можливість заробляти. Гадаю, через рік буде досягнуто певних домовленостей щодо припинення бойових дій, і після цього іноземний капітал почне заходити в країну, далі слідуватиме приватний сектор. Масштаби можуть бути величезними», - каже Тілсон.