Януш Буґайскі (Janusz Bugajski) – старший науковий співробітник Джеймстаунського фонду (Jamestown Foundation) у Вашингтоні – їде до Києва на обговорення своєї дуже популярної книги "Держава-невдаха: що веде до розвалу Росії" (Failed State: A Guide to Russia’s Rupture), яка вже вийшла в українському перекладі. За словами Буґайскі, та Росія, яку ми знаємо сьогодні, може припинити свої існування дуже скоро і дуже драматично.
Kyiv Post узяла в експерта ексклюзивне інтерв'ю.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Чи справді Росія така нестабільна?
Державні засади Росії, як і її армія, набагато слабші, ніж московська пропаганда намагається переконати своїх та іноземних громадян. Економічний спад, збільшення бюджетного дефіциту, одноосібний режим без лінії наслідування і все чіткіша перспектива військової поразки в Україні – все це буде викликати конфлікти як всередині еліти, так і між центром і численними республіками і регіонами.
Кандидат в президенти США Дональд Трамп проголосував на виборах
Ми вже бачимо ознаки конфлікту між різними владними інституціями, загадкові смерті понад десятка олігархів і часті чистки військового керівництва.
Але Путін контролює в Росії буквально все. Чи вважаєте ви, що він може втратити контроль над Росією?
Влада Путіна значно слабшатиме по мірі збільшення територіальних втрат в Україні, які Кремль не може приховати, а також різкого погіршення економічних і соціальних умов, що прогнозується на цей рік. Розвал пришвидшиться після того, як Путін піде з посади, або "підуть" його, і посилиться внутрішня боротьба за владу, а деякі регіональні лідери побачать можливість сформувати нові держави – так, як це відбувалося під час розпаду СРСР.
Тож якщо Росія справді розвалиться, то які "шви" розійдуться в першу чергу?
Першими незалежність і суверенітет проголосять республіки з етнічно однорідним неросійським населенням – ті регіони, які невдоволені тим, що Москва експлуатує їхні ресурси й бюджети, а також ті республіки і регіони, які мають сухопутні або морські кордони з іншими державами, де є етнічно споріднене населення.
Москва намагатиметься втримати багатші на сировину й енергоресурси регіони в межах існуючої держави, але деякі політичні гравці розглядатимуть ці ресурси як стартовий капітал для заснування незалежних держав.
Не слід також вважати, що процес заміни Путіна буде мирним і швидким, і що з'явиться якийсь лідер, який влаштує всі політичні сили й органи безпеки. Це послабить здатність центру диктувати свої правила на території всієї країни.
Однак російська армія все ще є великою силою. Чи зможе вона придушити бунти чи рухи за незалежність на місцях?
Після величезних військових втрат в Україні Москва ще більше покладатиметься на місцеві воєнізовані формування і поліцію для придушення заворушень і недопущення створення будь-яких альтернативних урядів.
Однак у Москви не вистачить ресурсів на всю територію, а лояльність місцевої поліції не гарантована. До того ж, у тих, хто повертатиметься з українського фронту в свої республіки й регіони, накопичилося дуже багато претензій до режиму, і вони вступатимуть до незалежних збройних формувань.
А як Захід вирішуватиме, які з конкуруючих сил визнавати новою “законною” владою? Яку роль відіграватиме ядерна зброя, розкидана по всій Росії?
Новостворені держави будуть прагнути міжнародного визнання, і не тільки з боку Заходу. Ті з них, які мають на своїй території зброю масового знищення, будуть поступатися нею в обмін на міжнародну підтримку.
Пріоритетом Заходу буде регіональна безпека, особливо в таких нестійких регіонах, як схід Європи і Кавказ. Найефективнішим для нього способом усунути загрози й мінімізувати конфлікти буде діалог і співпраця з новими державами і посередництво у відносинах між ними і Москвою.
Певно, що не всі будуть “плисти за течією”. Як ви вважаєте, чи можливі конфлікти – навіть збройні?
Є три виді ймовірних конфліктів: між Москвою і тими республіками і регіонами, які Кремль хоче втримати під своїм контролем; між окремими республіками і регіонами через територіальні суперечки і ресурси; в самих багатоетнічних республіках через розподіл влади і ресурсів у державах, що створюватимуться.
Можна очікувати й сепаратистських порухів із боку Китаю, що спричинить конфлікти з Москвою і з деякими рухами за самостійність регіонів. Зростає ймовірність посягань Пекіну на малонаселені регіони Росії, з якими межують його густонаселені провінції. Пекін націлиться на землю, придатну для ведення сільського господарства, на енергетичні й природні ресурси.
Який вплив усе це матиме на Україну?
Україна слугуватиме зразком того, як треба протидіяти імперським зазіханням Росії, яка використовує для цього як силу зброї, так і невійськові методи – кібератаки, інформаційні війни, корупцію, енергозалежність.
Розвал Росії збільшить вагу заявки України на членство в НАТО і пришвидшить її вступ до ЄС.
Києву також слід уже зараз готувати власний план дій на випадок виникнення надзвичайних ситуацій і тісно працювати зі своїми сусідами, партнерами в НАТО, діаспорою, а також новими лідерами в багатьох республіках і регіонах Росії.
Як Захід може підготуватися до епічного кінця нинішньої Росії?
Вашингтону і Брюсселю слід перестати мислити в ключі "статус-кво" і почати розробляти плани для різних сценаріїв подій у Росії – таких, як громадянська війна, мирна передача влади, економічний колапс, поширення за межі Росії бойових дій, партизанських рухів, біженців тощо.
Захід може зміцнити безпеку країн-членів і партнерів НАТО, що межують із агонізуючою Росією, сприяти співробітництву між новими утвореннями, що дозволить загасити тривалі конфлікти, а також започаткувати ініціативи з багатонаціонального співробітництва, розбудови інституцій і демократичного розвитку. Пост-путінська Росія буде таким самим викликом для наступного покоління, яким пост-комуністична Росія була для попереднього.
Януш Буґайскі – старший науковий співробітник Джеймстаунського фонду в Вашингтоні, автор 20 книг про Європу, Росію і трансатлантичні відносини, ведучий балканських телешоу, оглядач у кількох американських і європейських виданнях. Його остання книга "Держава-невдаха: що веде до розвалу Росії" вийшла в українському перекладі. Наступна вийде під назвою "Ключова Польща: новий стратегічний гравець Європи" (Pivotal Poland: Europe’s Rising Strategic Player).
