Директорка Бородянського академічного ліцею Олена Коваленко і вчитель інформатики Анатолій Авраменко сидять під портретом Тараса Шевченка. У центрі площі, що за квартал від школи, височіє його погруддя. Прямо навпроти нього – вщент зруйнований житловий будинок, під руїнами якого загинули 40 людей. В лобі і скроні бронзового Шевченка – дірки від російських куль, які поцілили туди в березні минулого року.
Олена Коваленко
“Трохи більше року тому, 24 лютого, я повідомила батьків наших учнів, що почалося вторгнення, – розповідає Коваленко. – Ми закрили школу і відкрили укриття в підвалі, яке вміщало біля 150 людей… У перший тиждень наша школа втратила двох учнів – 11-річну дівчинку і 12-річного хлопчика. Вони загинули разом зі своїми сім'ями, коли на їхні будинки впали бомби. Наприкінці того тижня багато з нас евакуювалися хто в чому був”.
Пройшов рік, і ліцей, яким керує Коваленко, живе, працює і вселяє надію. Росіяни винесли з нього 46 планшетів, але сам він постраждав не дуже сильно. А от школа №1 в іншому районі Бородянки повністю зруйнована. Після того, як у квітні було звільнено Київщину, і до міста повернулись багато його мешканців, 1 травня ліцей знову відчинив свої двері.
Зараз тут навчається близько 900 учнів – майже стільки ж, скільки до війни. Молодші класи навчаються в три зміни, а уроки в 5-11 класах поки проходять онлайн. Разом із ліцеїстами навчаються учні зруйнованої школи №1. Сюди ж тимчасово переїхала міськрада, будівля якої також була зруйнована. Коваленко каже, що це добре, “бо світло не вимикатимуть”.
Однак на нинішньому етапі війни Бородянський академічний ліцей є скоріше винятком із правил, про що свідчить останній звіт про руйнування і відбудову освітньої інфраструктури в пошматованій війною Україні.
Звіт підготував благодійний фонд savED, який підтримує відновлення доступу до освіти в українських громадах. Тут представлена хроніка руйнувань і пошкоджень шкіл і відповідний вплив на учнів і їхнє навчання.
Автори звіту також наводять результати опитування батьків дітей шкільного віку, що постраждали від зриву навчального процесу, і аналізують ініціативи й хід відбудови шкіл в усіх звільнених громадах Київщини, Чернігівщини і Харківщини.
Щодо руйнувань, ситуація станом на січень 2023 року виглядає невтішно:
· Всього пошкоджено 3 051 (22%) шкіл, повністю зруйновано 420.
· 1 259 середніх шкіл (11%) пошкоджено; 223 зруйновано.
· За кордоном перебувають 605 000 учнів (14%) і 23 000 вчителів (4%).
· У 36% шкіл дистанційна форма навчання; у 36% – змішана форма; у 28% – очне навчання.
· 85% батьків дітей шкільного віку занепокоєні негативними наслідками перерв і прогалин у їхньому навчанні.
· 61% батьків занепокоєні через шкоду, завдану психічному здоров'ю їхніх дітей – безсоння, тривожність, неуважність, проблеми в спілкуванні.
“Сотні тисяч дітей залишилися без школи. Наша мета – змінити це і зробити школу безпечним місцем для дітей, куди вони охоче йтимуть кожного ранку”, – сказала голова фонду savEd Анна Новосад, яка очолювала Міністерство освіти і науки в 2019-2020 роках і заснувала цей фонд разом із GoGlobal – неурядовою організацією, яка вже давно залучає іноземних волонтерів до викладання англійської мови в українських школах.
Ганна Новосад
“Головне для тих українських біженців, які хочуть повернутися на батьківщину, – це безпека, аде доступ до освітніх послуг також буде одним із вирішальних факторів, особливо з огляду на те, що 87% біженців – це жінки з дітьми, – сказала Новосад. – Вкрай важливо вкладати кошти у відновлення доступу до освіти зараз, а не після довгоочікуваної перемоги. Відновлювати школи, надавати тимчасові приміщення для навчання, наздоганяти шкільну програму треба в усіх звільнених громадах”.
Автори звіту також вказують на те, що в трьох звільнених областях відновлення шкіл перебуває на різних етапах. Так, станом на січень 2023 року, в Чернігівській області було відновлено 59% пошкоджених шкіл (41), а в Київській – 71% (87).
