“Маємо те, що маємо”. Яким запам’ятався перший президент України Кравчук

Рік тому 10 травня з життя пішов перший президент України Леонід Кравчук. З його іменем пов’язують як здобуття державою незалежності, так і втрату ядерного озброєння. І досі, згадуючи про нього, свідки тогочасності кажуть “міг пройти між крапельками дощу”. Леоніду Макаровичу Кравчуку було 88 років. Яким його запам’ятала Україна - читайте далі.

Найбільшим досягненням свого життя до кінця літ Леонід Кравчук вважав набуття Україною незалежності. Так — це залежало не тільки від нього, проте саме його рішучість в той час відіграла неабияку роль.

Уродженець західної України ще в 1958-му році став членом Комуністичної партії Радянського Союзу, а через роки - відповідальним за ідеологію та пропаганду Компартії України. Тогочасники пригадують, коли Кравчука обрали головою українського парламенту, а це було влітку 1990-го року, демократи вважали це ледь не програшем боротьби за вільну Україну.

Та згодом почали помічати в деяких словах Кравчука, що позиція політика була не такою вже й однозначною. Через роки перший президент незалежної України зізнався, він не міг бути інакшим у той час - “ламати систему поза системою важче, ніж будучи в ній”.

“Пройти між крапельками дощу”

За вміння варіювати між різними сторонами, за віртуозність та балансовність про Кравчука ще з 90-х говорили “той, що ходить між крапель дощу”.

Саме він 24 серпня 1991 року після голосування в сесійній залі парламенту проголосив; “"За" - 346.  Таким чином,  постанова  і  Акт  проголошення   незалежності України прийняті конституційною більшістю. Я хочу поздоровити вас і  народ  України  з  прийняттям  цих важливих доленосних історичних документів”.

А вже в грудні Кравчук став першим президентом незалежної України. Сучасники Кравчука, навіть ті, хто були його опонентами, зізнаються, це були важкі часи і треба було мати неабияку силу волі, щоб усе ж таки зробити цей крок - вийти з радянського союзу.

Перший важливий документ, під яким стоїть підпис Кравчука - це Біловезька угода - про “завершення” Радянського Союзу. Її підписали між трьома сторонами: Україною, Росією та Білоруссю. Кравчук не раз розповідав, як йому телефонували і просили не робити поспішних рішень, а він відповідав: як же не робити? Люди ж уже проголосували…

Гімн, прапор і герб

За період каденції Леоніда Кравчука незалежність України визнала 171 держава. З'явилися Збройні сили України. А ще держава отримала національний гімн, прапор та герб.

“Кравчучка”

Так почалася незалежна Україна. Це були важкі роки. Економічна криза проявлялася в усьому. Символом того часу став ручний візок, який прозвали “кравчучка”. Оскільки на початку 90-х зростала інфляція, українці масово втрачали роботу. Аби хоч якось вижити вирощували  сільськогосподарську продукцію і в картатих сумках возити її на ринок. Сумки ті були важкими, тому й використовували ручні візочки. Жартома прозвали їх у честь президента. До сьогодні українці використовують слово “кравчучка”.

Міжнародні відносини

Важливо розуміти, що на міжнародному рівні Україну знали, як частину Радянського Союзу. Це сьогодні весь світ захоплюється вмінням українців боротися до останнього подиху. Нині у всіх куточках світу люди знають, де розташована ця держава, ба більше, дехто вже навіть вивчає історію країни. У 1991-му році Україна була “чужою”.

Далеко не всі навіть бралися за те, аби визнавати її незалежність. По факту всі міжнародні зв'язки потрібно було починати з нуля. Для цього Кравчук взяв за мету їздити з міжнародними візитами до західних країн. В деяких випадках навіть влаштовував публічні виступи. Паралельно з цим “зароджувалася” дипломатія. Потроху з'являлися посольства.

Ядерна зброя та український флот

Те, за що найчастіше критикують Кравчука. 1993 року Україна підписала з Росією Масандрівські угоди. Це — чотири договори, за якими Україна фактично відмовилась від ядерної зброї і погодилась за борги по газу віддати Чорноморський флот Росії, разом з його інфраструктурою в Криму. Цьому передували довгі сутички між державами за флот.

Чи міг президент вчинити інакше? Невідомо. На Україну тиснула не лише Російська Федерація, але й Сполучені Штати Америки. Втім таку новину з розпачем сприйняло українське суспільство, зокрема військові. Таким чином після підпису Масандрівських угод Леонід Кравчук втратив підтримку серед населення і програв позачергові вибори 1994-го року.

“Маємо те, що маємо” або після президентські роки Кравчука

Ще одна коронна фраза Леоніда Макаровича стосувалася зокрема його опонента Леоніда Кучми. “Маємо те, що маємо”, - так Кравчук описував діяльність другого президента України.

З політики він не пішов. Але як і раніше проявляв свою хитрість та віртуозність, стрибаючи між двох вогнів. В одні роки Леонід Кравчук підтримував проросійський рух, в інші виступав за євроінтеграцію України. В останній період життя Кравчук працював у тристоронній контактній групі щодо врегулювання подій на Донбасі. Політик неоднократно наголошував на тому, що припустився безлічі помилок, проте завжди любив Україну. І як би не складалося його життя, свідомо діяв в інтересах своєї держави.

В одному з останніх інтерв’ю найкращим днем свого життя Кравчук назвав день, коли дізнався результати всеукраїнського референдуму. Він ще не знав, що переміг вибори, але був щасливий, бо українці підтримали незалежність своєї держави. А найважливішим вчинком завжди називав підпис під Біловезькою угодою.