Євроінтеграція у соціальній сфері: результати першого року зусиль

Рік тому Україна отримала перший концептуальний документ, який окреслює проблеми та вектори розвитку, які дозволять Україні стати членом ЄС. Попри хронічну упослідженість питань соціальної сфери в українському порядку денному реформ (на відміну від політичного, але завжди лише перед виборами та з тотально популістським наративом), значна частина питань саме цієї сфери відображена у Звіті Європейської Комісії щодо заявки України (далі – Звіт).

Питання соціальної сфери висвітлюються у 2 частинах цього документу: у розділі «Політичні критерії», а саме у підрозділі «Основні права» та у розділі «Здатність брати на себе зобов’язання членства», а саме у підрозділах «Внутрішній ринок» та «Кластер конкурентоспроможності та інклюзивного зростання».

З метою виконання вимог Європейської Комісії з точки зору фундаментальних прав прав, 20 червня 2022 року Верховна Рада України підтримала ратифікацію «Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами» (Стамбульська конвенція). 1 листопада 2022 року вона набула чинності, але деякі українські закони та підзаконні акти потребують доопрацювання, щоб привести їх у відповідність до цього документу. Законопроєкт «Про внесення змін до деяких законів України у зв’язку з ратифікацією Стамбульської конвенції» включено до Плану законодавчої роботи Верховної Ради України на 2023 рік (далі- План) і очікується, що він буде готовий у серпні 2023 року. Цей документ не позначено як євроінтеграційний, але необхідність ратифікації Стамбульської конвенції була однією з умов набуття Україною членства в ЄС.

З метою протидії дискримінації за ознаками статі, віку, статі, расового чи етнічного походження, релігії чи переконань, інвалідності, сексуальної орієнтації тощо Кабінетом Міністрів України розроблено та зареєстровано проект Закону «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та Кримінального кодексу України щодо боротьби з проявами дискримінації» понад 2 роки тому, але ще не схвалений навіть у першому читанні. Він має на меті доповнити положення українського антидискримінаційного законодавства для приведення у відповідність із законодавством ЄС.

Більш значним є прогрес у виконанні вимог щодо прав осіб, які належать до меншин. Закон «Про національні меншини (спільноти) України» (нова редакція) ухвалений Верховною Радою 13 грудня 2022 року, але набирає чинності з 1 липня 2023 року з метою приведення законів та підзаконних актів України у відповідність. Наразі немає зареєстрованих законопроектів про національні меншини і це питання не включено до Плану. Водночас, 12 червня 2023 року Європейська комісія за демократію через право (Венеціанська комісія) оприлюднила свій висновок щодо українського Закону про національні меншини (громади), де «вітає ухвалення довгоочікуваного нового Закону про національні меншини, який передбачає низку гарантій відповідно до міжнародних стандартів. Однак для забезпечення повної відповідності таким стандартам ряд положень цього Закону слід переглянути». Деякі рекомендації є досить суперечливими та вже піддаються критиці з боку українських експертів та політичних діячів.

Права дитини є частиною ключових аспектів фундаментальних прав, які висвітлюються у Звіті. Постановою КМУ від 26 травня 2023 року створено Координаційний центр розвитку сімейного виховання та догляду дітей. Цей Центр було створено в рамках домовленостей між президенткою ЄС Урсулою фон дер Ляєн та першою леді Оленою Зеленською щодо деінституціалізації (реформи для розвитку послуг у громаді та закриття інституційних закладів для дітей), що є однією з вимог до України в контексті членства в ЄС. Зазначимо, що Координаційний центр є тимчасовим консультативно-дорадчим органом Кабінету Міністрів України, який створено для забезпечення координації дій центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організації для забезпечення швидкої та ефективної розробки та реалізації Національного плану сімейного виховання та догляду дітей.

Зайнятість є найбільш опрацьованим питанням з точки зору законопроектів, розроблених з метою приведення законодавства України у відповідність до законодавства ЄС. Більшість документів було напрацьовано багато років тому для виконання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, але наближення все ще обмежене. Тим не менш, у липні 2022 року було ухвалено три закони, які вдосконалили українське законодавство з питань: трудових відносин з нефіксованим робочим часом, оптимізації трудових відносин та спрощення регулювання трудових відносин у сфері малого та середнього підприємництва і скорочення адміністративного навантаження на підприємницьку діяльність.

23 лютого 2023 року Верховна Рада ухвалила Закон України «Про колективні угоди та договори». Реалізація його норм підвищує роль колективно-договірного регулювання трудових відносин, посилює захист прав працівників і роботодавців, налагоджує взаємодію сторін соціального діалогу. Цей Закон набирає чинності через шість місяців після припинення або скасування воєнного стану.

Проект Закону «Про внесення змін до законів України щодо забезпечення прав осіб з інвалідністю на працю» схвалено в першому читанні наприкінці травня 2023 року. Він спрямований на створення сприятливих умов для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом впровадження апробованих в інших країнах підходів до розвитку механізмів стимулювання роботодавців, розширення можливостей для осіб з інвалідністю. Документ має багато позитивних моментів, однак потребує перегляду з точки зору переходу від медичної до правозахисної моделі інвалідності, яка домінує в ЄС. Його також слід доопрацювати на предмет відповідності нормам ЄС.

Значно більше законопроектів про зайнятість, які визначені як євроінтеграційні, вже зареєстровані та очікують на розгляд Верховної Ради, зокрема, проєкт Закону «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України щодо правонаступництва у трудових відносинах та проєкт «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України щодо регулювання деяких питань трудових відносин», або включено до Плану, а саме проєкт Закону «Про соціальний діалог в Україні» (нова редакція) та «Про працю».

Таким чином, не можна стверджувати, що Україна цього року досягла принаймні задовільного прогресу у виконанні вимог щодо соціальної політики для вступу до ЄС. Попереду ще багато роботи і громадянське суспільство, як завжди, готове підтримати, але не постфактум чи лише у якості спостерігачів.