23 травня україномовна версія Kyiv Post святкує свою першу річницю. Попри повномасштабне вторгнення Росії ми змогли запустити україномовну версію Kyiv Post, здійснивши мрію її власника – відомого одеського бізнесмена і благодійника Аднана Ківана. Ми вдячні йому за його розуміння, підтримку і натхнення!
Впродовж цього року ми працювали під ударами ракет і дронів, російські ракети вибухали біля нашого офісу, під час тривог сиділи в бомбосховищі, зникало світло, але ми не зупинялися ні на хвилину.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Ми продовжували писати, повідомляти новини і аналізувати. Для нас важливо, щоб наші читачі мали доступ до важливої інформації про Україну не лише англійською, а й українською.
З нагоди першої річниці наші журналісти й редактори розповідають, яким їм запамятався цей складний, але історичний рік.
Ми вдячні за те, що ви були з нами впродовж цього року, доєднавшись до спільноти Kyiv Post.
Дозвольте представити команду україномовної версії Kyiv Post:
Марина Шашкова, журналістка (брала участь у становленні української Kyiv Post)
Kyiv Post – це медіа, яке розповідає про Україну всьому світові. Кожного дня наша аудиторія збільшується, і це дає нам розуміння, що Україна на порядку денному для людей по всьому світу.
А також ми цінуємо, що наша робота подобається нашим читачам і вони радять своїм знайомим нас як найкраще англомовне українське видання.
Та не менш важливо, щоб україномовний читач міг ознайомитися з нашими матеріалами українською мовою. Над цим ми працюємо вже рік.
Кожного дня ми публікуємо найголовніші новини та статті, про події, які формують порядок денний країни та світу. Ми спілкуємося з нашими читачами на українській Facebook-сторінці Kyiv Post.
Нам приємно бачити ваші коментарі вашу подяку, вашу критику. Це стимулює нас не зупинятись і рухатись тільки вперед.
Андрій Бондар, редактор
Рівно рік тому видання Kyiv Post відкрило нову сторінку – україномовну. Передивляючись в архіві перші опубліковані статті, згадую ті непрості, часом нервові, але такі динамічні й цікаві перші дні роботи нової команди.
У ті травневі дні в Києві відновлювали роботу посольства, столиця поступово заповнювалася людьми й машинами, оживала. Але було й болюче розуміння того, що війна не закінчиться скоро. Була гіркота й тривога за оборонців «Азовсталі», які були змушені здатися в полон, за сотні тисяч цивільних, які опинилися в російській окупації. Ми вже знали, що це таке, на прикладі Бучі, де вже майже два місяці після її звільнення продовжували знаходити тіла…
Було й розуміння важливості тієї роботи, за яку ми мали честь узятися в новоствореній українській редакції Kyiv Post – роботи на так званому “інформаційному фронті”. Хоча це – оксиморон, бо в наших українських реаліях казати “інформаційний фронт”, “економічний фронт”, чи “культурний фронті” – неправильно. Фронт – це там, де воюють наші захисники й захисниці, щодня дивлячись смерті у вічі. У нас – інформаційний тил, і тут ми працюємо на перемогу.
Згадую фото, яке було опубліковане минулого літа: на ньому український боєць в окопі переглядає в своєму смартфоні веб-сторінку Kyiv Post, і пишаюся тим, що ми робимо потрібну справу.
Анна Неплій, журналістка
Невдовзі після річниці української редакції Kyiv Post я буду відзначати річницю своєї роботи в Kyiv Post. І для мене це є особливою датою, адже робота журналістом у цьому виданні для мене є чимось набагато більшим, аніж просто роботою.
По-перше, це можливість тримати варту на інформаційному фронті, представляючи голос та інтереси України на міжнародній арені. Крім того, це чудова можливість знайомити українське суспільство з власною культурою, історією та традиціями, розвінчуючи стереотипи та міфи, нав'язані Радянським Союзом, а згодом Росією.
Однак найбільш важливим для мене є аспект боротьби за правду та справедливість усередині країни. Чотири роки тому, обравши фах журналіста, я керувалася бажанням змінити свою країну на краще. Адже якщо я хочу жити щасливо тут, то я маю піклуватися про свій дім, знаючи, що справжня журналістика фактично є четвертою владою. Тому я рада, що Kyiv Post, у тому числі українська редакція, поділяє мою ідеологію, і що ми діємо, як справжня команда.
І останнє, але не менш важливе: Kyiv Post став для мене моїм другим домом. Це те місце, де я провожу найбільше часу. І головне, що я дійсно залюбки приходжу на роботу навіть тоді, коли є змога працювати дистанційно. Саме тому я не люблю хворіти, адже вдома без моєї команди мені дуже сумно.
Віта Демусь, SMM-менеджерка
Три місяці тому ми створили україномовну сторінку Kyiv Post у Facebook, на яку вже підписалися понад 50 тисяч людей, а дописи спільноти загалом охопили кілька мільйонів користувачів.
Радію, що маю можливість бути причетною до цієї сторінки історії Kyiv Post та вірю, що разом із командою зможемо досягати ще кращих результатів.
Поширення якісного контенту в соціальних мережах – це можливість говорити з великою аудиторією та миттєво отримувати реакцію читачів.
