Поки світ очікує українського контрнаступу, велика увага зосереджена на його термінах і на тому, яка зброя, поставлена західними союзниками, встигне потрапити на фронт, аби допомогти витіснити російські сили з окупованої України.
Проте всі ці танки, бронетехніка та ящики з боєприпасами були б надані марно, якби українські солдати старанно не готувалися використати їх у світлі титанічних завдань, які наразі стоять перед ними.
Танкіст Іван розповів Kyiv Post, що після року протидії повномасштабному вторгненню Росії українські війська «звикли» бути на фронті, але майбутній контрнаступ все ж трохи лякає, попри увесь той досвід, який отримали воїни ЗСУ.
«Трохи нервую, чи впораюся із завданням», – сказав Іван Kyiv Post. «Я не хочу підвести своїх бойових побратимів і дуже переживаю з цього приводу».
Попри це, Іван налаштований по-бойовому і знає, що у нього та його «бойових побратимів» немає іншого вибору.
«Настрій у нас бойовий», – каже він. «Це не ми прийшли їх завойовувати, вони прийшли завоювати нас.
У нас немає іншого виходу, окрім як захищатися та відвойовувати нашу землю».
Зйомка з повітря поруйнуваного під час боїв міста Бахмут, 27 лютого цього року. ФОТО AFP
Відвоювати захоплені Росією українські землі – це надважке завдання. Окрім триваючої битви за Бахмут, уздовж більшої частини лінії фронту взимку було затишшя, чим російські війська й скористалися, аби окопатися та зайняти міцні оборонні позиції.
Минулого місяця речник військової розвідки української армії Андрій Юсов повідомив Kyiv Post, що російська армія припинила практично всі наступальні дії по всій лінії фронту, зосередивши свою живу силу та техніку на будівництві фортифікаційних споруд.
На Запорізькому напрямку, де Кремль найбільше очікує потужного наступу української бронетехніки, російські війська спорудили три великі оборонні смуги з окопів і мінних полів.
Деякі траншеї, особливо в околицях ключового залізничного вузла на Запоріжжі – міста Токмак – простягаються на десятки кілометрів уздовж височини, з облаштованими бункерами, побудованими на перехрестях шосе, бетонними пірамідами (так званими «зубами дракона») і перетинаючими поля протитанковими ровами.
Пробиваючись крізь
Прорив та захоплення російських оборонних позицій неминуче призведе до великих втрат з українського боку, про що, очевидно, думають і ті, кому доведеться цей прорив здійснювати.
«Ми розуміємо, що коли будемо наступати, наші втрати будуть збільшуватися, – розповідає Kyiv Post Ілля*, військовослужбовець ЗСУ родом із Донецької області, додавши: «Наш батальйон брав участь у контрнаступі на Харківщині, і наші втрати там перевищували 40 %» .
Його думку повторює Дмитро*, нещодавно мобілізований солдат, підрозділ якого зараз дислокується на півночі країни.
«Бути в наступі означає ризикувати більше, ніж зазвичай», – каже він. «Тут усі переживають і бояться за своє життя. Це нормально, і ми про це часто говоримо.
З тих пір, як я тут, я зустрічав дуже мало завзятих вояк, і навіть вони кажуть, що іноді відчувати страх – і це нормально».
Гранатометник Вадим визнає, що «про смерть думають усі», але щодня думати про неї «непотрібно і лише заважає».
«Я не боюся померти в муках», – каже він. «Коли я був на бойових завданнях, я намагався взагалі не думати про смерть. Моє ставлення до життя зараз просте: прокинься вранці і доживи до вечора.
Якщо вас будуть переслідувати думки про смерть, це зведе вас з правильного шляху».
Зруйнований внаслідок артобстрілу будинок в Сіверську в Донецькій області. ФОТО: AFP
Багато техніки та високий моральний дух
Контрнаступ України значною мірою спиратиметься на величезну кількість військової техніки, наданої її західними партнерами, включаючи понад 230 танків і понад 1550 інших транспортних засобів станом на минулий місяць.
Це, у поєднанні з місяцями планування та підготовки, дозволить Україні розпочати загальновійськові операції – скоординовані дії бронетанкових, піхотних, інженерних, артилерійських і авіаційних сил – в ході яких ЗСУ спробують зламати потужну оборону, вибудовану Росією.
Марк Канчіан, старший радник Центру стратегічних і міжнародних досліджень, сказав AFP: «Українцям доведеться прориватися через лінію фронту, застосовуючи всю цю нову бронетехніку, яку вони мають... повз укріплення на відкритий простір країни».
Іншим важливим фактором, що працює на користь України, є моральний дух – з російського боку він надзвичайно низький, і ніяке окопування чи встановлення мін і будівництво танкових пасток не допоможе силам Кремля, якщо солдати, які обслуговують ці оборонні споруди, не будуть битися самовіддано.
Нові докази наявних у Росії проблем з пошуком достатньої кількості солдатів для захисту укріплень з’явилися на початку цього місяця. Група колишніх охоронців російської енергетичної компанії «Газпром» опублікувала відео, на якому вони заявляють, що добровільно пішли виконувати обов'язки з охорони тилу в Україні. Натомість вони опинилися серед найманців «Вагнера», які під дулами автоматів змусили їх розгорнутися на передовій в районі Бахмута з мінімальною кількістю зброї та боєприпасів.
А от з українського боку моральний дух солдатів надзвичайно високий. «Настрій чудовий», – розповів Вадим Kyiv Post.
«Ми довго цього чекали і готувалися, тому ми всі натхненні і готові зустрітися з цими виродками».
І в той час як переважна більшість російських військових з примусу воюють за інтереси Кремля, ті, хто воює проти них, опинились на фронті за власним бажанням і мотивовані битися набагато більше.
«Я планував провести життя по-іншому, – каже Вадим. «А москалі вкрали вже другу мою весну. Загинув мій найкращий друг Кирило Бабенцов, позивний «Кобра», а мама моя померла через погіршення здоров’я після початку повномасштабного вторгнення. Я не зміг провести з нею її останні дні».
Дмитро повторює думки побратима, кажучи: «Бути тут – свідомий вибір кожного».
«Загальна мета – подолати свої страхи і зробити щось значуще у своєму житті, прожити життя корисним для людей і для наших сімей, які залишаться після нас».
*Деякі імена військових були змінені.
