Нещодавнє дослідження, проведене Центром стратегічних і міжнародних досліджень (CSIS), показує, як змінювалась тактика ракетних ударів Росії за час її повномасштабного вторгнення в Україну. Аргументи, використані у звіті, свідчать про те, що зміни курсу Москви мали певну логіку, навіть якщо росіянам доводилось вдаватись до них через невдачі попереднього курсу.
На початку вторгнення удари, як не дивно, були спрямовані по українських військових цілях: авіабазах, засобах ППО та складах боєприпасів. Як відомо, російські війська були спочатку зупинені, а потім відкинуті від своїх головних цілей, серед яких була й столиця України. Через два місяці війни Росія переключила свою увагу на спроби завадити постачанню в Україну західних систем озброєння, атакуючи шляхи постачання палива, залізничну та автомобільну транспортну інфраструктуру, мости та логістичні шляхи.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
До літа 2022 року російська тактика ракетних атак являла собою суміш невибіркових обстрілів цивільних житлових районів та цілеспрямованих ударів по сільськогосподарській інфраструктурі, ніби Росія намагалась заморити українців голодом або позбавити їх доходу. Деякі аналітики намагалися припустити, що вбивство росіянами мирних жителів і знищення цивільного майна могли бути ненавмисними, наслідком низької точності російських ракет і поганої розвідки.
Однак у вересні стало зрозуміло, що російські війська зовсім не турбуються через «побічні збитки», які ставали все більшими, оскільки, очевидно, через брак високоточних ракет вони все частіше використовували протикорабельні ракети, такі як Х-22 і С-300, для ударів по цивільній інфраструктурі та житловим районам, а також по енергомережі, водогонам та іншим комунікаціям України. У той же час відбулася перша поява поставлених Іраном безпілотників-«камікадзе» Shahed-136.
Атаки на комунальну інфраструктуру, які відбувались і під час осінньої кампанії, набули значно більшого масштабу з настанням зими, що явно було свідомою спробою зламати моральний дух українського народу, позбавивши його опалення, світла, Інтернету та електроенергії загалом. За три місяці з жовтня 2022 по січень 2023 Росія запустила по Україні понад 600 крилатих ракет і майже 700 безпілотників «Шахед».
Росія не досягла своїх цілей, але була досить близькою до успіху. У грудні ООН оцінила, що атаки Росії пошкодили близько 50 % енергомережі України. Завдяки поєднанню примусових заходів економії, включно з плановими відключеннями електроенергії, і величезних зусиль енергетиків, Україні вдалося запобігти повному колапсу своєї електричної мережі. Наприкінці весни українська енергетична інфраструктура майже повернулася до нормальної роботи в більшості міст і великих селищ.
У березні здавалося, що ми бачимо кінець цієї широкомасштабної операції, хоча Кремль ще завдавав у відповідь короткі атаки, коли певні події викликали гнів або розчарування Путіна чи його режиму. Наприклад, 9 березня Росія відповіла на ймовірний рейд партизанів у Брянській області, випустивши понад 80 ракет, у тому числі шість гіперзвукових ракет «Кінжал», у бік Київської, Одеської та Харківської областей.
Зміни фокусу Росії є суто реактивними, а не заснованими на будь-якій заздалегідь спланованій стратегії, і значною мірою викликані зростаючим розчаруванням її лідера через те, що Росія не досягає успіхів на полі бою чи будь-якого іншого прогресу.
І що тепер?
Попри припущення аналітиків, що у Росії закінчуються ракети, у травні ми спостерігали сплеск ракетних і безпілотних атак, особливо проти української столиці. На сьогоднішній день було здійснено 18 атак з використанням різноманітних комбінацій з понад 150 крилатих і балістичних ракет повітряного і морського базування, а також понад 400 безпілотників Shahed. Спільним між усіма цими атаками було перш за все те, що всі вони були невдалими, оскільки понад 90 % ракет були знищені під час польоту. Також можна говорити про те, що кількість жертв і пошкоджень, ними спричинені, була порівняно невеликою – головним чином через падіння уламків збитих ракет.
І все ж Росія продовжує посилати хвилю ударів за хвилею. Можливо, існує чотири причини, чому божевілля Росії лише загострюється. Скоріш за все, вона намагається:
• Продовжити спроби деморалізувати українців та її західних партнерів. І знову Путін зазнає невдачі, якщо це справді є його наміром. Так, пробудження посеред ночі через сирени повітряної тривоги ніч за ніччю втомлює, але це лише додає українцям рішучості перемогти та ненависті до Путіна та його режиму.
• Змусити Україну виснажити свої засоби протиповітряної оборони напередодні очікуваного контрнаступу, що, якщо це справді є її мотивом, є черговим прорахунком Росії. Засоби ППО, що захищають столицю та інші міста, не є такими ж, які захищають мобільні війська, ні за типом, ні за кількістю.
• Показати власному населенню, що вона все ще здатна бити вглиб України та спричиняти смерть і руйнування, чого вимагають деякі з її найрадикальніших громадян. Знову ж таки, Путін і тут зазнає невдачі, якщо такий його намір, хоча у нього може виникнути спокуса стверджувати, що лише західні технології є причиною цього провалу.
• Сподіватись, що врешті-решт Україна залишиться без засобів протиповітряної оборони, а потім, вдаривши по столиці, тобто по центру прийняття рішень, переконати як українську владу, так і партнерів Києва на Заході, що настав час для переговорів. Все, що досі вдалося зробити Путіну, це показати, наскільки західні технології перевершують російські.
Чи складаються цифри?
Джеймстаунський фонд, постачальник позапартійних глобальних досліджень у сфері безпеки та аналізу політичних подій у Євразії, надав власну оцінку кількості ракет, які Росія мала на початку своєї неспровокованої війни, скільки ракет вона використала, скільки її промисловість була в змозі виробити і скільки в неї ще залишилось. Ці цифри, які базувалися на даних українських військових, підсумовані в таблиці нижче, скориговані з урахуванням кількості ракет, випущених з моменту складання звіту.
Дані на основі Jamestown Estimates @ 18 травня
Ці дані базуються на ряді припущень, перш за все щодо стабільного стану російського виробництва ракет у порівнянні довоєнним рівнем, а також щодо того, чи стосуються заяви Росії про збільшення виробництва озброєння загалом технічно складніших ракетних систем.
Одне зрозуміло – російський ракетний арсенал серйозно виснажений, і на його відновлення можуть знадобитися роки. Але виникає питання: якщо вони так бояться неминучого українського контрнаступу (як змушують нас вважати), чому вони витрачають обмежені ракетні ресурси на безрезультатні атаки на цивільні об’єкти .
Можливо, як і в більшості випадків, Ейнштейн має відповідь на це питання.
Погляди, висловлені автором в цій статті, можуть не поділятись Kyiv Post.