В той же час, “у Харківській області зроблено дуже мало, і відновлено лише 13 із 296 пошкоджених шкіл. Це можна пояснити тим, що Харківська область була звільнена набагато пізніше, що в частині області продовжуються бої та інтенсивні обстріли, і що масштаб руйнувань там набагато більший”.
Проаналізувавши хід робіт із відбудови шкіл, savED розробив рекомендації щодо пріоритетів і запропонував поетапний підхід, починаючи зі шкіл, що мають належним чином облаштовані укриття.
Але, за словами Новосад, йдеться про набагато більше: “Школи потребують не косметичного, а капітального ремонту і реконструкції. Тут потрібен підхід, що називається "відбудова і покращення". Треба, щоб відновлені школи мали сучасне, інклюзивне і загальнодоступне освітнє середовище, з абсолютно іншими підходами в організації навчального процесу. Фізична відбудова має бути поєднана з нефізичною – новими навчальними програмами, з підготовкою учительських кадрів, з управлінням шкіл”.
Для директорки Бородянського ліцею Коваленко пріоритетом наразі є більше бомбосховище, в якому могли би одночасно перебувати понад 200 учнів.
“Молодші школярі у нас навчаються в три зміни, тому що наше укриття може вмістити обмежену кількість людей, – пояснює Коваленко. Плюс, без цього батьки не хочуть відправляти своїх дітей”.
З нею погоджується її колега Анатолій Авраменко, син якого у вересні піде в перший клас ліцею. Він сподівається, що все налагодиться. Сам він служить у лавах ЗСУ і зараз у нього відпустка. Сюди він прийшов, щоб побачитися з колегами. До лав ЗСУ він вступив у перший день повномасштабного вторгнення. Він пережив ракетний удар по Яворівському полігону 13 березня минулого року, в результаті якого загинули 35 інших новобранців. Його нинішнє місце служби – Донбас. З ліцею йому присилають теплі рукавиці, шкарпетки та інші потрібні речі.
Коваленко розповіла, що її чоловік – колишній кадровий офіцер – повернувся на службу. У Бородянці вони облаштувалися приблизно п'ять років тому, і вона пишається своїм домом. Вона пам'ятає, як дивилася з балкону на пожежі в місті й слухала, як калатає серце. А багато хто робив із цього “картинку”.
Факти зі звіту savED були представлені новопризначеному Міністру освіти і науки Оксену Лісовому. Наразі уряд ще не визначився з політикою щодо відбудови шкіл і освіти взагалі, але фонд має надію, що новий міністр розробить таку політику.
“Дуже важливо, щоб уряд України розробив і запустив державну "програму надолуження" – таку, як у Великій Британії (National Tutoring Program) після пандемії КОВІД-19. Більше того, необхідно визначити вразливі групи дітей, яким треба допомогти в першу чергу”, – сказала Новосад.
Фонд savED не тільки підготував і представив звіт. Разом із партнерами він безпосередньо займається питаннями відновлення доступу до освіти. Наприклад, він відкрив 16 Цифрових освітніх центрів (DLC) на Київщині й Чернігівщині і планує відкрити цього року ще 30.
Такі центри є тимчасовим рішенням проблеми доступу до освіти там, де школи суттєво пошкоджені або знищені – такі, як школа №1 у Бородянці, де будівельні роботи розпочались у лютому і мають завершитися в листопаді.
У Цифровому освітньому центрі при Бородянському ліцеї займаються й батьки учнів. Тут вони набувають практичних знань із психології та багатьох корисних навичок. Це важливо для Коваленко, якій довелось діставати генератори, щоб забезпечити ліцей електрикою, відновлювати доступ до інтернету і працювати з зарубіжними партнерами.
“Для наших дітей і наших батьків я хочу, щоб була нормальна робота. Хочу, щоб сюди повернулися всі наші діти, – сказала вона. – Ми стільки пережили! Ми допомагали одне одному вижити, і нам допомагали. Зараз, коли ми відбудовуємось, треба не забувати й цінувати все це, цінувати життя, бо одним натисканням кнопки льотчик міг би перетворити нас на порох. Зараз нам треба думати не про матеріальне, а про те, що найважливіше, про те, що нас поєднує”.