Марічка Паламарчук, журналіст
Українська редакція почала працювати в непростий час. Моїм основним завданням було висвітлювати культурні події, і на початку це було дуже непросто, адже я, як і більшість українців, перебувала в стані тотального ступору. Раніше я була активною учасницею культурного життя, а тут вже півроку я не слухала музику, не дивилася фільми, не сміялася. Цілодобово моніторячи новини про війну, я навіть не усвідомлювала, що перебуваю в стані максимального психологічного напруження. З відкриттям української редакції Kyiv Post я повернулася до повноцінного життя, і на власному досвіді усвідомила, як важливо людям отримувати позитивні новини і відволікатися. Моя перша стаття, яку я написала для Kyiv Post, була про український стендап під час війни. Пам'ятаю, як пішла послухати, про що можна жартувати в такий сумний час, і вперше за довгий час голосно засміялася, бо впізнавала себе у кожному жарті! Від свого сміху я ніби прокинулася й відчула, що я жива. Я остаточно впевнилася, що позитивні новини мають важливу терапевтичну силу, і почала за ними полювати, щоб допомагати людям відволікатися. Ми живемо в інформаційну епоху. Так сталося, що України, до тих жахливих подій, які відбуваються на нашій землі, зараз прикута увага всього світу. Тому мені більше хочеться транслювати світу новини, які показують всю красу нашої багатогранної культури, неймовірно цікавої історії, талановитих особистостей, славетних героїв та позитивних прикладів, якими насичена Україна. Завдяки Kyiv Post мені вдається щодня займатися улюбленою справою в команді професіоналів, які вже стали родиною.
Тетяна Дорошенко, редактор
Робота в КП дозволяє вже впродовж року доволі гармонійно суміщати мій інтерес до добре написаних текстів (як елемент більш розлогого інтересу до хорошої літератури) з інтересом до політики. Скільки себе пам’ятаю, стільки мене цікавили обидві ці карколомно захопливі галузі людської культури. Рік тому ми з моїми колегами з редакторського цеху новоствореної тоді української редакції поставили перед собою завдання задати, так би мовити, правильний тон дописам україномовної Київ Пост. Правильний в сенсі переважно літературному (стилістичному, лексичному, семантичному, елементарно граматичному) – редактурою власне журналістською займаються у нас найбільш досвідчені фахові журналісти, це вже не моя парафія. Хотілось бачити наші пости не просто тематично актуальними, інформативними, неупередженими, а ще й написаними сучасною динамічною українською, легкою для сприйняття читачем з будь-яким рівнем освіти.
Весь цей рік ми, літредактори (як я цей функціонал про себе називаю), намагались м’яко, наскільки можливо, викорінювати типові журналістські «косяки»: штампи, казенщину, дутий пафос, тавтологію (або, навпаки, логічні розриви, непослідовність викладу своїх тез). І, звичайно, всюдисущі осоружні росіянізми – куди ж без цих стигм трьохсотлітньої русифікації. Втім і бути мовними пуристами з академічним апломбом ми теж не мали наміру, врешті-решт журналіст має право на авторський стиль і на власні «фірмові» засоби виразності. Головне, щоб це не виходило за межі розумного та не робило статтю менш читабельною.
З огляду на те, що українська версія Kyiv Post є, значним чином, відображенням версії англійської, чималу частку наших матеріалів становлять переклади з англомовної версії. З цим пов’язаний один специфічний момент нашого виробничого процесу – врахування відмінностей у сприйнятті наших україномовних та англомовних читачів. Те, що «звучить» природно і логічно у «англійців», іноді треба обережно та вдумливо модифікувати під сприйняття українця, під темпоритм нашої мови. І при цьому, зауважу, не викривити ні текст, ні контекст статті, в яку журналіст вклав своє авторське бачення, свої думки та, не побоюся цього слова, душу.
Юлія Струк, кореспондентка
Півроку пролетіли на диво швидко з того дня, відколи я доєдналася до команди Kyiv Post як редактор україномовної стрічки новин. І ледь не щодня я маю унікальну можливість – відточувати свою майстерність володіння українською мовою. Я завдячую це моїм колегам – справжнім профі та майстрам слова.
На мою особисту думку, запуск україномовної версії видання вдихнув у Kyiv Post іще одну часточку душі, завдяки якій пазл із гаслом Ukraine’s Global Voice остаточно склався. Адже тепер голос нашого видання звучить на ввесь світ ще й українською.
Зразки найкращих статей:
- Ексклюзив: Коротке щасливе життя банку пана Жеваго - розслідування Kyiv Post (https://www.kyivpost.com/uk/post/11724)
- Рейтинг Kyiv Post. Хто наближає перемогу України (https://www.kyivpost.com/uk/post/6253)
- "Наша армія може опинитися в РФ для захисту України" - секретар РНБО Данілов (https://www.kyivpost.com/uk/post/6230)
- Без відпусток, сну та зарплати. Як працюють команди відомих Telegram-каналів, що пишуть про війну (https://www.kyivpost.com/uk/post/13326)
- Один день з життя українського солдата на передовій на Донецькому напрямку (https://www.kyivpost.com/uk/post/15645)
- Справа під грифом "Б" - Бандерівка: херсонська волонтерка рік у полоні Росії (https://www.kyivpost.com/uk/post/16546)
Популярні автори:
- Богдан Нагайло
- Володимир Фесенко
- Богдан Тузов
- Андерс Аслунд
- Юрій Шаповал
- Андрій Курков
- Олег Чорний
- Дарина Коломієць
- і наш художник-карикатурист Сергій Коляда.
